ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 922/1948/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.(доповідач у справі),суддів:Жукової Л.В., Коваленка В.М.розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировичана постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі№ 922/1948/13 за заявоюПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доСпоживчого кооперативу "Перспектива"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

СК "Перспектива"- ОСОБА_1,

Арбітражний керуючий Капустін В.В.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року у справі № 922/1948/13 (суддя - Дзюба О.А.) припинено процедуру розпорядження майном боржника, споживчий кооператив "Перспектива" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капустіна В.В. та вирішено ряд процедурних питань.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року (судді: Шевель О.В. - головуючий, Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) у справі № 922/1948/13 постанову Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу скеровано до місцевого суду.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник арбітражний керуючий Капустін Володимир Володимирович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року, а постанову Господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 25, 26, 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року), ст.ст. 17, 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що зборами комітету кредиторів 21.08.2014 року та 10.09.2014 року було прийнято одноголосно рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду щодо визнання СК "Перспектива" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення останнім вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, місцевим судом належним чином не перевірено майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірено, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника, належним чином не з'ясовано питання щодо можливості застосування відносно боржника інших, ніж ліквідація, судових процедур банкрутства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначені висновки апеляційного господарського суду правомірними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення плану санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладання мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

Частиною 3 статті 27 Закону про банкрутство визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом.

Тобто, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Згідно з частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами.

Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Однак, суд апеляційної інстанції встановив відсутність дослідження місцевим судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розпорядником майна боржника аналізувався фінансовий стан підприємства лише за 2013 та 4 місяці 2014 року, про що свідчить аналіз фінансової та господарської діяльності СК "Перспектива" станом на 01.05.2014 року. Будь-яких відомостей про результати господарської діяльності підприємства за період з травня 2014 року по грудень 2015 року матеріали справи не містять. Водночас, з постанови місцевого суду не вбачається, що суд першої інстанції надавав оцінку балансу підприємства за вказані роки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що без проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за останній період його діяльності та без проведення інвентаризації майна не може бути встановлено активів боржника.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що місцевим судом не надано оцінки тій обставині, що процедура санації, введена ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 вересня 2014 року, так і не була реалізована у зв'язку із скасуванням судом касаційної інстанції зазначеної ухвали для вирішення питання правомірності порушення справи про банкрутство боржника.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо передчасного переходу до ліквідаційної процедури.

За правилами ч. 12 ст. 22 Закону про банкрутство, повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зборами членів споживчого кооперативу "Перспектива" ОСОБА_1, в порядку визначеному установчими документами, було призначено керівником кооперативу з усіма правами, наданими статутом та законодавством. Крім того, зборами членів ОСОБА_1 надані повноваження як представнику власника майна та засновників кооперативу.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 року у справі № 922/1948/13 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2016 у справі № 922/1948/13 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Л.В. Жукова

В.М. Коваленко