ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 922/1782/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016та на ухвалугосподарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі№ 922/1782/16 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Мегабанк"доПриватного підприємства "Онікс-Ко"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейлі Продукт"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"прозобов'язання вчинити певні діїв судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Мегабанк" Дробот І.А., - ПП"Онікс-Ко" повідомлений, але не з'явився, - ТОВ "Дейлі Продукт" повідомлений, але не з'явився, - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" Атаманюк Т.О., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі №922/1782/16 (суддя Калініченко Н.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 (судді: Хачатрян В.С., Івакіна В.О., Ільїн О.В.), задоволено заяву ПАТ "Мегабанк" про вжиття заходів забезпечення позову.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ПАТ "АКПІБ"/третя особа у справі на стороні відповідача/скаржник) не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ "Мегабанк" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

17.10.2016 від скаржника надійшли додаткові пояснення на касаційну скаргу.

19.10.2016 від ПАТ "Мегабанк" та надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін.

19.10.2016 від ПП "Онікс-Ко" надійшло клопотання, в якому підприємство заперечує проти задоволення касаційної скарги, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із позовом (який просив забезпечити; пізніше позивачем було подано заяву про зміну предмету позову) про зобов'язання відповідача передати предмет забезпечувального обтяження у володіння ПАТ "Мегабанк" та передати документи на право власності на обладнання, а також забезпечити безперешкодний доступ ПАТ "Мегабанк" до предметів застави за договором застави рухомого майна від 01.12.2015, а саме:

- промисловий двошнековий фільт-прес з паралельними шнеками двохконічного типу РВ32FS, продуктивністю 3500 т. буряка в день, що складається з фільтруючого вузла, валів зі шнеками, опор валів, редуктора, каркаса, завантажувального бункера з оглядовим вікном, модель РВ32FS, заводський номер 674, рік випуску 2013, місцезнаходження: 48240, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Заводська, 1;

- промисловий двошнековий фільт-прес з паралельними шнеками двохконічного типу РВ32FS, продуктивністю 3500 т. буряка в день, що складається з фільтруючого вузла, валів зі шнеками, опор валів, редуктора, каркаса, завантажувального бункера з оглядовим вікном, модель РВ32FS, заводський номер 675, рік випуску 2013, місцезнаходження: 48240, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Заводська, 1;

- промисловий двошнековий фільт-прес з паралельними шнеками двохконічного типу РВ32FS, продуктивністю 3500 т. буряка в день, що складається з фільтруючого вузла, валів зі шнеками, опор валів, редуктора, каркаса, завантажувального бункера з оглядовим вікном, модель РВ32FS, заводський номер 676, рік випуску 2013, місцезнаходження: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. Заводська, 1 (надалі спірне майно) з метою здійснення позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Одночасно з позовною заявою, позивачем була подана заяву про забезпечення позову, яка була повністю задоволена судом першої інстанції та залишена в силі судом апеляційної інстанції, в якій ПАТ "Мегабанк" просило:

- накласти арешт на спірне рухоме майно, що належить ПП "Онікс-Ко" та є предметом застави відповідно до договору застави рухомого майна б/н від 01.12.2015 з переданням на зберігання та визначенням зберігачем майна та документів на нього ПАТ "Мегабанк";

- заборонити ПП Онікс-Ко", ПАТ "АКПІБ" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії або допускати будь-яку бездіяльність, які перешкоджають реалізації ПАТ "Мегабанк" прав заставодержателя відповідно до договору рухомого майна б/н від 01.12.2015 права щодо володіння та зберігання спірного рухомого майна, що стосуються предмета спору (вищевказаних промислових двошнекових фільт-пресів).

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач допускає порушення умов договору застави рухомого майна від 01.12.2015 (нова редакція від 07.04.2016), а також враховуючи те, що спірне майно, яке є предметом договору застави, знаходиться в приміщеннях, які належать ПАТ "Промінвестбанк", існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до неможливості виконання судового рішення, а відповідач та ПАТ "Промінвестбанк" можуть вчинити дії, що призведуть до знищення чи пошкодження спірного майна, або ж його знецінення.

Відповідно до положень ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне частково змінити прийняті у даній справі судові рішення, з огляду на таке.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, а іншим особам - вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до положень п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

В той же час, як вбачається із ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, п.п. 2 та 3 її резолютивної частини, місцевим господарським судом заборонено відповідачу, третій особі у справі - ПАТ "КПІБ", а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії або допускати будь-яку бездіяльність, які перешкоджають реалізації ПАТ "Мегабан" прав заставодержателя відповідно до договору застави рухомого майна щодо володіння та зберігання рухомого майна, яке є предметом вказаного договору, а також заборонено відповідачу, ПАТ "АКПІБ" та будь-яким іншим особам використовувати та експлуатувати це майно.

Проте, задоволення заяви позивача про забезпечення позову у такому вигляді, як вона задоволена (пункти 2 та 3 резолютивної частини ухвали), свідчить про недотримання місцевим господарським судом вищевказаних положень, адже заборона відповідачеві, ПАТ "АКПІБ" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії або бездіяльність щодо заставленого рухомого майна (п. 2), без конкретизації цих дій, свідчить про вжиття судом фактично абстрактних (не конкретних) заходів до забезпечення позову, так само як і стосується необмеженого кола осіб (будь-які особи), без конкретизації цих осіб.

Стосовно п. 3 резолютивної частини ухвали місцевого господарського суду, відповідно до якого відповідачу, ПАТ "АКПІБ" та будь-яким особам заборонено використовувати та експлуатувати рухоме майно, яке є предметом договору застави, то колегія суддів зазначає, що як вказувалося вище, вжиття таких заходів як заборона відповідачеві та іншим конкретним особам використовувати майно, яке стосується предмету спору, можлива, за умови, що позивач доведе в установленому законом порядку, з наданням відповідних доказів суду (ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України), що таке майно може знищитися або зменшитися його цінність.

Згідно з положеннями ч.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України щодо обов'язковості особи довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не надав жодного доказу на підтвердження того, що спірне рухоме майно, по-перше, використовується будь-ким, по-друге, що внаслідок його використання воно може бути знищене чи втрачена його цінність, позаяк, вжиття такого засобу забезпечення позову є необґрунтованим та застосовано судами попередніх інстанцій безпідставно.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини ухвали місцевого господарського суду висновок про те, що боржником у виконавчому провадженні з виконання ухвали господарського суду міста Києва від 08.06.2016 є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Стосовно вжиття місцевим господарським судом такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на рухоме майно, яке є предметом договору застави рухомого майна, з передачею його на зберігання та визначення позивача зберігачем майна та документів на нього, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, врахувавши доводи позивача про те, що всупереч умов як кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, так і договору застави рухомого майна, укладеного між тими ж особами, про те, що після направлення позивачем повідомлення про порушення умов кредитного договору, ПП "Онікс-Ко" повинно передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача (позивача) протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на це майно, проте, цього не зробило, незважаючи як на надіслання позивачем відповідного повідомлення та реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про звернення стягнення на заставлене майно, прийшли до правомірного висновку про можливість та необхідність накладення арешту на це майно (повідомлення позивача про порушення умов договору на адресу відповідача, та витяг з Державного реєстру відомостей про звернення стягнення на це майно наявні в матеріалах справи, а.с. 23-27).

Згідно з частиною 3 п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вказувалося вище, предметом даного спору є, зокрема, вимога позивача про зобов'язання відповідача передати предмет забезпечувального обтяження у володіння позивача та передати документи на право власності на це майно позивачу.

В той же час, накладаючи арешт на спірне рухоме майно з переданням цього майна та документів на право власності на це майно на зберігання позивачу, та визначаючи зберігачем цього майна позивача, суд першої інстанції фактично вирішив заявлену позивачем позовну вимогу (зобов'язати відповідача передати позивачу спірне рухоме майно та документи на нього) до винесення судом рішення у справі, що свідчить про те, що суд не забезпечив заявлену позовну вимогу, а фактично відновив права позивача, за захистом яких він звернувся, а тому, зобов'язання передати позивачу спірне майно та документи на нього та визначення позивача зберігачем цього майна не може вважатися правомірним та підлягає виключенню із резолютивної частини ухвали місцевого господарського суду.

Водночас, враховуючи умову договору застави рухомого майна, укладеного між позивачем та відповідачем, в редакції від 07.04.2016, про те, що заставодавець (відповідач) зобов'язаний приймати заходи, необхідні для збереження предмету застави, його вартості (цінності) (п. 3.1.3.), а також умову договору про те, що заставодавець (відповідач) несе ризики випадкової загибелі предмета застави (п. 5.1. договору), колегія суддів вважає за необхідне визначити саме заставодавця (відповідача) зберігачем спірного рухомого майна та документів на право власності на нього, з відповідними наслідками невиконання ним своїх обов'язків, передбачених договором, зі зберігання цього майна та документів на нього.

Згідно з положеннями ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В той же час, суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову, наведеного вище не врахував, не виправив допущених судом першої інстанції процесуальних помилок, позаяк як ухвала місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають зміні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі № 922/1782/16 змінити, виклавши резолютивну частину ухвали господарського суду Харківської області від 08.06.2016 у справі № 922/1782/16 в наступній редакції:

"Заяву позивача про забезпечення позову (вх.1782/16 від 03 червня 2016 року) задовольнити частково.

Вжити заходи до забезпечення позову у справі №922/1782/16, а саме:

Накласти арешт на рухоме майно, що належить Приватному підприємству "Онікс-Ко" (62302, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, буд. 163-А, код ЄДРПОУ 36370963) та є предметом застави відповідно до договору застави рухомого майна б/н від 01.12.2015 року (в новій редакції від 07.04.2016 року), а саме:

- Промисловий двошнековий фільт-прес з паралельними шнеками двохконічного типу РВ32FS, продуктивністю 3500 т. буряка в день, що складається з фільтруючого вузла, валів зі шнеками, опор валів, редуктора, каркаса, завантажувального бункера з оглядовим вікном, модель РВ32FS, заводський номер 674, рік випуску 2013, місцезнаходження: 48240, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Заводська, 1.

- Промисловий двошнековий фільт-прес з паралельними шнеками двохконічного типу РВ32FS, продуктивністю 3500 т. буряка в день, що складається з фільтруючого вузла, валів зі шнеками, опор валів, редуктора, каркаса, завантажувального бункера з оглядовим вікном, модель РВ32FS, заводський номер 675, рік випуску 2013, місцезнаходження: 48240, Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Заводська, 1.

- Промисловий двошнековий фільт-прес з паралельними шнеками двохконічного типу РВ32FS, продуктивністю 3500 т. буряка в день, що складається з фільтруючого вузла, валів зі шнеками, опор валів, редуктора, каркаса, завантажувального бункера з оглядовим вікном, модель РВ32FS, заводський номер 676, рік випуску 2013, місцезнаходження: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вул. Заводська, 1, з переданням на зберігання та визначенням зберігачем майна та документів на нього Приватне підприємство "Онікс-Ко" (62302, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, буд. 163-А, код ЄДРПОУ 36370963).

В іншій частині заяву Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" про забезпечення позову залишити без задоволення.

Стягувачем за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30 код ЄДРПОУ 09804119).

Боржником за даною ухвалою є Приватне підприємство "Онікс-Ко" (62302, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, буд. 163-А, код ЄДРПОУ 36370963).".

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере