ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 918/890/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіКарабаня В.Я.,за участю представників сторін від позивачаКлим Л.В.,від відповідача Порайка А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада"на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 рокуу справі № 918/890/14 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лювада"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Мішура Вадима Васильовича провизнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Волинь-Цемент", якого було замінено замінено на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дікергофф Цемент Україна" (надалі - ПАТ "Дікергофф Цемент Україна") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" (надалі - ТОВ "Лювада", відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі - третя особа-1) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції Мішури Вадима Васильовича (надалі - третя особа-2), про визнання недійсним свідоцтва № 8116108 від 17.08.2013 року про право власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для ТОВ "Лювада" та скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Лювада" на вказані під'їзді залізничні колії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.01.2016 року було задоволено клопотання позивача, призначено у справі судову експертизу, а іншою своєю ухвалою від 19.01.2016 року господарським судом було зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.01.2016 року про зупинення провадження у справі № 918/890/14 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Господарський суд Рівненської області ухвалою від 19.04.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Гудзенко Я.О., судді: Качур А.М., Романюк Р.В.), яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суд від 16.06.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., судді: Крейбух О.Г., Юрчук М.І.), провадження у справі № 918/890/14 зупинив до отримання судом висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 року та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 79, ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати і передати справу на розгляд до Господарського суду Рівненської області.

У відзивах на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. Водночас, в силу ст. 41 ГПК України господарський суд першої інстанції сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. Тобто, суд першої мають певне право розсуду при вирішенні питання, чи є необхідність у призначенні експертизи, оскільки саме йому належить здійснювати оцінку доказів, які надаються сторонами. Водночас, компетенція суду касаційної інстанції не поширюється на питання перевірки доказів у справі відповідно до ст. 1117 ГПК України.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом. При цьому, ГПК не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, оскаржена може бути лише ухвала про зупинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2016 року Господарський суд Рівненської області прийняв у справі №918/890/14 дві окремі ухвали: про призначення судової експертизи та про зупинення провадження у справі, у зв'язку з призначенням цієї експертизи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 року було скасовано лише ухвалу про зупинення провадження у справі, а ухвала про призначення судової експертизи залишилась чинною.

Приймаючи оскаржувану ухвали від 19.04.2016 року про зупинення провадження суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 115 ГПК України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 129 Конституції України, якими встановлено обов'язковість на всій території України рішень, ухвал та постанов господарських судів, зазначив, що враховуючи наявність чинної ухвали про призначення експертизи та необхідність направлення справи до експертної установи, враховуючи оплату позивачем вартості її проведення, провадження у справі підлягає зупиненню до отримання висновку судової експертизи.

Вищий господарський суд України вважає, що зупиняючи провадження у справі на час проведення призначеної ним експертизи, господарський суд вчинив дії у межах наданих йому законом повноважень.

Доводи касаційної скарги щодо недоцільності призначення судової експертизи, і, як наслідок, зупинення провадження у справі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки оскарження ухвали суду про призначення експертизи господарським процесом не передбачено, а свої заперечення проти цього сторона вправі викласти у скарзі на судове рішення, яке буде постановлене за наслідками розгляду справи.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що тривалість розгляду позову є надмірною і не відповідає вимозі "розумного строку", що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, Вищий господарський суд України зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумність тривалості провадження повинна оцінюватись в світлі обставин справи і з урахуванням таких встановлених практикою Суду критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів" (див. серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Пелісьє та Сассі проти Франції" [ВП], заява N 25444/94, п. 67, ECHR 1999-И, та "Луговий проти України", заява N 25821/02, п. 33, від 12 червня 2008 року). Судове провадження у цій справі триває з 14.08.2014 року. На момент винесення ухвали від 19.04.2016 року про зупинення провадження у зв'язку з призначенням експертизи провадження тривало один рік і сім місяців. По суті провадження ще досі триває. Основною причиною такої тривалості судового провадження є непроведення судової експертизи з вини позивача, який не подав необхідні докази на вимогу експерта та не оплатив проведення експертизи. Крім того, відповідач оскаржував призначення експертизи, що також спричинило затримки у розгляді справи (період з 19.01.2016 року по 19.04.2014 року), проте ця затримка є наслідком використання заявником права, передбаченого національним законодавством. Беручи до уваги предмет судового розгляду в цій справі, який може вважатися особливо складним, велику кількість документів, які необхідно дослідити, а також важливість висновку експерта для встановлення об'єктивної істини у справі, що безперечно має значення для обох сторін, відсутність для відповідача негативних наслідків, суд касаційної інстанції вважає, що конкретно в цій справі не має місце необґрунтована затримка у розгляді справи у зв'язку з призначенням експертизи.

Відтак, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року у справі № 918/890/14 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.Суддя Карабань В.Я.