ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 916/965/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Ходаківської І.П., Алєєвої І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід01.08.2016у справі№916/965/16Господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТОЛ"простягнення суми

за участю

- позивача:Горьова Н.М. (довіреність віт 14.01.2016)- відповідача:Тригубчук О.В. (довіреність від 01.06.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОЛ" (далі-відповідач) 121 953,94 грн. заборгованості за понадлімітний скид стоків та судові витрати.

Позовні вимоги були обґрунтовані положеннями Договору про послуги водопостачання та водовідведення № 324/3 від 30.12.2004 (з додатковою угодою до нього від 28.10.2011.), "Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізацій м. Одеси", затвердженими рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 № 632, ст. 175 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629, 901, 903 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2016 (суддя - Літвінов С.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (головуючий суддя - Величко Т.А., судді - Лавриненко Л.В., Таран С.В.) це рішення скасовано, в задоволені позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Водоканал) та відповідачем (Споживач) був укладений договір про послуги водопостачання та водовідведення № 324/3 від 30.12.2004 (надалі - Договір).

У відповідності з Договором, "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190, Водоканал надавав послуги з водопостачання та водовідведення, а Споживач їх отримував і зобов'язувався здійснювати їх оплату.

Позивачем було зазначено, що з січня 2014 року по січень 2015 року споживачем було перевищено об'єм водокористування, у зв'язку з чим Водоканалом було розрахована сума заборгованості за понадлімітний скид у розмірі 121 953,94 грн.

Відповідно до з п. 2.1. сторони зобов'язуються керуватися "Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізацій м. Одеси", що затверджені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.07р. № 632 (надалі - Правила № 632).

Звертаючись з касаційною скаргою позивач вказував на те, що згідно з п. 4.2 Правил № 632, підприємства сплачують Водоканалу за скид об'ємів стічних вод, які перевищують указані в договорі, у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, відповідно до умов договору. Оскільки, при нарахуванні за водокористування вже було застосований однократно тариф на водовідведення, то донарахуванню підлягає - чотирикратний розмір тарифу. Об'єми водокористування зазначені у довідці з особового рахунку, об'єм водовідведення за договором складає 169 куб.м/місяць.

Тариф на послуги водовідведення у розмірі 7,212 грн. за 1 куб.м (з 01.01.2014 по 01.07.2014) встановлений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.09.2013 № 152. Тариф на послуги водовідведення у розмірі 4,236 грн. за 1 куб.м (з 01.07.2014 по 01.02.2015) встановлений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13.06.2014. № 657.

Листом від 30.10.2014 № 10779 Споживачу було надано роз'яснення стосовно наявності боргу, розрахунок понадлімітного скиду та рахунок на оплату 99 282,86 грн. (станом з 01.01.2014- 01.10.2014). Листом від 16.01.2015 № 257 Споживачу було надано роз'яснення стосовно наявності боргу, розрахунок понадлімітного скиду та рахунок на оплату 116 802,96 грн. (станом з 01.01.2014 - 01.01.2015) та пізніше нараховано ще за січень місяць 2015 року суму 5 150,96 грн. Загалом сума заборгованості згідно з розрахунком суми боргу складає 121 953,94 грн.

Згідно п. 2.4.15 Договору, Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, інші платежі, передбачені Правилами № 632.

Оскільки на думку позивача відповідач не виконав взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отримані послуги, позивач звернувся до суду з позовом та просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за понадлімітний скид стоків у розмірі 121 953,94 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виник обов'язок здійснити оплату за перевищення ліміту скиду стічних вод.

Апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з посиланням на те, що позивачем не було доведено порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, не доведено факту перевищення ліміту скиду стічних вод в січні 2014 - січні 2015, своєчасного повідомлення про встановлення порушення, направлення рахунків на оплату заборгованості.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України, неналежним виконанням є, зокрема, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно із приписами статті 903 вказаного кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1).

Пунктом 4.2 Правил приймання стічних вод № 632 встановлено, що підприємства сплачують водоканалу за скид об'ємів стічних вод, які перевищують указані в договорі, у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, відповідно до умов договору.

Отже цими Правилами передбачено відповідальність у п'ятикратному розмірі, якщо об'єми скидів стічних вод перевищують указані в договорі, а вказаними положеннями Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, що встановлений договором.

Судами встановлено, що умовами Договору № 324/3 від 30.12.2004 (з додатковою угодою від 28.10.2011) не встановлено ліміту з подання води та/або приймання стоків.

Звіти про споживання води в період з січня 2014 по січень 2015 щомісяця складалися відповідачем в розмірі, узгодженому п.п. 2.4.8 п.2.8 договору, приймалися позивачем без зауважень.

На підставі наданих відповідачем звітів позивач формував рахунки і направляв їх відповідачу на оплату.

Згідно отриманих рахунків відповідачем здійснювалася оплата наданих послуг. Розрахунки за отриманні в спірний період послуги проведенні були своєчасно та в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що були відсутні претензії щодо перевищення об'ємів лімітів з подання води та/або приймання стоків, що підтверджується Актами приймання-надання послуг за період з січня 2014 по січень 2015 за наявності складених позивачем і наданих на оплату відповідачу рахунків, оплачених відповідачем в повному обсязі.

Між тим, позивач перевищення об'ємів скиду стічних вод обґрунтовував Технічними умовами від 30.09.2002 № 949, а звернувшись із касаційною скаргою, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував технічні умови відповідача від 30.09.2002 № 949 посилаючись на те, що вони діють на протязі 1-го року з моменту їх реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду і водопостачання", технічні умови - це комплекс умов і вимог до інженерного забезпечення систем питного водопостачання, які мають відповідати його розрахунковим параметрам.

Тобто це комплекс технічних умов і вимог, які потрібні для забезпечення водопостачання.

З наведених положень чинного законодавства та матеріалів справи вбачається, що відповідальність за перевищення об'ємів скиду стічних вод настає у зв'язку із порушенням умов Договору а не Технічних умов від 30.09.2002 №949.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі Господарського суду Одеської області № 916/965/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.П. Ходаківська

І.В. Алєєва