ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 914/433/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Ємельянова А.С.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Замок Лева" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справі № 914/433/16 за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Замок Лева", третя особа: комунальне підприємство Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", про виселення з безпідставно займаних приміщень, та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Замок Лева" до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на той самий строк,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про виселення відповідача із займаних приміщень загальною площею 874,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Глінки, 7, 9 та зобов'язання повернути їх балансоутримувачу -комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна від 01.11.2002 року № 1/2002 у строк встановлений ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та просив звільнити займані приміщення, однак відповідач вказані приміщення не повернув.

У свою чергу відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про визнання договору оренди нерухомого майна від 01.12.2002 року №1/2002 продовженим на той самий строк у зв'язку з порушенням позивачем за первісним позовом строків повідомлення про закінчення терміну дії спірного договору оренди нерухомого майна комунальної власності, визначених умовами договору, а тому зазначений договір є продовженим на той самий строк на тих же умовах.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2016 року (суддя Запотічняк О.Д.) первісний позов задоволено та постановлено виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Замок Лева" із займаних приміщень загальною площею 874,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Глінки, 7,9 та зобов'язати повернути їх балансоутримувачу комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", а в зустрічному позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року (судді Зварич О.В., Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача за первісним позовом та третьої особи до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.11.2002 року між Управлінням адміністративними будинками Львівської обласної ради (орендодавець) та ТОВ "Замок Лева" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1/2002, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування оренду нежитлові приміщення в адміністративних будинках № 7, 9 по вул. Глінки в м. Львові для використання під готельний комплекс.

Об'єктом оренди є вільні нежитлові приміщення площею 868,8 м2 в будинках № 7, 9 по вул. Глінки в м. Львові вартістю 1 840 688 грн. (розділ 2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата встановлюється в сумі 6707,43 грн. згідно додатку 2 розрахунку місячної плати за оренду приміщень, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 6.1 дія договору припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну дії договору (при письмовому попередженні однієї з сторін про закінчення дії договору без подальшої пролонгації його).

Відповідно до п. 6.3 договору якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить письмово про припинення договірних відносин, договір оренди вважається продовженим на наступний календарний термін, передбачений розділом 11 і на тих самих умовах.

За п. 6.4 договору в разі припинення чи розірвання договору з умов викладених у п. 6.1 та п. 6.2 даного договору орендар зобов'язаний провести повний розрахунок по орендній платі за весь час оренди та в 15-денний термін звільнити займані орендовані приміщення.

В розділі 11 договору зазначено, що термін дії договору встановлюється з 1 листопада 2002 року по 31 грудня 2015 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2002 року орендодавець передав орендарю нежитлові приміщення за адресою: а) вул. Глінки,7 напівпідвал, 1, 2 поверхи всі приміщення площею 397,5 кв.м, внесені в технічний паспорт від 22.09.2000 року; б) вул. Глінки, 9 підвал, 1,2 поверхи приміщення площею 471,3 кв.м, внесені в технічний паспорт від 22.09.2000 року. Загальна площа приміщень, переданих в оренду, складає 868,8 кв.м.

05.01.2005 року орендодавець та орендар внесли зміни до договору оренди в частині орендної плати з 1 січня 2005 року, а також домовились вважати таким, що втратив силу Додаток 2 до договору від 01.11.2002 року № 1/2002.

28.10.2009 року між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ТОВ "Замок Лева" укладено договір № 69-1/2002-09 про внесення змін до договору оренди, за умовами якого орендодавцем у договорі оренди виступає Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

23.11.2010 року сторонами укладено договір № 71-1/2002-10 про внесення змін до договору оренди, яким виклали в новій редакції його пункти щодо об'єкта оренди, розміру орендної плати, строку оплати орендної плати, порядку нарахування пені. Зокрема, сторони погодили, що об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 874,2 кв.м в будинках №№ 7, 9 по вул. Глінки в м. Львові, що знаходяться на балансі КП "Нерухомість та майно", переданих в оренду згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщень, який є невід'ємною частиною даного договору.

27.01.2016 року позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом листи № 104, 105, в яких повідомив, що 31.12.2015 року закінчився термін дії договору оренди від 01.11.2002 року № 1/2002 та продовжуватись не буде, у зв'язку з чим просив звільнити орендовані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу КП ЛОР "Нерухомість та майно".

28.01.2016 року балансоутримувач орендованого майна надіслав на адресу відповідача за первісним позовом лист № 140 з вимогою повернути приміщення за актом приймання-передачі у зв'язку з тим, що 31.12.2015 року закінчився термін дії договору оренди.

Відповідач за первісним позовом надіслав позивачу листа від 29.01.2016 року № 16/15, в якому повідомив орендодавця та балансоутримувача про те, що договір оренди нерухомого майна від 01.11.2002 року залишається чинним до 28.02.2028 року у зв'язку з тим, що за місяць до закінчення його дії орендареві не надходило письмових заяв про припинення дії даного договору.

У відповідь позивач за первісним позовом листом від 04.02.2016 року № 161 повторно повідомив відповідача за первісним позовом про те, що спірний договір оренди нежитлових приміщень припинив свою дію 31.12.2015 року і продовжуватись не буде, звернувши увагу на необхідність у стислі строки звільнити займані товариством приміщення та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

Предметом даного судового розгляду є вимоги за первісним позовом орендодавця до орендаря про виселення із займаних ним приміщень та повернення нерухомого майна комунальної власності балансоутримувачу за актом приймання-передачі у зв'язку з закінченням терміну дії договору, та зустрічні вимоги орендаря до орендодавця про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на той самий строк у зв'язку з неповідомленням орендодавцем про припинення дії договору у визначений цим договором строк.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення первісного позову про виселення орендаря із займаних ним приміщень та повернення нерухомого майна комунальної власності балансоутримувачу обґрунтовано доведеністю обставин припинення дії договору 31.12.2015 року, оскільки відповідно до вимог законодавства протягом місяця після закінчення строку, на який було укладено договір оренди мали місце заперечення орендодавця про продовження його дії, а відмову в зустрічному позові про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим на той самий строк мотивовано недоведеністю обставин неналежного повідомлення орендаря з боку орендодавця про припинення дії договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії та відсутністю згоди останнього на продовження договору на новий строк.

Ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору.

Відтак, в даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений законом місячний строк для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судами обох інстанцій встановлено, що спірний договір оренди комунального майна було укладено на строк до 31 грудня 2015 року, а 27.01.2016 року, тобто до збігу місячного строку після закінчення терміну дії цього договору, орендодавець надсилав орендарю листи №№ 104, 105 з повідомленням про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням 31.12.2015 року терміну дії договору оренди нерухомого майна та висловлював небажання продовжувати дію договору і вимагав звільнити орендовані приміщення загальною площею 874,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Глінки, 7, 9 та передати їх балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Надсилання вказаних листів орендодавцем підтверджується копіями поштових чеків від 27.01.2016 року, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, відповідач за первісним позовом ні у відзиві на позов, ні у зустрічному позові не заперечував обставин отримання вказаних листів орендодавця, що також встановлено судом першої інстанції.

На підставі вимог застосованих норм матеріального права суди обох інстанцій правильно зазначили, що листи позивача за первісним позовом є повідомленнями відповідача за первісним позовом про відсутність наміру позивача продовжувати договірні відносини щодо оренди вказаного майна, а також доказами заперечення орендодавця продовжувати дію договору на новий строк та вимогою повернути об'єкт оренди балансоутримувачу, і такі заперечення мали місце в межах встановленого законом граничного строку для їх вираження.

Отже, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи про те, що строк договору оренди закінчився 31.12.2015 року, нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, а орендар не повернув орендоване нерухоме майно балансоутримувачу, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову.

В той же час, враховуючи недоведеність обставин продовження договору оренди на новий строк, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні зустрічного позову.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, з якими погодився і апеляційний господарський суд, про задоволення первісного позову про виселення орендаря із займаних приміщень та повернення нерухомого майна комунальної власності балансоутримувачу у зв'язку з обгрунтованістю позовних вимог та відмову в зустрічному позові за недоведеністю грунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Замок Лева" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2016 року.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді А.Ємельянов

І.Кондратова