ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 914/1233/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Палія В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Абсолют Центр" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2015 року у справі №914/1233/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" до приватного підприємства "Абсолют Центр" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до приватного підприємства "Абсолют Центр" з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути на його користь з відповідача 28176 грн. заборгованості з оплати витрат вартості фрахту за договором №0103 від 01.03.2011 року, 21475,84 грн. інфляційних втрат за період вересень 2012 року - травень 2015 року, 2392,26 грн. 3% річних за період з 25.08.2012 року по 23.06.2015 року, 1591,20 грн. витрат на замовлення послуг перекладача та нотаріальне посвідчення документів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.10.2015 року (судді: Кітаєва С.Б., Ділай У.І., Мазовіта А.Б.) позовні вимоги задоволено частково та вирішено стягнути з ПП "Абсолют Центр" на користь ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс " 28176,00 грн. основного боргу, 21475,84 грн. інфляційних втрат, 2380,77 грн. три відсотки річних за період з 30.08.2012 року по 23.06.2015 року; в стягненні решти сум (трьох відсотків річних та 1591,20 грн. витрат на замовлення послуг перекладача та нотаріальне посвідчення документів) - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року (судді: Дубник О.П., Матущак О.І., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2015 року скасовано в частині стягнення 21475,84 грн. інфляційних втрат і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові; в решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, в цій частині у позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною і просить залишити її без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.03.2011 року між ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" (виконавець) та ПП "Абсолют Центр" (замовник) укладено договір № 0103 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов в п.1.1 даного договору, позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача організувати надання останньому транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів відповідача, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно п. 2.1.3. договору, виконавець зобов'язався надавати послуги із організації перевезення вантажів замовнику різними видами транспорту по території України і за її межами, по організації вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажів, а також проводити розрахунки з портами й іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок замовника.

Відповідно до п.2.1.4 позивач зобов'язався отримувати від відповідача (замовника) довіреність на надання останньому транспортно-експедиційних послуг, документи і іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань за договором. У випадку ненадання замовником вищевказаних документів і іншої необхідної інформації, виконавець має право відкласти виконання своїх зобов'язань за договором до надання документів і інформації в повному обсязі. При цьому, всі витрати, пов'язані із зберіганням вантажу, простоєм контейнеру та/або транспортного засобу і такі інші відносяться за рахунок замовника.

Відповідно до п.2.1.6 виконавець має право отримувати від замовника відшкодування додаткових затрат, які виникли у виконавця при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах замовника.

Як вбачається зі змісту п.2.1.9, для виконання своїх зобов'язань за договором виконавець вправі притягнути третіх осіб. Покладення виконання зобов'язань на третю особу не звільняє виконавця від відповідальності перед замовником за виконання даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору, послуги виконавця, а також витрати і інші платежі, здійснені виконавцем в інтересах замовника і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються замовником на умовах 100% передоплати або після оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку. У випадку виникнення у виконавця додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах замовника і пов'язаних з виконанням даного договору, виконавець виставляє замовнику додатковий рахунок, який підлягає оплаті замовником, а також акт виконаних робіт і податкові накладні.

Відповідно до п.3.2, замовник оплачує рахунки виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення з переведенням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник погоджується, що виконавець має право направити замовнику рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного зв'язку.

Відповідно до п.3.4 договору, приймання і здавання виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт і податкових накладних. Передача актів виконаних робіт здійснюється в 5 денний строк.

На виконання умов укладеного договору замовник (відповідач) надав експедитору (позивачу) 20.08.2013 року заявку № 1 про організацію міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: порт Qindgao (Китай) - порт Іллічівськ (ІМТП), Україна, 1х4 фут.контейнеру RRFU1714021 вартістю перевезення 3464 дол. США. Дана заявка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками. Належно нотаріально посвідчена копія перекладу морського коносаменту SUNE 1203152 свідчить, що позивач 24.03.2012 року організував морське перевезення вантажу на адресу замовника. Рахунок-фактура від 05.04.2012 року №050401111, акт виконаних робіт від цього ж числа № 050401111 свідчать про оплату позивачем на користь компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & EXP CO. LTD 3464 дол.США морського фрахту, про що в подальшому позивач виставив відповідачу рахунок 20.08.2012 року № 558 на суму 28 176,00 грн., що складає суму позову щодо основного боргу.

30.04.2012 року після прибуття вантажу у пункт призначення (Іллічівський морський торговельний порт), ПП "Абсолют Центр" видало довіреність від №1268 на позивача, з метою здійснення його подальшого транспортно-експедиційного оформлення вантажу в порту прибуття.

На виконання умов договору, позивач здійснив належне транспортно-експедиційне оформлення контейнеру KKFU1714021 в Іллічівському морському торговельному порту, що підтверджується нарядом № 1077 от 04.05.2012 року про видачу імпортних, транзитних вантажів, видатковим ордером № 21946 від 05.06.2012 року, Актом зважування вантажу від 06.06.2012 року, міжнародною ТТН (СМR) № 1077, відповідно до якої вантаж пройшов необхідне митне оформлення та готовий до випуску, про що свідчить відмітка митного органу від 06.06.2012 року на СМR та видатковому ордеру №21946.

Після одержання вантажу порожній контейнер KKFU1714021 був відправлений відповідачем з пункту розвантаження: м. Львів, вул. Сахарова, 31 кв. 16 на адресу експедитора ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс", м. Одеса, вул.Пушкінська, 32 та повернутий на контейнерний термінал Іллічівського порту, що підтверджується навантажувальним ордером № 23183 від 07.06.2012 року.

Загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг складає 39596 грн. 63 коп., відповідно до рахунків:

1)№ 297 від 27.06.2012 року на суму 11 420, 63 грн.

2)№ 558 від 20.08.2012 року на суму 28 176, 00 грн.

Матеріали справи також містять підписані сторонами акти виконаних робіт № 295 від 27.06.2012 року та № 558 від 20.08.2012 року.

Відповідач визнає факт укладення з позивачем договору транспортного експедирування № 0103 від 01.03.2011 року, надання йому за цим договором послуг позивачем та факт оплати позивачеві вартості наданих послуг в сумі 11420,63 грн.

Належність акта № 558 від 20.08.2012 року підтверджена висновком №197/198 судових почеркознавчої та технічної судових експертиз, а саме: встановлено факт підписання акта №558 від 20.08.2012 року та заявки № 1 від 20.03.2012 року саме Кудрик Наталією Іванівною, директором відповідача, та підтверджено наявність відтиску на цих доказах тієї ж печатки підприємства, якою скріплено і договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2011 року № 0103.

Встановлення в ході судових експертиз факту нанесення на інших доказах печатки відповідача за допомогою іншої рельєфної еластичної друкарської форми (на акті № ОУ-0002462 від 07.06.2012 року та акті № 295 від 27.06.2012 року) не доводять факту підроблення акта № 558 від 20.08.2012 року та заявки № 1 від 20.03.2012 року.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, оплативши лише рахунок № 297 від 27.06.2012 року на суму 11 420,63 грн., а рахунок №558 від 20.08.2012 року залишив не оплаченим.

Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем умов договору № 0103 від 01.03.2011 року щодо відшкодування витрат вартості морського фрахту здійсненого під час міжнародного морського перевезення за маршрутом Qindgao (Китай) - порт Іллічівськ (Україна) в сумі 3464 дол. США, перерахованих в національну грошову одиницю України за курсом Національного банку України, що становить 28 176,00 грн. та нарахованих на них інфляційних витрат за період вересень 2012 року - травень 2015 року і трьох відсотків річних за період з 25.08.2012 року по 23.06.2015 року.

Відповідно до положень Кодексу торговельного мореплавства України підтвердженням укладання договору морського перевезення є коносамент, який містить умови договору морського перевезення та обов'язок вантажоодержувача сплатити фрахт.

Відповідно до офіційного листа компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD, оплата фрахту за накладною (коносаментом) № SUNE 1203152 за транспортування контейнеру KKFU1714021 була здійснена в повному обсязі шляхом банківського переказу компанією LUX TEHNOLOGY суми в розмірі 3464 дол. США від 14.04.2012 року.

Підставою для здійснення даних розрахунків був договір-доручення на оплату інвойсу № 05040111 від 05.04.2012 року, з метою вчасної оплати та належного виконання своїх зобов'язань, за договором як перед перевізником, так і перед відповідачем та своєчасного отримання вантажу у порту прибуття. Зазначений договір був укладений шляхом обміну електронними копіями документів, які визнані обома сторонами як обов'язкові для виконання, що також підтверджується фактичним виконанням договору.

Акт надання послуг №558 від 20 серпня 2012 року підписаний замовником (відповідачем) без застережень та претензій. У Акті зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має. Акт містить посилання на рахунок на оплату №558 від 20 серпня 2012 року та на договір №0103 від 01.03.2011р. Акт підтверджує належне виконання виконавцем зобов'язань за договором від 01.03.2011р. №0103. Таким чином, зазначеним Актом ( його змістом) спростовуються доводи відповідача про те, що рахунок на оплату коштів в сумі 28 176,00 грн. позивачем не виставлявся відповідачу, а останнім не отримувався.

У зв'язку із зазначеним та виходячи із умов договору №0103 від 01.03.2011 року стосовно порядку розрахунків, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем порушено встановлені у договорі строки проведення розрахунків з позивачем на суму 28 176,00 грн., оскільки станом на дату складання Акта надання послуг №558 від 20 серпня 2012 року рахунок позивача на оплату був у відповідача. Виходячи з умов п.3.2 договору, рахунок повинен був бути оплачений протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення (рахунок оформлений 20.08.2012р.) шляхом перерахування коштів, вказаних у рахунку, на розрахунковий рахунок позивача.

Отже, вимога позивача про стягнення 28 176,00 грн. основного боргу судом першої інстанції визнана правомірною та обґрунтованою.

Вимога позивача про стягнення 3% річних судом першої інстанції задоволена частково в сумі 2380,77 грн., за період з 30.08.2012 року по 23.06.2015 року, за 1028 днів протермінування, від суми 28176,00 грн.; а інфляційні втрати за період вересень 2012-травень 2015 р. в сумі 21475,84 грн.

У той же час, щодо витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача в сумі 1591,20 грн., які у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив покласти на відповідача, то судом першої інстанції відмовлено у їх відшкодуванні, оскільки доданими до справи документами (Актами надання послуг з перекладу документів, рахунками на оплату, платіжними дорученнями позивача) не підтверджується, за які послуги письмового перекладу (яких конкретно документів, і, зокрема, що саме тих, про які стверджує позивач) були понесені позивачем витрати в сумі 1591,20 грн.

Погодившись з висновками суду першої інстанції про підставність заявлення позову в частині основного боргу, апеляційний господарський суд відмовив позивачу в стягненні інфляційних втрат, оскільки заявкою № 1 від 20.03.2012 року сторони погодили прив'язку виконання грошового зобов'язання до іноземної валюти (долар США), а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта.

Статтею 909 ЦК України, ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за надані йому послуги ґрунтується на господарському договорі та не ставиться в залежність від обставин, пов'язаних з іншими особами.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Суди попередніх інстанцій з урахуванням обставин справи та умов договору, з огляду на наявність документів, що підтверджують понесення позивачем витрат на фрахт морське перевезення в сумі 3464 дол. США, що становить 28176,00 грн., та підписання відповідачем Акта надання послуг №558 від 20 серпня 2012 року без застережень та претензій, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28176 грн. та 3% річних в сумі 2380,77 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржені рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості в сумі 28176 грн. та 3% річних в сумі 2380,77 грн. є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

В решті постанова апеляційного господарського суду касаційною інстанцією не переглядається, оскільки в цій частині не оскаржується.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Абсолют Центр" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 07.10.2015 року в частині задоволення позову про стягнення заборгованості в сумі 28 176 грн. та 3% річних в сумі 2 380,77 грн. залишити без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Палій