ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/6798/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 01.06.2016 Київського апеляційного господарського суду 12.07.2016у справі Господарського суду№ 910/6798/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного підприємства "Бонвояж"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Громніцький Ю.П.;- відповідача Шилова К.В.;ВСТАНОВИВ:

12.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Бонвояж" про стягнення пені у розмірі 143 995, 98 грн., 3% річних у розмірі 21 837, 29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 261 267, 02 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 910/6798/16 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий суддя, судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 910/6798/16, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приватне підприємство "Бонвояж" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 910/6798/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором про купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 2201/14-ТЕ-41 (далі - договір), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Приватним підприємством "Бонвояж".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Приватним підприємством "Бонвояж" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 зазначеного договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 1340,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком.

Згідно із пунктом 3.3 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору).

За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 146 427,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 276 923,30 грн.; від 28.02.2014 на суму 228 096,67 грн.; від 31.03.2014 на суму 210 768,11 грн.; від 30.04.2014 на суму 35 921,83 грн.; від 31.10.2014 на суму 18 869,51 грн.; від 30.11.2014 на 164 182,85 грн.; від 31.12.2014 на 211 664,90 грн.

03.06.2014, 16.12.2014 та 23.11.2015 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Приватним підприємством "Бонвояж", Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено три договори про організацію взаєморозрахунків № 301/30, № 1462/30 та № 23/375-в відповідно, предметом яких була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Порядків та умов надання у 2014 та 2015 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Вказані договори було укладено на підставі протокольних рішень Київської міської територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу: № 4 від 27.05.2014, № 7 від 09.12.2014 та № 1 від 15.06.2015.

Зазначеними протоколами та договорами про організацію взаєморозрахунків було узгоджено розмір заборгованості з різниці в тарифах ПП "Бонвояж" в розмірах 134 060,27 грн., 534 350,00 грн. та 278 016,92 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно із ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та ст. ст. 14, 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого та питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам).

Згідно із п. 4 Порядку та умови надання у 2014 році субвенції та п. 3 Порядку та умови надання у 2015 році субвенції підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами договорів № 301/30 від 03.06.2014, № 1462/30 від 16.12.2014 та № 23/375-в від 23.11.2015 передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 2201/14-ТЕ-41. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 2201/14-ТЕ-41.

Разом із тим, договори про організацію взаєморозрахунків не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

У пункті 15 договорів № 301/30 від 03.06.2014, № 1462/30 від 16.12.2014 та у пункті 16 договору № 23/375-в від 23.11.2015 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт виконання відповідачем умов договорів про організацію взаєморозрахунків № 301/30 від 03.06.2014, № 1462/30 від 16.12.2014 та № 23/375-в від 23.11.2015 з дотриманням строків їх виконання.

Водночас, для застосування санкцій, визначених умовами договору купівлі-продажу природного газу, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Такі висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 30.09.2014 у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З врахуванням викладеного та правових позицій Верховного Суду України, з огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено три договори про організацію взаєморозрахунків № 301/30, № 1462/30 та № 23/375-в відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Порядків та умов надання у 2014 та 2015 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, змінивши у такий спосіб порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 № 2201/14-ТЕ-41, та оскільки такі договори про організацію взаєморозрахунків не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 910/6798/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ