ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/26471/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників сторін:позивача:Сагач А.Г. (дов. від 04.01.2016 р. №22/1)відповідача:Дрозд Т.О. (дов. від 15.04.2016 р. №116)розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Європорт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 рокуу справі№910/26471/15 Господарського суду м. Києваза позовомКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радидоПриватного акціонерного товариства "Європорт"простягнення 64 997,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Європорт" про стягнення 64 997,22 грн. та 1 218,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок скидання стоків стічних вод з перевищенням граничнодопустимих концентрацій у відповідача виникла заборгованість у розмірі 64 997,22 грн.

26.11.2015 р. Приватним акціонерним товариством "Європорт" подано заяву про застосування строків позовної давності.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 р. (суддя Стасюк С.В.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європорт" на користь Комунального підприємства "Міськводоканал Сумської міської ради 28 595,17 грн. та 535, 85 грн. судового збору.

Зі змісту вказаного рішення слідує, що суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність здійснення позивачем розрахунків з врахуванням нормативу плати за скид понаднормативних забруднень, проте, з огляду на подане відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності по актам відбору проб стічних вод від 28.02.2012 р., 19.04.2012 р., 13.06.2012 р. та 17.10.2012 р., дату звернення позивача до суду з позовом (05.10.2015 р.) та приписи ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позовних вимог по актам відбору проб стічних вод від 28.02.2012 р., 19.04.2012 р. та 13.06.2012 р., задовольнивши при цьому позовні вимоги по акту відбору проб стічних вод від 17.10.2012 р., актам відбору проб стічних вод за період з червня по грудень 2014 року та по донарахуванню плати за скид понаднормативних забруднень, визначивши загальний розмір позовних вимог, що підлягають задоволенню, в сумі 28 595,17 грн.

09.02.2016 р. Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до Господарського суду м. Києва із заявою про прийняття додаткового рішення по даній справі.

В обґрунтування своєї заяви Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради вказує про те, що при вирішенні даного спору судом першої інтонації не були враховані позовні вимоги на суму 24 851,20 грн. (плата за перевищення скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням), нараховані відповідачу у липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2012 року, та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

21.04.2016 р. Господарським судом м. Києва винесено додаткове рішення (суддя Стасюк С.В.), яким відмовлено Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24 851,20 грн. (плата за перевищення скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням), нарахованих відповідачу у липні, серпні вересні, листопаді та грудні 2012 року.

Рішення мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні акти відбору проб, які підтверджують скид відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими правилами у липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2012 р., а тому позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявність обставин, які підтверджують скид відповідачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими правилами у липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2012 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Коршун Н.М.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 р. скасовано частково, прийнято нове додаткове рішення. У позові Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про стягнення 4 910,40 грн. плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в міську систему каналізації, нарахованої за липень 2012 р. - відмовлено. Позовні вимоги про стягнення 19 940,80 грн. плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в міську систему каналізації - задоволені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європорт" на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради 19 940,80 грн. плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в міську систему каналізації у серпні, вересні, листопаді, грудні 2012 року та 373,68 грн. судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Європорт" на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради 1 075,07 грн. судового збору.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції зауважив про те, що місцевий господарський суд помилково відмовив позивачу у стягненні 19 940,80 грн., адже матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача зобов'язання сплатити позивачу плату за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у міську систему каналізації, нараховану у серпні, вересні, листопаді, грудні 2012 року.

Разом з тим, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що по акту від 13.06.2012 р. строк позовної давності було пропущено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Приватне акціонерне товариство "Європорт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2016 р. залишити в силі.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Європорт" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.09.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді ОСОБА_6., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2016 р., у зв'язку з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 р. ОСОБА_6 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

У поясненнях до касаційної скарги Приватне акціонерне товариство "Європорт" зазначає про обставини, які просить врахувати при вирішенні даного спору.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради надає свої пояснення щодо даного спору, та просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке.

Так, статтею 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

У відповідності до статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

Колегія суддів також відзначає, що додаткове рішення є засобом виправлення неповноти судового рішення, однак в межах розгляду заяви про прийняття додаткового рішення не допускається зміна первісного рішення, в т.ч. на підставі переоцінки доказів та долучення до матеріалів справи нових доказів.

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. При цьому неповнота судового рішення шляхом прийняття додаткового рішення (ухвали) не може бути виправлена щодо позовних вимог, з яких судом прийнято рішення. Така неповнота може бути усунена лише в процедурі перегляду рішення. Тобто додаткове рішення (ухвала) не можуть стосуватися тих вимог, щодо яких суд ухвалив рішення.

Отже, додаткове рішення за своїм правовим змістом є судовим актом, який доповнює основне судове рішення у справі.

Як вже зазначалось вище, Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулось до суду першої інстанції із заявою про прийняття додаткового рішення, яка обгрунтована тим, що Господарським судом м. Києва при винесені рішення від 10.12.2015 р. не було враховано вимогу позивача про стягнення 24 851,20 грн., нарахованих відповідачу у липні, серпні, вересні, листопаді та грудні 2012 року, та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції отримавши заяву Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про прийняття додаткового рішення по даній справі, взагалі, не з'ясовував питання щодо того - чи підлягає така заява розгляду.

До того ж, з додаткового рішення суду першої інстанції вбачається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Міськводоканал" за період: липень, серпень, вересень, листопад та грудень 2012 р., суд послався лише на відсутність в матеріалах справи актів щодо даних періодів.

Разом з тим, як і з тексту рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 р., так і з додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2016 р., неможливо зрозуміти з яких саме розрахунків Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради виходив суд, задовольняючи позовні вимоги у розмірі 24 851,20 грн., адже в позовній заяві позивачем першочергово заявлялась вимога на суму 64 997, 22 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що суддя за заявою сторони, відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України, може роз'яснити рішення суду не змінюючи при цьому його змісту та не зачіпаючи суті рішення.

Відтак, враховуючи вищевказане, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що місцевий господарський суд, отримавши заву позивача про прийняття додаткового рішення, мав проаналізувати її з урахуванням заявлених позивачем вимог та підстав позову у даному спорі, перевірити, чи розглядались в даній справі всі позовні вимоги, дослідити співвідношення визначених у заяві вимог з уже розглянутими позовними вимогами, і лише після цього приймати рішення про розгляд такої зави по суті.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється. Додаткове рішення підлягає перегляду за правилами ГПК. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови взагалі вийшовши за межі своїх повноважень фактично переоцінивши докази та переглянувши рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 р. по суті спору, не надавши при цьому належного обґрунтування винесеному додатковому рішенню.

Відтак, вказане вище свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення по справі, діяли з порушенням приписів статті 88 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Європорт" дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2016 р. скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду м. Києва, під час здійснення якого суду необхідно врахувати зазначені обставини.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європорт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. у справі № 910/26471/15 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

О. Сибіга