Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №910/19022/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/19022/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,судді за участю представників сторін: від позивача від відповідачаКовтонюк Л.В., Сакалюка Д.Л., Макидона М.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.)на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 рокуу справі№ 910/19022/13 Господарського суду міста Києваза позовомКомпанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.)доПриватного виробничого підприємства "Сіріус"простягнення коштівВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.), що є юридичною особою, яка зареєстрована у місті Вольфурт, Австрія, (надалі - Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х.", позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2013 року (а.с. 164 т. 1)) про стягнення з Приватного виробничого підприємства "СІРІУС" (надалі - ПП "СІРІУС", відповідач) 86740 євро заборгованості (63100 євро заборгованості за контрактом №WАА0001389 від 09.09.2007 року та 13600 євро за контрактом №WАА0001390 від 09.09.2007 року).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п. 6, 8.3 контрактів у відповідача не виникло зобов'язання щодо здійснення оплати 10% загальної вартості вказаних контрактів, оскільки сторони не підписали акти виконаних робіт і позивач не виконав всіх своїх зобов'язань, передбачених пунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 контрактів, не надав послуг з шеф-монтажу, не провів пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу. Крім того, відповідач просив відмовити у позові у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року у справі №910/19022/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді Васильченко Т.В., суддів: Нечай О.В., Сташківа Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Шевченка Е.О.) , у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 27, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст.ст. 8 та 54 Конвенцію Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (надалі - Конвенція), просив судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 09.09.2007 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено зовнішньоекономічні контракт №WАА0001389 на поставку механічного та електричного обладнання для 4-місної крісельної канатної дороги з фіксованими затискачами типу 4-СLF початковою потужністю 1000 чол./год на суму 1031000,00 євро (а.с. 14-28 т. 1) та контракт № WАА0001390 на поставку механічного та електричного обладнання для бугельного буксирувального підйомника типу APF-270 на суму 236000,00 євро (а.с. 36-50 т. 1).

Згідно ст. 3 контрактів продавець зобов'язався продати обладнання та поставити його в розпорядження покупця, надати проектну документацію, здійснити послуги шеф-монтажу, виконати пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу, а покупець згідно з п. 4.1 ст. 4 контрактів - купити обладнання та нести відповідальність за здійснення платежів, порядок яких зафіксований у ст. 6 цих контрактів.

У ст. 6 контрактів сторони дійшли згоди, що 50% суми контрактів сплачуються за безвідкличними документарними акредитивами, які відкриваються на користь продавця; 40% сум - шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлень про готовність товару до відвантаження; 10% сум контрактів - шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання актів виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність систем перевезення пасажирів для експлуатації.

У випадку виконання продавцем своїх зобов'язань по цим договорам в повному обсязі, але при відсутності можливості вводу обладнання в експлуатацію, підписання актів виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність систем перевозок пасажирів для експлуатації, ці суми повинні бути сплачені покупцем не пізніше ніж через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.

Крім того, сторони погодили, що після отримання від компетентних органів необхідних документів для дозволу введення обладнання в експлуатацію покупець та продавець підписують акт приймання виконаних робіт, який є підставою для сплати 10% загальної вартості контракту відповідно до ст. 6 контрактів (п. 8.3 контрактів).

09.11.2007 року сторони уклали додаткові угоди № 1 до контрактів, якими змінили абзаци п. 6 цих контрактів, виклавши їх в таких редакціях: контакт №WАА0001389: "10 % суми контракту, що складає 103100,00 євро та включає в себе вартість обладнання в сумі 59 100,00 євро та виконаних робіт 44000,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця по пред'явленню рахунку за обладнання, протягом 30 днів після підписання актів виконання пусконалагоджувальних робіт, інструктажу персоналу та здачі в експлуатацію механічного та електричного обладнання, а також отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації", і в контракті №WАА0001390: "10 % суми контракту, що складає 23600,00 євро та включає в себе вартість обладнання в сумі 14600,00 євро та виконаних робіт 9000,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця по пред'явленню рахунку за обладнання, протягом 30 днів після підписання актів виконання пусконалагоджувальних робіт, інструктажу персоналу та здачі в експлуатацію механічного та електричного обладнання, а також отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації" (а.с. 89, 111 т. 3).

На виконання контракту №WАА0001389 позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 1031000,00 євро, що підтверджується міжнародними автодорожніми товарно-транспортними накладними: №0230299 від 23.11.2007 року на суму 215000,00 євро; (CMR) б/н від 23.11.2007 року на суму 264100,00 євро; (CMR) №601087 від 23.11.2007 року на суму 144100,00 євро; (CMR) б/н від 23.11.2007 року на суму 73000,00 євро; (CMR) №560586 від 26.11.2007 року на суму 58400,00 євро; (CMR) б/н від 26.11.2007 року на суму 67600,00 євро та (CMR) б/н від 30.11.2007 року на суму 208800,00 євро, а за контрактом №WАА0001390 - обладнання на загальну суму 236000,00 євро, що підтверджується міжнародною автодорожньою товарно-транспортною накладною (CMR) №0230283 від 29.11.2007 року. Всього на суму 1267000,00 грн (а.с. 57-96 т. 1).

Обладнання було введено в експлуатацію 26.01.2009 року, про що складено акти прийняття в експлуатацію пасажирської підвісної канатної дороги (ППКД) "Черкаси-1" та "Черкаси-2", які підписані державним інспектором з охорони праці територіального управління Держгірпромнагляду по Черкаській області, представником відповідача, представником генеральної будівельної організації ТОВ "ЕКО-6", представником генеральної монтажної та пусконалагоджувальної організації російсько-австрійського підприємства "Скадо" (а.с. 140 т. 1).

Відповідач сплатив Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." за обома контрактами 1197300,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку про отримання коштів від 07.11.2013 року (а.с. 206 т. 1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 86740,90 євро - сума, яка є предметом позову, є заборгованістю відповідача за надані монтажні та пусконалагоджувальні роботи за контрактами №АА0001389 та №АА0001390, не підлягає стягненню з відповідача, оскільки у матеріалах справи відсутні акти приймання виконаних робіт та документи, які б підтверджували надіслання зазначених актів відповідачеві як підставу для здійснення оплати відповідно до п. 8.3 контрактів, позивачем не надано суду жодного належного доказу надання ним передбачених контрактами послуг по шеф-монтажу, по навчанню персоналу, а також виконання пусконалагоджувальних робіт та здачу в експлуатацію обладнання, і відповідно у відповідача не виникло зобов'язання щодо здійснення оплати 10 % загальної вартості вказаних контрактів.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки суди на порушення вимог ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно не встановили дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, не з'ясували характер та суть заявлених позивачем вимог, чітко не визначили, що є предметом позову, не надали належну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи.

Так, суди обох інстанцій зазначають, що предметом позову є сума заборгованості в розмірі 86740,90 євро. Водночас, суди безпідставно не звернули увагу на те, що в заяві про уточнення позовних вимог від 19.11.2013 року (а.с. 164 т. 1) позивач просив стягнути "суму заборгованості за контрактом №WАА0001389 у розмірі 63100 євро та за контрактом №WАА0001390 -13600 євро", тобто всього 76700 євро (63100 + 13600). Суди не з'ясували, чому позивач вказує, що загальний розмір позовних вимог складає 86740,90 євро, та яким чином позивач розраховував цю суму заборгованості.

В мотивувальних частинах рішень суди попередні інстанцій встановили, що на виконання контракту №WАА0001389 позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 1031000 євро, а на виконання контракту - 236000 євро. Тобто, всього позивач поставив обладнання на суму 1267000 євро. Суди також встановили, що відповідач сплатив за обома контрактами 1197300 євро. Отже, виходячи із встановлених судами обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що залишок боргу становить 69700 євро (1267000 - 1197300). Водночас, незважаючи на встановлені ними же обставини щодо вартості поставленого товару та сплачених відповідачем сум, суди в судових рішеннях зазначають, що "відповідачем не було сплачено залишок 10 % суми Контрактів №АА0001389 та №АА0001390, що загалом становить 86 740,90 євро". Розрахунки, виходячи з яких суди дійшли таких висновків, в рішеннях не наведені.

Крім того, суди зазначили, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що "відповідач свої зобов'язання за контрактами виконав частково, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед постачальником у сумі 86740,90 євро, яка є заборгованістю лише за надані монтажні та пусконалагоджувальні роботи за контрактами №АА0001389 від 09.09.2007 року та №АА0001390 від 09.09.2007 року". Ці твердження судів є явно некоректними, оскільки у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог позивач жодного разу не вказує, що сума заборгованості, яка є предметом позову, є заборгованістю лише за надані монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Крім того, ці твердження не відповідають встановленим судам обставинам щодо сум вартості робіт за договором, які були погоджені сторонами у додаткових угодах № 1 до контрактів. Зокрема, вартість виконаних робіт за контрактом №WАА0001389 становить 44000,00 євро, за контрактом WАА0001390- 9000,00 євро.

Насамкінець, виходячи з наявних матеріалів, зокрема, умов п. 6 контрактів, в якому сторони передбачили можливість здійснення оплати поставленого товару за відсутності підписаних актів виконаних робіт, та наявних актів про введення обладнання в експлуатацію 26.01.2009 року, що безумовно підтверджують, що "будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи виконані у відповідності з робочою технічною документацією та Правилами будівництва та безпечної експлуатації канатних робіт", тобто, відповідач отримав результат роботи - обладнання, яке придатне для використання відповідно до договору, а також беручи до уваги те, що в контрактах відсутня умови про те, що ці роботи позивач повинен був виконати особисто, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідач за власної ініціативи, без погодження з позивачем, залучив до виконання цих робіт іншу особу, з якою був проведений розрахунок за виконані роботи, Вищий господарський суд України не може погодитися з висновками судів, що відсутність актів приймання виконаних робіт та документів, які б підтверджували надіслання цих актів відповідачеві, є підставою для відмови у стягненні заборгованості за контрактами.

У справі, яка переглядається Вищим господарським судом України, суди апеляційної та першої інстанцій, дійшовши висновку, що для виникнення у покупця обов'язку щодо оплати поставленого продавцем товару, який вже покупцем експлуатується, продавець повинен був надати докази надіслання відповідачеві акти приймання виконаних робіт, неправильно застосували положення ст. 54 Конвенції, яка визначає зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу, а також порушили положення ст. 59 Конвенції, яка встановлює, що покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Порушення норм процесуального права (43, 47, 43 ГПК України) та матеріального права (ст. 59 Конвенції), а також неправильне застосування норми матеріального права (ст. 54 Конвенції) відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у цій справі. Разом з тим для правильного вирішення справи необхідно встановити чи дотримано позивачем строки позовної давності, про що заявив відповідач. Однак, установлення цих обставин не віднесено до повноважень Вищого господарського суду України, що позбавляє його можливості ухвалити нове рішення у справі.

Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі судові рішення судів апеляційної та першої інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви, чітко визначити, яка сума, заявлена позивачем до стягнення, тобто є предметом позову, а також встановити, яка сума не була сплачена відповідачем відповідно до умов, тобто є його заборгованістю, перевірити чи оплачувались відповідачем монтажні та пусконалагоджувальні роботи іншій особі, виходячи з встановлених обставин зробити висновок про наявність у відповідача обов'язку сплатити залишок несплаченої вартості поставленого товару. У разі встановлення наявності у відповідача обов'язку сплатити повну вартість товару, з'ясувати чи дотримано позивачем строки позовної давності. При цьому, судам слід з'ясувати, яке право щодо строків позовної давності слід застосувати при вирішенні спору у цій справі, зокрема: 1) відповідно до законодавства Англії; 2) відповідно законодавства України чи 3) відповідно до положень Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року без правок, внесених Протоколом від 11.04.1980 року, (для України положення Конвенції набрали чинності з 01.04.1994 року, для Австрії - з 29.12.1987 року, з урахуванням вимог ст. ХІ Протоколу).

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України