ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/14341/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.01.2016у справі№ 910/14341/13 господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"простягнення коштів в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_4 ОСОБА_5 особисто, ОСОБА_6,

- ТОВ "Слайсинг" Гусак А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/14341/13 (судді: Ващенко Т.М., Андреїшина І.О., Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Дідиченко М.А.), задоволений позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" (відповідач/скаржник/ТОВ "Слайсинг"); за рішенням стягнуто 138 769,62 грн. основного боргу, 11 656,64 грн. 3%, 108 795,38 грн. інфляційних, та розподілено судові витрати.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) вартості частки позивача в статутному капіталі відповідача, у зв'язку з виходом позивача зі складу засновників відповідача.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що сплачений відповідачем позивачу розмір грошових коштів в якості частки останнього в статутному капіталі відповідача у зв'язку із виходом, дорівнює розміру тих коштів, які були сплачені позивачем в статутний капітал відповідача, без урахування приписів ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Суди попередніх інстанцій за результатами розгляду даної справи, погодилися із обґрунтованістю та доведеністю позову позивача та задовольнили його, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій були встановлені наступні обставини:

- ОСОБА_4 була засновником ТОВ "Слайслинг" з часткою 11,11% загального розміру статутного капіталу, розмір внеску до статного фонду становив 40 773,20 грн.;

- згідно з п. 17.1 статуту ТОВ "Слайслинг", в редакції затвердженій рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом № 1 від 24.11.2006 (дата реєстрації 06.12.06., номер запису 10651230006008215), засновник (учасник) Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу;

- заявою від 28.11.2011 позивач повідомив про свій вихід з товариства з 05.03.2012 та попросив виплатити йому вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства у строки передбачені законодавством, а для визначення об'єктивної вартості майна товариства позивач просив провести його експертну оцінку;

- вказану заяву було направлено позивачем 28.11.2011 та отримано відповідачем 07.12.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення;

- на загальних зборах засновників (учасників) відповідача від 29.02.2012 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 4 від 29.02.2012, про виведення зі складу учасників ТОВ "Слайсинг" ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на підставі поданих заяв;

- заявою від 21.03.2013 позивач вимагав виплатити належну йому вартість частини майна пропорційну його частці у статутному капіталі товариства;

- відповідач листом від 28.03.2013 повідомив позивача про те, що грошова сума, яка підлягає виплаті, у зв'язку з виходом із складу учасників, зарезервована на депозитному рахунку у банку та буде йому переказана;

- 04.04.2013 на рахунок позивача від відповідача надійшла грошова сума у розмірі 40 773, 20 грн., що становить внесок позивача у статутний капітал відповідача та не є часткою від вартості майна, яке належить товариству на праві власності на день виходу позивача зі складу учасників відповідача;

- позивач листом від 11.04.2013 звернувся до відповідача з вимогою провести оцінку належного товариству нежитлового приміщення та доплатити йому суму, наведеного відповідачем виконано не було, що, як вказувалося вище, й стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Згідно зі ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Статтею 144 Цивільного кодексу України визначено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників, розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Аналогічне право учасника товариства з обмеженою відповідальністю передбачено частиною першою статті 54 Закону України "Про господарські товариства", якою також встановлено, що така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Отже, чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на отримання при виході з товариства вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді, а також зобов'язання товариства виплатити учаснику, що виходить з товариства, вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, в строк до 12 місяців з дня виходу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 13.05.2015 у справі №923/1097/13)

Як встановлено судами з урахуванням як вказаних положень закону, так і положень статуту відповідача (п. 17.1. статуту) і про що вказувалося вище, у зв'язку з поданням позивачем 28.11.2011 заяви про вихід з товариства з 05.03.2012, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що виплата вартості належної позивачу частки мала б відбуватися після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, чого зроблено ним не було.

Згідно з позицією пленуму Вищого господарського суду України, на яку послалися суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи у редакції, чинній на момент прийняття судами оскаржуваних судових рішень, та викладеною у постанові пленуму від 25.02.2016 № 4 (п. 4.19., п. 4.20.) під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом, визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Крім того, як встановили суди, аналогічні положення містяться і в п. 17.5 статуту відповідач.

Під час здійснення розгляду даної справи місцевим господарським судом було призначено ряд судових експертиз; висновком судової експертизи №8744/15-42/8745/15-54 від 18.11.2015 встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№1-19, групи приміщень №4 (в літ.А), загальною площею 143,00 кв.м., розташованих в м. Києві по Харківському шосе 144-а, що належить відповідачу на праві власності, станом на 05.03.2012 (дата виходу позивач із учасників відповідача становила 1 620 047,00 грн. Крім того, встановлено, що оскільки ТОВ "Слайсинг" не задоволено клопотання експертів в частині надання переліку рухомого майна, яке підлягає оцінці, встановити його вартість експертами не вдається можливим.

Висновком №8873/15-45 від 19.11.2015, складеним за результатами проведення судово-економічної експертизи, встановлено, що згідно з даними балансу ТОВ "Слайсинг" станом на 01.04.2012, балансова вартість майна (вартість власного капіталу товариства) станом на 31.03.2012 становить 358,0 тис. грн., у тому числі розмір статутного капіталу 367,0 тис.грн., розмір непокритого збитку складає 20,5 тис. грн.

За показниками фінансової звітності: для розрахунку вартості частини майна товариства учаснику приймається вартість власного капіталу товариства на 01.04.12. в розмірі 358,0 тис. грн. (у тому числі розмір непокритого збитку - 20,5 тис. грн.). Вартість частини майна товариства, пропорційна частці у статутному фонді учасника ОСОБА_4 у розмірі 11,11%, в грошовому виразі станом на 01.04.12. становить: 358,0 тис.грн.* 11,11% = 39 773,80 грн.

За результатами експертної оцінки: вирішення питання щодо визначення вартості частини майна ТОВ "Слайсинг", пропорційно частці статутного фонду учасника господарського товариства ОСОБА_4, що становило 11,11%, станом на 01.04.2012, з урахуванням експертної оцінки майна, пов'язано з вирішенням першого питання, тобто з встановленою експертним висновком дійсною (ринковою) вартістю нежилих приміщень, яка, як вказувалося вище, становить 1 620 047,00 грн.

Враховуючи те, що дійсну ринкову вартість майна ТОВ "Слайсинг" станом та в цінах на 05.03.2012, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо та з урахуванням майнових зобов'язань товариства не встановлено, а визначено тільки ринкову вартість нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень №4 (в літ. А), які розташовані по Харківському шосе, 144-а в м. Києві, загальною площею 143,0 кв.м. в розмірі 1 620 047,00 грн., то, відповідно, визначити суму виплати учаснику ОСОБА_4, частка якої у статутному капіталі складає 11,11% від загального розміру майна товариства, при виході з товариства "Слайсинг" виходячи зі справедливої ринкової вартості майна товариства, не видається за можливе.

Судом першої інстанції було надано оцінку зазначеним висновкам експертів та вірно встановлено, що вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.

При цьому, у зв'язку з тим, що дійсну ринкову вартість майна відповідача, у тому числі, основних засобів (необоротних активів) та оборотних активів з урахуванням майнових зобов'язань товариства за результатами експертної оцінки не встановлено (оскільки відповідачем не надано необхідних для встановлення цих обставин документів), судом першої інстанції вірно взято до розрахунку дійсну (ринкову) вартість нежилих приміщень № № 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в м. Києві по Харківському шосе, 144-а, станом та в цінах на 05.03.2012, що складала 1 620 047,00 грн. та балансову вартість оборотних активів за вирахуванням балансової вартості поточних зобов'язань: 1 620 047,00 грн. + 20 700,00 грн. - 24 700,00 грн. = 1 616 047,00 грн.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність. Частиною 1 ст. 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивач має право на отримання належної йому частки в статутному капіталі товариства з якого він вийшов, а відповідач має обов'язок здійснити йому виплату такої частки в установленому законом розмірі, приймаючи до уваги неподання відповідачем експерту документів щодо належного йому рухомого майна для визначення його вартості, а також часткову сплату відповідачем позивачу його частки статутного капіталу, прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 138 769,62 грн. ((11,11% х 1 616 047,00 грн.) - 40 773,20 грн.)

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача нарахованих позивачем в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Строк виконання зобов'язання з виплати належної учаснику, що вибув з товариства, частки, встановлений у ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

А тому, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в частині своєчасної виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 11 656,64 грн. та інфляційних в сумі 108 795,38 грн., розрахунок яких перевірений судом першої інстанції та не суперечить чинному законодавству.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, відтак, є розглянутими та спростованими судом апеляційної інстанції, наслідком чого є винесення апеляційним господарським судом постанови, якою апеляційну скаргу ТОВ ТОВ "Слайсинг" залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського залишено без змін. Висновки судів попередніх інстанцій, так само як і правомірність застосування судами норм матеріального та процесуального права, перевірені судом касаційної інстанції, який з ними погодився, позаяк, відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги позивача.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі № 910/14341/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.А. Гольцова

Н.М. Губенко