ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/12417/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача - Матюгіна Є.Д. дов. б/н від 20 липня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" до Держави України в особі: Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Комунальне підприємство "Водно-інформаційний центр" (далі - позивач) звернулось до Держави України в особі Верховної Ради України (далі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2), Державної казначейської служби (далі - відповідач-3) з позовом про стягнення з Держави Україна шляхом списання грошових коштів з рахунків Державної казначейської служби України на користь позивача шкоди в розмірі 107771гривень 11 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" припинено право власності позивача на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", що його віднесено до категорії неплатоспроможних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року позовну заяву повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Водно-інформаційний центр" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що виклав у своєму позові обставини, які, на його погляд, порушують право власності на відповідне майно, а саме, право користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб.

Також стверджує, що подав докази на підтвердження порушень права власності позивача.

Посилається на те, що зазначив підстави та у чому полягає порушення цивільного права позивача та завдана цим порушенням шкода, її розмір.

Вважає незаконними та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права оскаржувані ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідачі повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року, позовну заяву Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" та додані до неї матеріали повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, за якою суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Оскаржувані заявником ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не визначено свої позовні вимоги до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; не наведено обставин, на яких грунтуються позовні вимоги та не долучено будь-яких доказів; у позові не вказано обставин та доказів наявності спору між позивачем та відповідачами по заявленій позовній вимозі, що є підставою для звернення до суду відповідно до вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом.

При цьому позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обгрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Водно-інформаційний центр" звернулось до Держави України в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби з позовом про стягнення з Держави України шляхом списання грошових коштів з рахунків Державної казначейської служби України на користь позивача шкоди в розмірі 107771 гривень 11 коп.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позовні вимоги підприємство обгрунтовує прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який, на думку позивача, припиняє право власності власника грошових коштів на поточному рахунку в банку в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у той час, як згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також з копії та оригіналу позовної заяви, долучених до матеріалів справи вбачається, що до позову Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" додано копію договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, копії платіжних доручень, копії банківських виписок, платіжне доручення про сплату судового збору, докази надсилання копії позовної заяви та доданих документів на адресу відповідача (його органів).

Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, Комунальне підприємство "Водно-інформаційний центр" послалось на обставини, які, на його думку, свідчать про порушення права підприємства, з посиланням на норми матеріального права.

Також позивачем до позовної заяви додано докази, які останній вважав за необхідне подати в обгрунтування вимог позову, та які, на його думку, підтверджують обставини, викладені у позовній заяві.

З огляду на викладене, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що Комунальним підприємством "Водно-інформаційний центр" не наведено обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, не долучено будь-яких доказів, не вказано обставин та доказів щодо наявності спору між позивачем та відповідачами необгрунтовані, спростовуються матеріалами справи та обставинами, зазначеними в оскаржуваних судових рішеннях.

Водночас, статтею 65 Господарського процесуального кодексу України визначено дії, які вчиняє суддя по підготовці справи до розгляду, за якою з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково.

Перелік, визначений зазначеною нормою, не є вичерпним та, згідно п. 11 наведеної норми, суддя має право вчиняти інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Судами також зазначено, що Комунальним підприємством "Водно-інформаційний центр" у позові не визначило вимоги щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Разом з тим, підстави повернення позовної заяви визначені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, перелік цих підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, за умови відсутності у позовній заяві порушень, визначених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, які є підставами повернення позовної заяви або відмови у прийнятті позовної заяви відповідно, позовна заява підлягає прийняттю до провадження господарським судом.

Враховуючи наведене, у місцевого господарського суду були відсутні визначені законом підстави для повернення позовної заяви Комунального підприємства "Водно-інформаційний центр" без розгляду з посиланням на п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене залишилось поза увагою апеляційного господарського суду.

За таких обставин ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій визнати законними та обгрунтованими не можна, а тому вони підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 липня 2016 року.

Справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва..

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова