ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 909/1107/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 17.03.2016у справі Господарського суду№ 909/1107/15 Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"доГромадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Білоус А.В.;- відповідача Бондарчук О.В.;ВСТАНОВИВ:

25.09.2015 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9 516, 16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10 560, 82 грн., пені у розмірі 10 741, 74 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 2 144, 70 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 у справі № 909/1107/15 (суддя Деделюк Б.В.) стягнуто із Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 9 516,16 грн. заборгованості за кредитом, відповідно до умов договору банківського обслуговування б/н від 08.06.2012, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015, 10 560,82 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015, 10 741,74 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 31.12.2013 по 02.09.2015, 2 144,70 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, за період з 02.09.2013 по 02.09.2015.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 909/1107/15 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. - головуючий суддя, судді Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 у справі №909/1107/15 в частині стягнення з Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 10 560,82 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015, 10 741,74 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 31.12.2013 по 02.09.2015, 2 144,70 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, за період з 02.09.2013 по 02.09.2015 та 865,00 грн. судового збору скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено. В частині стягнення з Громадської організації "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 9 516,16 грн. заборгованості за кредитом, відповідно до умов договору банківського обслуговування б/н від 08.06.2012, за період з 16.08.2013 по 02.09.2015 та 353,00 грн. судового збору рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 у справі № 909/1107/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 909/1107/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Громадська організація "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" надала відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 909/1107/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача визначених позивачем заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та заборгованості по комісії за користування кредитом на підставі договору банківського обслуговування № б/н від 08.06.2012.

Обгрунтовуючи підстави даного позову позивач з посиланням на положення "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) та "Тарифів банку" (далі - Тарифи), стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 08.06.2012.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи 08.06.2012 Громадська організація "Івано-Франківська обласна правозахисна організація "Ваша Надія" звернулася до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" із заявою про відкриття поточного рахунку, яка одночасно є заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

У вказаній заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Згідно із заявою про відкриття поточного рахунку відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та вступив з позивачем у договірні відносини, і взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.

На підставі заяви відповідача позивачем йому було відкрито поточний рахунок № 26004052506269 та картковий рахунок 26050052509801.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, відповідач приєднався до договору і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які містять усі істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку, а саме, порядок надання коштів, строки користування кредитною лінією, відповідальність за непогашення кредиту, порядок нарахування відсотків за користування кредитом та їх розмір тощо, а відповідач порушив свої грошові зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у останнього утворився борг, який постановлено до стягнення.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та заборгованості по комісії за користування кредитом та відмовляючи у позові в цій частині, виходив з того, що з позовної заяви, поданого позивачем розрахунку та матеріалів справи жодним чином не вбачається, за що нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за прострочення поверненя кредиту чи нараховані позивачем відсотки; для встановлення вказаних обставин судом апеляційної інстанції було витребувано у позивача детальний розрахунок заборгованості по сумі ліміту по якій заявлена вимога (окремо по тілу кредиту по відсотках, пені в сумі 10741,74 грн. та 2144,70 грн. заборгованості по комісії), письмові пояснення з обгрунтуванням змін відсотків, явку представників сторін для надання пояснень визнано обов'язковою; проте, ні позивачем ні відповідачем вимог ухвали суду не виконано, жодних документів не подано, явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечено; таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення судом моменту обнулення дебетового сальдо та настання передбачених Умовами і Правилами термінів застосування збільшених відсотків, неподанням позивачем обґрунтувань та пояснень щодо цього, а також щодо нарахування заявленої до стягнення пені та комісії за користування кредитом, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність задоволення позову місцевим господарським судом в цій частині.

Вищий господарський суд України вважає передчасними наведені висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встановивши, що відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку, суди попередніх інстанцій не дослідили та не з'ясували, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті позивача на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання, зокрема до яких саме Умов та Тарифів приєднався та зобов'язався виконувати відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку.

Судами не перевірено та не встановлено, що саме Умови та Тарифи, надані позивачем до господарського суду, були чинні та діяли на час підписання сторонами заяви від 08.06.2012, і що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов'язався виконувати, а також, що саме ці Умови та Тарифи разом з заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами у справі.

Так, у заяві про відкриття банківського рахунку зазначено, що вказані Умови та Тарифи, що разом з заявою складають договір банківського обслуговування, розміщуються на сайті у мережі Internet на сайті www.privatbank.ua.

Визнавши надані позивачем завірені копії "Умови і правила надання банківських послуг" та "Тарифи" такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди не з'ясували, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності (введення у дію), а також розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

Разом з тим, згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не з'ясовано зміст зобов'язань, які виникли між сторонами спору на підставі відкриття банківського рахунку, а саме, його умови, порядок виконання, взаємні права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення зобов'язань, строку дії тощо.

З'ясування та надання належної оцінки вказаним обставинам є суттєвим для вирішення даного спору по суті з огляду на те, що, згідно із заявою про відкриття банківського рахунку від 08.06.2012, саме Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифів банку встановлювались умови договору, які є обов'язковими для виконання його сторонами, а розрахунок ціни позову ґрунтується на цих документах з подальшими змінами.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги зміст заяви від 08.06.2012 про відкриття поточного рахунку, оформленої в редакції позивача, який вказує на обов'язок банку повідомити клієнта про свої дії щодо встановлення, зміни кредитного ліміту, оскільки встановлення та визначення клієнтові розміру кредитного ліміту носить індивідуальний характер, а тому має бути доведений до нього належним чином.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини, з яких можливо було дійти висновку про наявність або відсутність належного доведення до відповідача кредитних лімітів. Сама по собі довідка щодо встановлення кредитних лімітів відповідачу від 03.09.2013, надана банком, не може бути визнана достатнім доказом щодо вказаних обставин, оскільки не містить відомостей інформування клієнта про встановлення розміру кредитного ліміту.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили обґрунтованість позовних вимог та заперечень відповідача щодо визначення суми заборгованості у частині основного боргу.

Крім того, судом першої інстанції не перевірено тверджень відповідача щодо необґрунтованості нарахування банком заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Як передбачено ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Вирішуючи спір в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 3.2.1.4.1.1 Умов та Правил встановлено, що обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи із 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Разом з тим, як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування процентів за користуванням кредитом з 26.03.2013 здійснювалось позивачем за ставкою 24%, з 26.07.2013 - за ставкою 48% річних, з 01.07.2014 - 56% річних.

Статтями 42, 43 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч наведеним вимогам, суд першої інстанції не з'ясував, із урахуванням вимог ст. 10561 ЦК України, правомірності такої односторонньої зміни розміру процентної ставки та обставин повідомлення відповідача про таку зміну та наявності згоди відповідача на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.16 Умов та Правил.

Крім того, стягуючи з відповідача заявлену банком суму комісії, місцевим господарським судом не з'ясовано яким пунктом Умов чи Правил такий розмір комісії обумовлений, оскільки банком комісію нараховано з 01.08.2013, тоді як з 08.06.2012 (дати заяви про відкриття поточного рахунку) і до 01.05.2013 комісія відповідачу не нараховувалася.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що обґрунтовуючи стягнення вказаної комісії банк посилається п. 3.2.1.4.4. Умов, в той час як цим пунктом передбачено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за використання ліміту відповідно до п. п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2.

Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості зроблені без врахування всіх обставин справи, висновки щодо стягнення пені Вищий господарський суд України вважає також передчасними, оскільки ці вимоги є похідними від вказаних вимог.

Водночас, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та заборгованості по комісії за користування кредитом та відмовляючи у позові в цій частині, виходив з того, що позивачем не надано обґрунтувань та пояснень щодо розрахунку заборгованості, при цьому, судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 105 ГПК України не наведено доводів, за якими він не погодився із висновками суду першої інстанції щодо оцінки розрахунку заборгованості та не враховано положення п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, якою передбачено, що якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору господарський суд залишає позов без розгляду (припис зазначеного пункту частини першої статті 81 ГПК може застосовуватися на загальних підставах і в здійсненні перегляду справ в апеляційній і в касаційній інстанціях).

Отже, як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 909/1107/15.

Справу № 909/1107/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ