ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 908/4022/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областіна ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 06.04.2016 Донецького апеляційного господарського суду 13.06.2016за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04"на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій областіу справі№ 908/4022/14Господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є ОСОБА_1)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - ВДВС Ткач Д.М.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

12.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" звернулося до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій просило: - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 21.10.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 48917908; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21.10.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 48917908; - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 21.10.2015 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 48917908; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 21.10.2015 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 48917908; - визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови від 08.12.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890 862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908; - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 08.12.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890 862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 у справі № 908/4022/14 (суддя Кагітіна Л.П.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (колегія суддів у складі: Склярук О.І.- головуючий суддя, судді Агапов О.Л., Геза Т.Д.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 908/4022/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 908/4022/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, ст. 121-2 ГПК України), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК України. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК України у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

У підпункті 9.7 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також зазначено таке: встановлений у частині першій статті 1212 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання; скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала; якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду.

Якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку (така правова позиція викладена у п. 9.71 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Частиною 8 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору) постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття постанов про арешт коштів та майна боржника)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" оскаржує:

- постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 48917908, яка винесена 21.10.2015;

- постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 48917908, яка винесена 21.10.2015;

- постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 890 862,70 грн. в межах виконавчого провадження № 48917908, яка винесена 08.12.2015.

При цьому, із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" звернулося 12.03.2016.

Таким чином, попередні судові інстанції розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіас-04" на дії відділу ДВС по суті, не врахували роз'яснення викладені в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та в п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", та не звернули увагу на те, що ст. ст. 28, 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку оскарження до суду постанов про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів чи майна боржника.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняття одночасно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2015 та постанови про арешт коштів боржника від 21.10.2015 суперечить вимогам ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", частиною другої якої встановлено, що стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника, і лише за їх відсутністю, на належне йому інше майно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження"); при цьому, ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника; водночас, ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" регулює порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, який згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки попередніх судових інстанцій щодо визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14, оскільки судами попередніх інстанцій не було врахувано те, що після прийняття даної постанови Верховного Суду України ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом 2, який передбачає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначивши те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.10.2015, постанова про арешт коштів боржника від 21.10.2015 та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору органом ДВС України винесено без встановлення обставин отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в порушення вимог ст. ст. 84, 105 ГПК України, не зазначили, яка норма Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов'язок державного виконавця встановлювати обставини отримання/неотримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, беручи до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 908/4022/14.

Справу № 908/4022/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ