ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 06/19-68

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 за скаргоюФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на дії (бездіяльність) 1. Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області; 2. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі№06/19-68 господарського суду Волинської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 доГорохівської міської ради простягнення 339500,00 грн. за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

УДВС ГТУЮ у Волинській області: Турчинський В.Є. (представник за дов. від 04.01.2016)

ВПВР УДВС ГТУЮ: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.02.2016 по справі №06/19-68, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області по виконанню постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 року по справі 06/16-68. В задоволенні скарги до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відмовлено.

Судові рішення з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини мотивовані порушенням органами державної виконавчої служби положень статей 19, 124 Конституції України, статей 1, 11, 13, 25, 26, 27, 30, 47, 62 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 2, 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що полягало в не роз'ясненні стягувачеві його права щодо подачі наказу на виконання безпосередньо до органів казначейства, які у даному випадку повинні здійснювати виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Крім цього, суди попередніх інстанцій посилаючись на практику Європейського суду з прав людини зазначали, що невиконання рішення суду через відсутність коштів у бюджетному фінансуванні Горохівської міської ради не може бути виправдана.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та ухвалу господарського суду Волинської області від 11.02.2016, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Заявник касаційної скарги зазначає, що державним виконавцем вживались всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії, спрямовані на виконання рішення суду, проте у зв'язку з відсутністю належного фінансування Горохівської міської ради, а також відсутності майна, на яке за законом можливо звернути стягнення, рішення суду виконати не було можливості.

Скаржник звертає увагу, що бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області не було, а виконання рішення суду здійснювалось повно та всебічно відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2008, задоволено апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 Скасовано рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Горохівської міської ради Волинської області на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 309 000,00 грн. з розстрочкою виконання рішення терміном на один рік рівними щоквартальними виплатами з дати набрання чинності постанови.

05.09.2008 року на виконання вказаної постанови було видано відповідний наказ.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20 травня 2011 року на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області перебував наказ господарського суду Волинської області від 05.09.2008 № 06/19-1 про стягнення з Горохівської міської ради на користь ФОП ОСОБА_4 коштів (том 1 а.с.18 ).

У даному виконавчому провадженні у період з 26.05.2011 по 14.09.2012 державним виконавцем було здійснено такі виконавчі дії: 26.05.2011 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 22.07.2011 направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення про результати оцінки майна боржника; 01.09.2011 надіслано заявку на реалізацію арештованого майна; 08.09.2011 укладено договір №03-0089/11 про надання послуг по реалізації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна; 18.10.2011 відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" проведено переоцінку майна на 25 %; 17.11.2011 проведено огляд арештованого майна боржника та складено акт; 28.11.2011 проведено додаткову переоцінку нереалізованого майна на 10 %; згідно платіжного доручення № 67 від 08.02.2012 ОСОБА_4 перераховано 39,33 грн., як часткове повернення авансового внеску; актами від 05.04.2012 та від 29.05.2012 наявне у боржника майно було передано в рахунок погашення боргу у сумі 56626,00 грн. стягувачеві; 14.09.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ господарського суду № 06/19-1 від 05.09.2008 залишився невиконаним в частині стягнення на користь скаржника боргу в сумі 252102,85 грн.

15.10.2012 ОСОБА_4 було повторно пред'явлено до виконання зазначений наказ господарського суду № 06/19-1 від 05.09.2008.

У період з 17.10.2012 по 30.12.2014 державним виконавцем було здійснено такі виконавчі дії: 17.10.2012 відкрито виконавче провадження та з метою встановлення майнового стану боржника направлено відповідні запити до органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна; 12.02.2013 описано та арештовано майно Горохівської міської ради; 19.02.2013 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; 30.04.2013 направлено повідомлення про оцінку описаного майна; 20.06.2013 укладено договір №03-0212/13 про надання послуг по реалізації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна; 30.12.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому, 19.03.2015 р. ОСОБА_4 повторно (втретє) пред'явлено до виконання наказ господарського суду № 06/19-1 від 05.09.2008 р.

У період з 19.03.2015 по 26.11.2015 державним виконавцем було здійснено такі виконавчі дії: 06.04.2015 винесено постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на рахунки, відкриті боржником у ГУ ДКСУ у Волинській області; 02.09.2015 складено акт щодо відсутності у боржника іншого майна, на яке за законом можна звернути стягнення; 26.11.2015 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно з частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Положення статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім цього, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

За приписами частини 1 статті 2 Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, приписи Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та приймаючи до уваги те, що Горохівська міська рада (боржник) є органом місцевого самоврядування, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного та обґрунтованого висновку, що отримавши 19.03.2015р. повторно (втретє) до виконання наказ Господарського суду № 06/19-1 від 05.09.2008р., державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, роз'яснивши стягувачу право подавати наказ безпосередньо до органів казначейства, оскільки виконавчий документ у цій справі має виконуватись виключно органами Казначейства, в якому обслуговуються боржник, а відсутність вказаних дій щодо роз'яснення свідчить про факт бездіяльності державного виконавця Турчинського В.Є., яка виразилась у затягуванні виконавчого провадження та у зволіканні із передачею виконавчого документів до Державної казначейської служби.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі №916/2182/14).

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що невиконання рішення суду не може бути виправдане відсутністю бюджетних коштів, зробленому з посиланнями на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції", "Вараніца проти України", "Півень проти України" та "Шмалько проти України".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі ухвалу та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 06/19-68 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський