ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 910/28356/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. (судді: Зеленіна Н.І., Князьков В.В., Чинчин О.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р. (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) у справі№910/28356/14 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" 2. Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ"провизнання недійсним договору про відступлення права вимогиза участю представників: від позивача Ковтун Т.О., довіреність №171 від 25.12.2015 р.від відповідача 1 Маленко О.М., довіреність б/н від 09.08.2016 р.від відповідача 2не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачане з'явилисьВ С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", Публічного акціонерного товариства "ДОК-3", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р.

Заявлені позовні вимоги вмотивовано тим, що в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 11.11.2013 р. у справі №753/17749/13-к встановлено факти, які свідчать про фіктивність вказаного правочину. Крім того, за твердженнями позивача вказаний договір суперечить публічному порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/28356/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р., позов задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 27.11.2009 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані судові акти мотивовано доведеністю обставин, з якими приписи ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України пов'язують недійсність договору.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р. у справі №910/28356/14 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи звернення з вказаною касаційною скаргою, позивач посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2016 р. справу №910/28356/14 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В.

Розпорядженням в. о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3432 від 18.08.2016 р., у зв'язку з перебуванням суддів Карабаня В.Я. та Ковтонюк Л.В. у відпустці, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої справу №910/28356/14 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Львов Б.Ю., Палій В.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.08.2016 р.).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3798 від 22.08.2016 р., у зв'язку з зміною спеціалізації судді Львова Б.Ю., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі, за результатами якої справу №910/28356/14 передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Палій В.В., Селіваненко В.П. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016 р.).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 р., колегією суддів у складі: Ємельянов А.С. - головуючий (доповідач у справі), судді: Палій В.В., Селіваненко В.П., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні 05.09.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/3709 від 05.09.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Палія В.В. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №910/28356/14.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 р. у справі №910/28356/14 визначено наступний склад колегії суддів Вищого господарського суду України: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 р. розгляд справи було відкладено на 19.09.2016 р.

В судове засідання 19.09.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 2 та третьої особи.

Представник відповідача1 в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р.

Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" вмотивовано тим, що оспорюваний договір укладено всупереч приписам ч. 1 ст. 215 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме:

- договір відступлення права вимоги не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В ст. 215 вказаного кодексу закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, що зазначено в абз. 4 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р.

В процесі судового розгляду справи №910/28356/14 господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2008 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" укладено договір №158-ДБМ (з урахуванням додаткової угоди від 12.08.2009 р.) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у місті Києві.

За умовами вказаного договору, відповідач 2 зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а позивач зобов'язується сплатити комбінату компенсацію в розмір 50 832 257 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ (п.п. 2.1, 2.7 договору).

В подальшому, між Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" укладено договір про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р., відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор набуває право вимоги до боржника (Комунального підприємства "Київський метрополітен"), що належало первісному кредиторові за зобов'язанням боржника, відповідно до п. 1.1 цього договору.

За умовами п. 1.1 договору відступлення права вимоги, зобов'язанням боржника є грошове зобов'язання Комунального підприємства "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, що виникло на підставі п.п. 2.7, 3.1 договору №158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у місті Києві, укладеного 29.12.2008 р. між первісним кредитором та боржником, з усіма додатками, змінами та доповненнями.

При цьому, сторони погодили, що розмір зобов'язання Комунального підприємства "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, на момент підписання договору відступлення права вимоги становить 40 022 913 грн. 95 коп. Право вимоги до позивача за зобов'язанням переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" з моменту підписання цього договору. (п. 2.3, 4.1 договору б/н від 27.11.2009 р.).

В свою чергу, як зазначено в п. 6.1 вказаного договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Однак, на думку позивача, при укладенні оспорюваного договору волевиявлення його сторін не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Крім того, за твердженнями позивача, зазначений договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати договір відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р. недійсним.

Розглянувши наведені доводи позивача та заперечення відповідача щодо них, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р., зокрема, зазначено, що фіктивний правочин (ст. 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

На підставі викладеного, в процесі розгляду даної судової справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11.11.2013 р. у кримінальній справі №753/17749/13-к, у зв'язку з закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 (засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз) звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: пособництві у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто надання засобів чи знарядь для створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Із змісту вказаної ухвали вбачається, що органом досудового розслідування досліджено, що ОСОБА_5, згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" (код ЄДРПОУ 36423784). Незважаючи на те, що зазначене підприємство зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_5 взяв участь у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, для чого, на прохання невстановленої слідством особи, з метою реєстрації вказаного суб'єкта господарювання в державних органах влади підписав статутні та реєстраційні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", та взяв участь у відкритті поточних рахунків даного підприємства, чим забезпечив здійснення невстановленим особам незаконної діяльності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз".

Зважаючи на вказані обставини, які були встановлені органом досудового розслідування, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку що укладення договору юридичною особою, яка створена не з метою здійснення господарської діяльності, свідчить про фіктивність такого правочину, оскільки ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій, настання відповідних правових наслідків та виникнення відповідних прав та обов'язків у сторін договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, вважає його законним та обґрунтованим.

Одночасно, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, судова колегія господарського суду касаційної інстанції вважає правильним висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що договір, відповідно до якого дане товариство набуло майнових прав на грошові кошти, слід вважати таким, що порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про фіктивність оспорюваного договору лише після прийняття ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11.11.2013 р. у кримінальній справі №753/17749/13-к, тобто в даному випадку строк позовної давності не сплив.

В свою чергу, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, доводи викладені в касаційній скарзі відповідача 1 не мають значення для вирішення по суті спору, який розглядається в межах справи №910/28356/14.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих ними судових рішень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у справі №910/28356/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

В.П. Селіваненко