ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 910/25600/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. за участю представників сторін позивача - Кабанцев Я.І.; відповідача - Мазира Л.Д.; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від12.05.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід21.01.2015у справі № 910/25600/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13"простягнення 182 739, 74 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" (далі - ЖБК "Арсеналець-13") про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 147 902, 85 грн, інфляційних втрат у розмірі 649, 86 грн, 3% річних у розмірі 4 473, 69 грн, штрафних санкцій у розмірі 29 580, 57 грн, пені у розмірі 132, 77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 порушено провадження у справі № 910/25600/13 за позовом ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Арсеналець-13" про стягнення 182 739, 74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 скасовано та прийнято нове. Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ЖБК "Арсеналець-13" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 29 263, 87 грн. основного боргу, 192, 91 грн. інфляційних втрат, 2 306, 72 грн. 3% річних, 5 852, 77 грн. 20% штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) від 21.01.2015 провадження у справі в частині стягнення з ЖБК "Арсеналець-13" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у розмірі 10 347, 59 грн припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.) від 12.05.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015, ПАТ "АК "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з ЖБК "Арсеналець-13" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості в розмірі 172 392, 15 грн скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

При цьому, скаржник посилається на те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами та маршрутними картами відповідно до умов договору, а не у зв'язку з оплатою обсягів води, яка використана для виробництва гарячої води.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.08.2015.

ЖБК "Арсеналець-13" подав відзив на касаційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал", в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В засіданні суду представником скаржника в порядку ст. 69 ГПК України було подано заяву про продовження строку розгляду касаційної скарги у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 продовжено строк розгляду спору у даній справі, а розгляд касаційної скарги відкладено на 19.08.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та ЖБК "Арсеналець-13" (абонент) 20.02.1998 укладено договір №5060/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником відповідача.

Згідно з п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Договір укладено строком до 20.02.1999 з правом пролонгації за умови відсутності заяви про закінчення строку його дії (п.п.5.1, 5.2 договору).

Предметом позову є матеріально-правова вимога ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Арсеналець-13" про стягнення заборгованості в сумі 147 902, 85 грн, з яких 50 427, 52 грн за питну холодну воду та стоки і 97 475, 33 грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення, інфляційних втрат у розмірі 649, 86 грн, 3% річних у розмірі 4 473, 69 грн, штрафних санкцій у розмірі 29 580, 57 грн, пені у розмірі 132, 77 грн.

У частині заявленої вимоги про стягнення 97 475, 33 грн, суди попередніх інстанцій встановили, що вона включає в себе заборгованість за постачання води, яка йде на підігрів, у розмірі 89 965, 59 грн за період з 01.10.2005 по 29.02.2012 та заборгованість за відведення води, що йде на підігрів у розмірі 7 509, 74 грн.

У п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 зазначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

В матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні) і даний факт сторонами не оспорюється.

За правилами статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки договір № 5060/4-10, як встановлено господарськими судами, не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача до відповідача про оплату послуг з постачання такої води в розмірі 89 965, 59 грн обліковану позивачем за кодом 1-50485 (за період з 01.10.2005 по 29.02.2012), є неправомірною.

Щодо заявленої суми заборгованості у розмірі 7 509, 74 грн (за кодом 1-50485) господарськими судами встановлено, що наведена заборгованість, за твердженням позивача, утворилась за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг водовідведення питної води, що йде на підігрів, за період з 01.03.2012 по 30.09.2013. Факт надання послуг з водовідведення питної води, що йде на підігрів, за вказаний період, а також обсяг наданих послуг та їх вартість відповідачем не оспорюється.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 7 509, 74 грн за абонентським кодом 4-50485 - за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів (стоки), за період з 01.03.2012 по 30.09.2013, сплачена відповідачем в повному обсязі відповідно до платіжного доручення №11 від 28.01.2014, а тому в цій частині провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суму заборгованості за абонентським кодом 4-485 у розмірі 50 427, 52 грн складає заборгованість за послуги холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2007 по 30.09.2013.

В частині суми боргу в розмірі 28 673, 39 грн, нарахованої за період з 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485, судами попередніх інстанцій встановлено, що оскільки ПАТ "АК "Київводоканал" звернулося до суду з даним позовом 30.12.2013, то ним пропущено позовну давність за вимогою в цій частині, і за таких обставин у її задоволенні відмовлено.

При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що ЖБК "Арсеналець-13" сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, що не свідчить про переривання строку позовної давності.

Таким чином, судами встановлено, що на момент звернення з позовом до суду у ЖБК "Арсеналець-13" перед ПАТ "АК "Київводоканал" існувала заборгованість за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2010 по 30.09.2013 (по коду 4-485) у розмірі 2 837, 85 грн.

Разом з тим, як встановлено господарськими судами, наведена сума заборгованості була сплачена ЖБК "Арсеналець-13" в повному обсязі після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням №10 від 29.01.2014.

З врахуванням викладеного місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з ЖБК "Арсеналець-13" заборгованості у розмірі 2 837, 85 грн за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2010 по 30.09.2013 (по коду 4-485) підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмета спору.

У задоволенні вимог ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення із ЖБК "Арсеналець-13" решти заявленої до стягнення суми заборгованості по коду 4-485 за період з 01.12.2010 по 30.09.2013, судами попередніх інстанцій відмовлено з огляду на те, що з матеріалів справи (в тому числі зі складеного позивачем зведеного акту звірки) вбачається, що в розрахунку за кодом 4-485, крім вартості послуг з постачання холодної води та водовідведення холодної води, позивачем включено також вартість об'ємів водовідведення (прийняття стоків) гарячої води. Однак, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження факту надання послуг (та їхнього обсягу) з відведення води, що йде на підігрів, які обліковувались за кодом 4-485, ПАТ "АК "Київводоканал" не надано.

З огляду на те, що господарські суди дійшли висновку про відсутність у відповідача заборгованості зі сплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення, то підстави для стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат також відсутні.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "АК "Київводоканал", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/25600/13 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.