ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Справа № 904/4950/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16у справі№904/4950/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"простягнення сумиза участю представників від:позивачаІванкіна Ю.Б. (дов. від 18.04.14)відповідачаКонцева М.В. (дов. від 25.12.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, враховуючи уточнення позовних вимог, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" 18 077 927,51 грн., з яких 3 972 653,95 грн. - пені; 4 354 034,36 грн. - 7% штрафу; 9 418 654,08 грн. - інфляційних; 333 585,12 грн. - 3% річних, за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 27.12.13 №185/14-ПР.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.16 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Кощеєв І.М., судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.), позов задоволено частково: стягнуто 3 184 410,93 грн. - інфляційних, 325 305,57 грн. - 3% річних, 1 940 711,09 грн. - пені, 2 177 017,18 грн. - 7% штрафу, 47 479,85 грн. - частини витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому судами здійснено арифметичну перевірку інфляційних та 3% річних, в результаті якої виявлена невідповідність обрахункові заборгованості та наявність дійсної заборгованості, через що стягнуто 3 184 410,93 грн. та 325 305,57 грн. відповідно. При цьому на 51% зменшено належну до стягнення пеню та 50% - 7% штрафу, з посиланням на те, що основний борг за спірний період є погашеним, остання частина боргу сплачена відповідачем у добровільному порядку ще 18.03.15, до звернення із позовом до суду; частина платежів за природний газ, поставлений у спірний період, здійснювалася відповідачем у вигляді попередньої оплати, прострочення відповідача носить незначний характер; належними доказами підтверджено, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному матеріальному становищі. При цьому, судами взято до уваги, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, окрім стягнення пені та штрафу позивач нараховує та стягує 3% річних та інфляційні, які у певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, через що є обгрунтовані підстави для зменшення пені і 7% штрафу на 51% і 50% відповідно.

Не погоджуючись із судовими актами у частині відмови в позові про стягнення 1 985 826,98 грн. пені та 7% штрафу на суму 2 177 017,18 грн. позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.525-526, 551, 599, 625 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.4-7, 43, 83 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, суми 3% річних, інфляційних не заперечуються, визнаються такими, що визначені вірно, а тому у частині задоволення позову судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Відповідач подав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, судові акти просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.12.13 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі - продажу природного газу №185/14-ПР.На виконання умов договору продавцем у період з лютого по грудень 2014 поставлено покупцеві природний газ в обсязі 21 359,89 тис.м.куб. на загальну суму 126 510 297,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що наявні у матеріалах справи (а.с.46-53 т.1). У порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у п.6.1 договору термінів.

За порушення зобов'язання по оплаті за поставку газу позивачем нараховано 18 077 927,51 грн., з яких3 972 653,95 грн. - пені; 4 354 034,36 грн. - 7% штрафу; 9 418 654,08 грн. - інфляційних; 333 585,12 грн. - 3% річних

Судами вищевказані фінансові нарахування визнані обґрунтованими частково, щодо нарахування 3% в частині 325 305,57 грн. та інфляційних в частині 3 184 410,93 грн. відповідно, після здійснення судово-арифметичної перевірки. Втім, судові акти в цій частині (щодо вирішення спору про стягнення інфляційних та 3% річних) не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Що стосується задоволення вимог по пені і 7% штрафу то хоч вони і визнані обґрунтованими, але їх зменшено на 51% і 50%. Судові акти оскаржуються лише у частині зменшення пені і 7% штрафу (та відповідно, відмови у стягненні 1 985 826,98 грн. та 2 177 017,18 грн.), у решті судові акти не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

Зменшуючи пеню і 7% штрафу, належну до стягнення, суди виходили з того, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, який був погашений, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені та штрафу позивач нараховує та стягує 3% річних та інфляційні, які у певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів. Крім того, судами, враховуючи інтереси позивача, визначено, що пеня та 7% штрафу підлягають зменшенню лише до 51 % та 50% відповідно, а не до 1 грн., як просив відповідач. При цьому, суди не задовольнили заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб.

Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін. У даному випадку судами попередніх інстанцій правомірно враховані обставини, за яких господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла з об'єктивних причин, відповідач самостійно повністю сплатив суму боргу, а порушення строків було незначним та виправлено безпосередньо у короткий термін, а також враховуючи те, що пеня і 7% штрафу - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, через що суди дійшли висновку про можливість скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 51% і 7% штрафу на 50% відповідно.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій у справі, а тому їх слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16 у справі №904/4950/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

В. В. Палій