ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 920/1294/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Ткаченко Н.Г., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

на постанову та на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (про визнання кредиторських вимог Приватної фірми "Ордекс")

у справі№ 920/1294/15 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Славяни"пробанкрутство ліквідаторМальований О.П.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "ОТП Банк"Кучеренко О.О.ОСОБА_6 ТОВ "Славяни" Праватної фірми "Ордекс"Сивенко В.М. Білик С.І. Короза Д.С.В С Т А Н О В И В :

До господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Славяни" (далі - ТОВ "Славяни") у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яку прийнято до розгляду ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2015.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.09.2015 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Славяни".

Постановою господарського суду Сумської області від 22.10.2015 визнано банкрутом ТОВ "Славяни", відкрито ліквідаційну процедуру.

Приватна фірма "Ордекс" (далі - ПФ "Ордекс") звернулася в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до боржника з заявою з грошовими вимогами у розмірі 26433382,52 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву ПФ "Ордекс" про визнання кредиторських вимог на суму 26433382,52 грн. задоволено частково, визнано ПФ "Ордекс" кредитором у справі ТОВ "Славяни" з вимогами в сумі 13926031,36 грн., які включено до 4 черги; 2436,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до 1 черги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПФ "Ордекс" про визнання кредиторських вимог у повному обсязі.

ПАТ "ОТП Банк" посилалось на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 257, 256 ЦК України, ст.ст.33, 34, 43, 101 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої та судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

З матеріалів справи вбачається, що Приватна фірма "Ордекс" (далі - ПФ "Ордекс") звернулася до господарського суду з заявою з грошовими вимогами до боржника, в якій просила визнати кредитором з грошовими вимогами в сумі 26433382,52 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування заяви ПФ "Ордекс" посилалася на те, що між гр. ОСОБА_4 та ПФ "Ордекс" 27.02.2015 укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_4 (первісний кредитор) відступила ПФ "Ордекс" (новий кредитор) право вимоги виконання зобов'язань боржником - ТОВ "Славяни" по поверненню безвідсоткової позики за договором від 20.12.2013, укладеним між гр. ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни". На підтвердження своїх вимог ПФ "Ордекс" надано договір безвідсоткової позики від 20.02.2013, договір відступлення права вимоги від 27.02.2015, акти звірки взаємних розрахунків від 27.02.2015. (т.4 а.с. 143-153).

На виконання вимог ухвали господарського суду Сумської області від 24.03.2016 ліквідатором ТОВ "Славяни" О.П. Мальованим надано копії прибуткових касових ордерів №122 від 05.06.2012, №124 від 07.06.2012, №128 від 11.06.2012, №175 від 06.08.2012, №180 від 13.08.2012 на підтвердження отримання боржником коштів від ОСОБА_4 на виконання договору безвідсоткової позики від 20.12.2013. (т.5 а.с. 182-187).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву ПФ "Ордекс", зазначив, що 20.12.2013 між гр. ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни" укладено договір безвідсоткової позики, за яким ОСОБА_4 надала ТОВ "Славяни" безвідсоткову позику в сумі 30224116,39 грн. ТОВ "Славяни" виконало свої зобов'язання по поверненню коштів за цим договором на суму 81735,62 грн. Судом першої інстанції зазначено, що актом звірки взаємних розрахунків підтверджується, що станом на 24.02.2015 заборгованість ТОВ "Славяни" перед ОСОБА_4 склала 30142380,77 грн. В подальшому, 27.02.2015 між гр. ОСОБА_4 та ПФ "Ордекс" укладено договір відступлення права вимоги, за яким гр. ОСОБА_4 відступила ПФ "Ордекс" право вимоги виконання зобов'язань боржником по поверненню безвідсоткової позики на суму 28249362,10 грн. за договором від 20.12.2013, втім ТОВ "Славяни" в порушення умов договору безвідсоткової позики від 20.02.2013 та договору відступлення права вимоги від 27.02.2015 не виконало своїх зобов'язань з повернення боргу.

Судом першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні було оглянуто оригінали первинної бухгалтерської документації, зокрема, прибуткові касові ордери. Відповідно до наявних в матеріалах справи прибуткових касових ордерах, заборгованість ТОВ "Славяни" перед ПФ "Ордекс" становить 13926031,36 грн. Посилаючись на приписи ст.ст.516, 601 ЦК України, суд першої інстанції визнав заяву ПФ "Ордекс" обґрунтованою, підтверджену належними доказами на суму 13926031,36 грн.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст.101 ГПК України, залучив подані ПФ "Ордекс" додаткові нові докази на підтвердження кредиторських вимог, зокрема договір безвідсоткової позики від 01.04.2011, доповнення №1 від 30.12.2011 та №2 від 27.12.2012 до договору безвідсоткової позики від 01.04.2011, укладені між гр. ОСОБА_4 та ТОВ "Славяни", та дійшов висновку, що гр. ОСОБА_4 набула право вимоги до боржника за договорами безвідсоткової позики від 20.12.2013 та від 01.04.2011, та в подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.02.2015 та додаткової угоди до нього від 02.03.2015 відступила відповідне право вимоги ПФ "Ордекс" в такому ж самому обсязі. Обґрунтовуючи прийняття нових доказів, суд апеляційної інстанції зазначив, що їх подання не свідчить про зміну заявником обсягу заявлених кредиторських вимог, а лише обґрунтовує підстави існуючого розміру заборгованості.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, розглядаючи вимоги кредиторів суди повинні встановити, на підставі поданих таким кредитором та долучених до справи документів, обставини наявності грошових зобов'язань до боржника з посиланням на достовірні докази, які досліджені в судовому засіданні.

Так, суд першої інстанції визнав доведеними грошові вимоги ПФ "Ордекс" до ТОВ "Славяни" посилаючись на договір безвідсоткової позики від 20.12.2013, видача коштів за яким обґрунтовувалась прибутково-видатковими касовими ордерами за 2012 рік, в яких зазначено, що отримання коштів здійснюється згідно договору фінансової допомоги від 01.04.2011 (т.5 а.с. 183-187).

Отже, суд першої інстанції в порушення вимог ст.47, 84 ГПК України, не надав правової оцінки обставинам можливості виникнення грошових вимог у ПФ "Ордекс" на підставі договору безвідсоткової позики від 20.12.2013, не звернув уваги на дати і зміст поданих прибутково-видаткових касових ордерів за 2012 рік.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ПФ "Ордекс" надано нові докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а саме: договір безвідсоткової позики від 01.04.2011 та доповнення від 30.12.2011 №1 до договору безвідсоткової позики від 01.04.2011, додаткову угоду до договору відступлення права вимоги від 27.02.2015.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Суд апеляційної інстанції не обґрунтував прийняття нових доказів та не встановив обставин, що об'єктивно перешкоджали подати ці докази місцевому господарському суду. Таким чином, судом апеляційної інстанції нові докази прийнято з порушенням вимог ч.1 ст.101 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що представником ПАТ "ОТП Банк" заявлено про сплив позовної давності за договором безвідсоткового займу від 01.04.2011, з посиланням на те, що строк дії цього договору скінчився 27.12.2012 (т.8 а.с.206).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана заявником обставина спливу строку позовної давності за договором безпроцентного займу від 01.04.2011 не свідчить про його сплив, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі. Оскільки стороною у спорі щодо наявності заборгованості за договором безпроцентного займу від 01.04.2011 є ліквідатор, і ним не було подано заяву про застосування строку позовної давності до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, то у господарського суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заявлених вимог з зазначених підстав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Таким чином, сторонами у справі про банкрутство, які наділені всіма процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство, є кредитори, яким Закон не забороняє заявляти про застосування позовної давності під час провадження у справах про банкрутство, оскільки провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, в тому числі і Цивільним кодексом України.

Отже, суд апеляційної інстанції в порушення норм ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.267 ЦК України, ст. 43, 101 ГПК України, помилково зазначив, що кредитор не має права заявляти про застосування позовної давності, оскільки не є стороною у спорі, а крім того наголосив, що така заява не може бути подана під час апеляційного провадження, не беручи до уваги ті обставини, що про існування договору безпроцентного займу від 01.04.2011 стало відомо лише під час апеляційного провадження.

Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблено суперечливі висновки про неможливість застосування позовної давності до спірних правовідносин та необґрунтованість скарги ПАТ "ОТП Банк".

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та ухвала господарського суду Сумської області від 11.04.2016 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді судам слід врахувати наведене вище, розглянути вимоги ПФ "Ордекс" з урахуванням вимог чинного законодавства, повно відобразити обставини, які мають значення для даної справи, та зробити обґрунтовані висновки, що підтверджуються достовірними доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні, про що зазначити в описовій та мотивувальній частині судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 та ухвалу господарського суду Сумської області від 11.04.2016 (про визнання кредиторських вимог Приватної фірми "Ордекс") у справі №920/1294/15 скасувати.

Справу №920/1294/15 направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд в частині кредиторських вимог Приватної фірми "Ордекс".

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Н.Г. Ткаченко

В.Ю. Поліщук