ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № Б13/115-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю:

арбітражного керуючого Буличова С.О.,

представників:

ДП "Білоцерківський військовий торг" - Авраменка Т.В., Соболєва А.О., Шпічки Г.В.,

Міністерства оборони України - Барана М.Ф., Кривошеї Д.А.,

Головного територіального управління юстиції у Київській області - Орос Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015

у справі №Б13/115-12 господарського суду Київської області

за заявою приватного підприємства "Пітик"

до Державного підприємства Міністерства оборони України

"Білоцерківський військовий торг"

про визнання банкрутом,

встановив:

Згідно технічної фіксації (звукозапису) в судовому засіданні Господарського суду Київської області від 18.05.2015 (суддя Скутельник П.Ф.) розглядалось клопотання Міністерства оборони України про відсторонення розпорядника майна боржника та клопотання голови комітету кредиторів Міністерства оборони України про призначення нового розпорядника майна.

За результатами розгляду, ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2015 задоволено клопотання Міністерства оборони України про відсторонення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Вершиніна Андрія Олександровича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2015 скасовано.

Задоволено клопотання Міністерства оборони України про усунення арбітражного керуючого Буличова С.О. від виконання обов'язків розпорядника майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

Задоволено клопотання Міністерства оборони України про призначення розпорядником майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Усунуто розпорядника майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Буличова С. О. від виконання ним своїх обов'язків.

Призначено розпорядником майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Вершиніна А. О.

В касаційній скарзі арбітражний керуючий Буличов С. О. просить:

- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 в частині задоволення клопотання Міністерства оборони про усунення арбітражного керуючого Буличова С.О. від виконання обов'язків розпорядника майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та усунення розпорядника майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Буличова С.О. від виконання ним своїх обов'язків та направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд;

- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 в частині задоволення клопотання Міністерства оборони про призначення розпорядником майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Вершиніна А.О. та призначення розпорядником майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" арбітражного керуючого Вершиніна А.О. та направити справу в цій частині на новий апеляційний розгляд.

В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, а саме ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено за неповного встановлення обставин справи та при неправильній оцінці вже встановлених обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2012 за заявою ПП "Пітик" порушено провадження у справі про банкрутство ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг" за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2012 визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 824 684,79 грн.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Буличова С.О., якого зобов'язано здійснити дії, пов'язані з процедурою розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 відсторонено керівника боржника в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора Столяра А.О. від посади та покладено виконання обов'язків директора на розпорядника майна арбітражного керуючого Буличова С. О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2013 припинено виконання обов'язків директора Державного підприємства Міністерства оборони "Білоцерківський військовий торг" арбітражним керуючим Буличовим С.О.

Постановою господарського суду Київської області від 22.10.2014 ДП "Білоцерківський військовий торг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Буличова С.О.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції.

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду з клопотаннями від 27.11.2014 та від 05.12.2014 про усунення арбітражного керуючого Буличова С.О. від виконання обов'язків у справі про банкрутство боржника.

Голова комітету кредиторів Міністерство оборони України також звернувся до суду із клопотанням від 12.03.2015 про усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна) Буличова С.О. від виконання ним своїх обов'язків. До клопотань додане рішення комітету кредиторів про зобов'язання голови комітету кредиторів звернутись до господарського суду із клопотанням про усунення Буличова С.О. від виконання ним своїх обов'язків та із пропозицією про призначення нового арбітражного керуючого у справі (протокол № 9 від 02.12.2014).

Подані клопотання мотивовані неналежним виконанням арбітражним керуючим Буличовим С.О. обов'язків розпорядника майном боржника щодо збереження майна боржника та вчинення останнім дій, направлених на завдання боржнику матеріальних збитків.

20.04.2015 голова комітету кредиторів звернувся до господарського суду із клопотанням про призначення у справі арбітражного керуючого, у якому просив після усунення арбітражного керуючого Буличова С.О. призначити арбітражного керуючого Вершиніна А.О.До клопотання була додана відповідна заява арбітражного керуючого Вершиніна А.О. про участь у справі.

Відповідно до визначення даного в ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Обов'язки арбітражного керуючого і, зокрема, розпорядника майна встановлені ст. 3-1 і ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 5, 6 ст. 3-1 Закону, арбітражний керуючий зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство, надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно вимог ч. 10 ст.13 зазначеного Закону, при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

При цьому, ч. 11 ст. 3-1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Отже, усунення арбітражного керуючого це право суду, яким він може скористатися за двох умов: доведення порушення арбітражним керуючим балансу інтересів боржника та кредиторів, внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків відповідно до вимог ст.ст. 3-1, 13 Закону про банкрутство.

Згідно з частиною 1 ст. 33 та частиною 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вимог ч. 9 ст. 3-1, ч. 1 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", питання призначення, а також усунення розпорядника майна від виконання обов'язків знаходиться в межах виключеної компетенції господарського суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що під час процедури розпорядження майном боржника, а також протягом року, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство в період з 2012 по 2013 роки під час здійснення господарської діяльності мали місце наступні обставини: необгрунтована передача третім особам земельної ділянки полігону військової частини А2167, а також чотирьох одиниць спеціальної техніки (два колісних трактори Бєларусь-892, 2010 року, гусеничний трактор Т-150, 1992 року та трактор Т-150, 1998 року); зупинення (згортання) торгівельної діяльності у мережі магазинів з жовтня 2012 року; безоплатна передача стороннім особам обладнання та інвентарю, в рамках "надання послуг робочих місць", балансовою вартістю 646,26 тис. грн.; приховування фактичного розміру площ, які знаходиться у розпорядженні приватних підприємців, чим підприємству нанесено збитки; реалізація товарних залишків та інвентарю підприємства за необґрунтовано заниженими цінами; у жовтні 2012 року та січні 2013 року незаконна уцінка інвентарю (в основному кухонної посуди, устаткування та інших ТМЦ) на загальну суму 97,68 тис. грн., без проведення відповідної експертної оцінки та визначення справедливої ринкової вартості, з метою подальшої реалізації зацікавленим приватним особам; реалізація в квітні-травні 2013 року пасіки підприємства, без проведення відповідної експертної оцінки та визначення справедливої ринкової вартості, з метою подальшої реалізації зацікавленим приватним особам; безоплатне використання території та приміщень, чим підприємству нанесено збитки; незаконне відчуження основних засобів на загальну суму 143,31 тис. грн. (27 одиниць автомобільної техніки) та неправомірне списання основних засобів (сільськогосподарської техніки) на загальну суму 364,06 тис. грн. в період з 2012 по 2013 рік.

Вказані вище обставини підтверджуються Аудиторськими звітами від 23.07.2013 та від 06.03.2015, складеними за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства - боржника.

Крім того, під час виконання обов'язків ліквідатора боржника, арбітражний керуючий Буличов С.О. уклав договір № 1-Л відповідального зберігання від 15.12.2014 та передав ТОВ "Гільдія права" належну боржнику сільськогосподарську техніку в кількості 4 одиниць. Місячна плата за зберігання була обумовлена сторонами в розмірі 2000,00 грн. за кожну одиницю техніки. При цьому, п. 2.5 договору було передбачено право зберігача (виконавця) на користування майном, у цьому разі плата за зберігання за цим договором не здійснюється.

Разом з тим, після скасування постанови про визнання боржника банкрутом та припинення повноважень арбітражного керуючого Буличова С.О. як ліквідатора боржника, останній не вчинив жодних дій щодо повернення, переданого третій особі, рухомого майна боржника, що свідчить про порушення розпорядником майна обов'язків, передбачених ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство.

При цьому, арбітражний керуючий Буличов С.О. не здійснював аналіз фінансового становища боржника та не рекомендував зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника, не приймав участі у розробці мирової угоди.

Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи наведені норми законодавства апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про неналежне виконання розпорядником майна арбітражним керуючим Буличовим С.О. своїх обов'язків встановлених Законом про банкрутство, що має наслідком усунення арбітражного керуючого Буличова С. О. від виконання ним своїх обов'язків у даній справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції оскаржуваною постановою з врахуванням того, що юридична особа не може залишатися без керівника, правомірно, відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Вершиніна О.А., кандидатура якого запропонована комітетом кредиторів боржника.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова позиція, щодо дотримання вимог ст. 111-7 ГПК України судом касаційної інстанції, викладена у постановах Верховного суду України від 27.12.2005 по справі №24/389, від 16.03.2010 по справі № 30/44-09, від 23.03.2010 по справі № 4/45-38, відповідно до яких, касаційна інстанція під час розгляду справи, зокрема, не вправі виходити за межі своїх повноважень, переоцінювати докази, що є в матеріалах справи, ставити під сумнів достовірність документальних доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 прийнята у відповідності до фактичним обставин та вимог Закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Буличова Сергія Олександровича

залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 по справі №Б13/115-12 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.