ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 925/546/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Студенця В.І.

за участю представників:

Позивача: Сівови Ю.Ю., дов. від 13.05.2105 № б/н;

Відповідача: Кушніра С.Л., дов. від 19.05.2015 № 3-33;

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015

у справі № 925/546/15 господарського суду Черкаської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз і К"

до дочірнього підприємства "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

про стягнення 889 940,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техносоюз і К" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", просило стягнути з відповідача 882 100,00 грн. основного боргу, 67 840,00 грн. 3% річних за невиконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за договором від 21.09.2009 № 204/9 (а.с. 3-5).

У клопотанні від 12.05.2015 та відзивах на позов відповідач просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення 491 679,99 грн. (а.с. 57-58, 60, 76-78).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 (головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) (а.с. 211-216) позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз і К" 882 100,00 грн. основного боргу, 67 801,56 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 166-174).

Оскаржені судові акти мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, дочірнє підприємство "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 22, 41, 43 ГПК України, ст. 246, 261 ЦК України (а.с. 258-264).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 24.12.2015 № 05-05/2663 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Грек Б.М., Палій В.В. (а.с. 255).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 відновлено дочірньому підприємству "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" строк звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016 (а.с. 256-257).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.01.2016 № 05-05/128 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І.

У запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Техносоюз і К" зазначаючи про необґрунтованість касаційної скарги просило залишити її без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2009 між товариство з обмеженою відповідальністю "Техносоюз і К" (продавець) та дочірнім підприємством "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (покупець) було укладено договір № 204/9, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує обладнання згідно додатку № 1 (специфікація № 1) до даного договору (а.с. 9-10).

Згідно з п. 2.1 договору його сума складає 822 100,00 грн., у тому числі ПДВ 137 016,67 грн.

Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що оплата вартості продукції здійснюється покупцем протягом 485 банківських днів після останнього відвантаження продукції.

Відповідно до п. 4.1 договору відвантаження продукції продавцем здійснюється протягом дії договору та після підписання договору і оформляється видатковою накладною та посвідчується актом приймання-передачі.

У специфікації № 1 від 21.09.2009 сторонами визначено перелік товару, його кількість та ціна (а.с. 11).

Суди встановили, що на виконання умов вищезгаданого договору позивачем було поставлено продукцію (обладнання) покупцю на загальну суму 822 100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 23.10.2009 № ТЕ-00173-1; від 18.12.2009 № ТЕ-0000218; від 20.04.2010 № ТЕ-00074-1; від 12.05.2010 № ТЕ-0000099; від 20.05.2010 № ТЕ-0000104; від 30.06.2010 № ТЕ-0000157 та актами приймання-передачі, які підписані обома сторонами без зауважень і скріплені їх печатками (а.с. 12-23).

Також 01.03.2013 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому підтверджено сальдо на 01.03.2013 на користь позивача у розмірі 822 100,00 грн. (а.с. 24).

Водночас, відповідач за поставлене обладнання у передбачений договором від 21.09.2009 № 204/9 строк не розрахувався, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 882 100,00 грн. основного боргу, 67 801,56 грн. 3% річних та, відповідно, в частині відмови у позові в частині стягнення 38,44 грн. 3% річних.

Враховуючи п. 3.3.1 договору та те, що останнє відвантаження продукції було здійснено 30.06.2010, то, відповідно, останнім днем розрахунку за отриманий товар є 05.06.2012, а враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом у березні 2015, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовна давність не сплила є обгрунтованими.

Проте, висновки судів про задоволення позову є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи факт поставки товару, зазначає про підроблення підпису директора на договорі, актах прийому-передачі товару та про відсутність довіреностей на отримання товару і заявляв клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для призначення судово-почеркознавчої експертизи з посиланням на те, що у справі достатньо доказів для прийняття рішення у даному спорі, оскільки договір, додаток до нього, видаткові накладні та акти приймання-передачі товару містять відтиск печатки відповідача.

Відмовивши у клопотанні про призначення судово-почеркознавчої експертизи, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки товару на підставі поданих позивачем доказів, та, відповідно, як зазначалось вище, дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи не є переконливою, з огляду на що, висновок про задоволення позовних вимог є передчасним.

Так, сама наявність відтиску печатки на документах, що за твердженням позивача є відтиском печатки відповідача, не є безумовним підтвердженням належності підпису, який скріплений таким відтиском, особі, що вказана у відповідних документах.

Також слід зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків свідчить тільки про стан розрахунків між сторонами на певну дату та звірку бухгалтерського обліку операцій, а тому не може вважатись первинним документом у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Жашківський машинобудівний завод" публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 у справі № 925/546/15 скасувати.

Справу № 925/546/15 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.І. Студенець