ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 922/4237/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивача (прокуратури)Безкоровайний Б.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українивідповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постановувід 11.11.2015 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/4237/15 господарського суду Харківської областіза позовомЗаступника прокурора Харківської областідо - Харківської міської ради; - Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Білгородський" провизнання незаконним та скасування пункту 5 додатку 1 до рішення, визнання недійсним державного акту, визнання недійсним запису та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Білгородський" про:

- визнання незаконним та скасування пункту 5 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 №13/10;

- визнання недійсним державного акта від 26.08.2010 року серії ЯЛ №186143 на право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0147, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Поздовжня виданий ОК "ЖБК "Білгородський";

- визнання недійсним запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600014 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку;

- зобов'язання ОК "ЖБК " Білгородський" повернути земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6310136300:10:001:0147 у власність територіальної громади м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на порушення Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення приписів статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Позивач зазначав, що Харківська міська рада була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Білгородський", який не є за своєю організаційно-правовою формою житлово-будівельним кооперативом.

Позивач наголошував, що згідно приписів глави 5 Житлового кодексу УРСР, статті 41 Земельного кодексу України та статті 2 Закону України "Про кооперацію" метою створення ОК "ЖБК" Білгородський" не може бути будівництво житлових будівель не для його членів, кількісний склад яких не відповідає статусу житлово-будівельного кооперативу.

Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Білгородський" у запереченнях на позовну заяву просив суд відмовити у позові в повному обсязі на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач у запереченнях зазначав, що початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 року, починається саме з цієї дати, оскільки його прийняття відбулося безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні та у відповідності до приписів статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність за вимогами щодо оскарження вказаного рішення сплинула 24.02.2013 року.

Отже, на думку відповідача позовна заява подана до суду прокурором 21.07.2015 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

03.09.2015 року Харківська міська рада подала до суду заяву про залишення позову без розгляду в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України зазначивши, що прокурор не наділений повноваженнями подавати позови та брати участь у справі у випадках не передбачених законом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2015 року, зокрема, у задоволенні клопотання Харківської міської ради про залишення позову без розгляду було відмовлено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. (суддя Д.О. Доленчук) позов задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано пункт 5 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування від 24.02.2010 р. № 13/10"; визнано недійсним державний акт від 26.08.2010 р. серії ЯЛ № 186143 на право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0147, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Поздовжня, виданий Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Білгородський" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, буд. 49, ідентифікаційний код 36817799); визнано недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321070600014 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Білгородський" повернути земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 6310136300:10:001:0147 у власність територіальної громади м. Харкова.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог прокурора законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу питання щодо пропущення прокурором строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідачів на протокол 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання в підтвердження повідомлення прокурора про прийняття рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування від 24.02.2010 р. № 13/10 не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки даний протокол датовано 24.02.2009 року.

За апеляційною скаргою Харківської міської ради Харківський апеляційний господарський суд (судді: М.М. Слободін, Т.В. Гончар, Н.В. Гребенюк) переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.11.2015 р., скасував вказане рішення та прийняв нове рішення, яким в задоволені позову відмовив.

Мотивуючи рішення суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, беручи до уваги приписи статей 253, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позовна давність на оскарження спірного рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 року сплинула 24.02.2013 року, а отже позивач звернувся до суду поза її межами.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що початок перебігу позовної давності в даному випадку, починається саме з дати прийняття зазначеного рішення, оскільки заступник прокурора міста Харкова перебував на пленарному засіданні.

Заступник прокурора Харківської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що направлення Харківською міською радою супровідним листом на адресу прокурора міста Харкова копії рішення 41-ї сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.02.2010 року, а також присутність на пленарному засіданні міськради заступника прокурора м. Харкова не може свідчити про обізнаність органів прокуратури щодо порушення відповідачами вимог чинного законодавства, зокрема, статей 133, 135, 137 ЖК УРСР, оскільки не можна надати оцінку законності створення ОК "ЖБК"Білгородський" та безоплатній передачі останньому у власність земельної ділянки без дослідження статуту, реєстраційної справи, інформації щодо засновників, тощо.

Сама по собі обізнаність прокурора про передачу спірної земельної ділянки у 2010 році не є підставою обізнаності щодо існуючих порушень та необхідності застосування положення статті 267 Цивільного кодексу України.

Скаржник зазначає, що безпосередньо дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Білгородський", прокуратурою області виявлено у 2015 році. Вказані дані виявлено під час ознайомлення у травні 2015 року прокуратурою області з правовстановлюючими документами ОК "ЖБК "Білгородський".

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимоги Заступника прокурора Харківської області про визнання незаконним та скасування пункту 5 додатку 1 до рішення сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 №13/10; визнання недійсним державного акта від 26.08.2010 року серії ЯЛ №186143 на право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0147, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Поздовжня виданий ОК "ЖБК "Білгородський"; визнання недійсним запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600014 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; зобов'язання ОК "ЖБК " Білгородський" повернути земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6310136300:10:001:0147 у власність територіального громади м. Харкова, з посиланням на приписи статей 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Підставою відмови у позові, став сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Проте, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду була прийнята з порушенням приписів норм Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів та у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про застосування наслідків її спливу зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, зміст мотивувальної частини постанови містить лише перелік підстав заявлених прокурором у позовній заяві.

При цьому, застосовуючи позовну давність до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції справу повторно, як це передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, переглянуто не було.

У даній справі зміст оскаржуваної постанови не містить обставин справи, доводів за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів з приводу розгляду спірних правовідносин, виходячи з предмету та підстави позову у їх сукупності та з приводу встановлення, чи навпаки порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи, що є необхідним для застосування приписів статті 261 Цивільного кодексу України.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної справи для визначення початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах за позовом поданим прокурором в інтересах держави на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України важливим є з'ясування та встановлення обставин коли органи прокуратури дізнались про незаконне отримання земельної ділянки ОК "ЖБК "Білгородський" та невідповідність оспорюваного рішення ради приписам законодавства і чи свідчить факт присутності прокурора на пленарному засіданні Харківської міської ради саме про його обізнаність щодо незаконного отримання ОК "ЖБК "Білгородський" спірної земельної ділянки у власність.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 про призначення касаційної скарги до розгляду було відстрочено строк сплати судового збору до закінчення касаційного перегляду скарги у справі, у розмірі 5 846,40 грн., який підлягає стягненню на підставі Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі №922/4237/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) 5 846,40 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач