ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 916/885/15-г Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"на постановувід 01.09.2015Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Одеської області № 916/885/15-гза позовомЗаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради доДочірнього підприємства "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"пророзірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача - Генпрокуратури -Кушнір С.Л. Суходольський С.М.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2015 у справі №916/885/15-г (суддя Зайцева Ю.О.) задоволені позовні вимоги Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку. Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 15500 м2, розташованої у центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, який укладено 08.08.2002 між Затоківською селищною радою та Дочірнім підприємством "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" для будівництва бази відпочинку "Альбатрос" на термін 45 років, зареєстрований у Міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 за №348. Зобов'язано Дочірнє підприємство "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звільнити вищевказану земельну ділянку на користь Затоківської селищної ради.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Бєляновського В.В., суддів Величко Т.А., Поліщук Л.В.) за наслідками повторного розгляду справи за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" зазначена скарга залишена без задоволення, втім рішення місцевого господарського суду змінено, пункт 3 його резолютивної частини викладено в наступній редакції: "п. 3. Зобов'язати Дочірнє підприємство "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Більшовик" повернути до комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку загальною площею 15500 м2, вартістю 6798300грн, розташовану у центральному курортному районі смт. Затока м. Білгорода-Дністровського Одеської області, яка використовується згідно з договором оренди земельної ділянки від 08.08.2002, укладеним між Затоківською селищною радою та Дочірнім підприємством "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Більшовик", зареєстрованим у міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 за № 348". В решті рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2015 у цій справі залишено без змін.

Дочірнє підприємство "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство "Більшовик", не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 627 - 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 42, 43, 33, 34, 43, 84, 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що станом на момент прийняття рішення у справі ним в повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, визначену умовами спірного договору, а отже підстави для висновку попередніх судових інстанцій про наявність істотного порушення зобов'язання вважає відсутніми.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник Затоківської селищної ради не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2015, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників скаржника та Генпрокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 08.08.2002 між Затоківською селищною радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Здоров'я" Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (орендар), найменування якого у наступному було змінено на Дочірнє підприємство "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білгород - Дністровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2942, та зареєстрований у Міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 №348, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Затоківської селищної ради від 28.09.2000 №462 передав, а орендар прийняв у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 45 років земельну ділянку загальною площею 15500 м2, в т.ч. забудованих земель 15500 м2, розташовану у центральному курортному районі смт. Затока м. Білгорода-Дністровського Одеської області, яка використовується під будівництво бази відпочинку "Альбатрос" (п.1.1 договору); орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовому вигляді до 15 числа наступного місяця за звітним (п.3.1 договору); грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2002 складає 460040,00 гривень, щомісячна орендна плата складає 2683,57 гривень (п.3.3 договору); в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду (п.4.1 договору); орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду у разі невиконання орендарем умов договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (пункти 6.1.4, 6.1.7 договору); орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату згідно з вимогами пункту 3.1 цього договору; у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки повернути орендодавцеві земельну ділянку в належному стані по акту (пункти 7.2.4, 7.2.5 договору); на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає її використанню, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (п.8.4 договору); сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше, ніж за один місяць (п. 8.5 договору); цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Затоківській селищній раді та Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів (п.10.1 договору).

Зазначаючи про те, що в порушення своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідач станом на 30.01.2015 заборгував 102904,08грн, Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.08.2002 № 348 та зобов'язання відповідача повернути до комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку, визначену умовами спірного договору, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визначив, що несплата відповідачем орендної плати тривала більше, ніж 3 місяці, що, в свою чергу, свідчить про істотність порушення останнім зобов'язання та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Втім, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, тобто, здійсненими з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі, враховуючи таке.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати, орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

За приписами статті 31 цього ж Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, слід дійти висновку, що дострокове розірвання договору оренди землі можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов'язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін "шкода", який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відтак, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями відповідач 22.04.2015, тобто, вбачається з матеріалів справи, ще до порушення провадження у справі Господарським судом Одеської області 05.05.2015, повністю погасив заборгованість з орендної плати по договору оренди від 12.08.2002 №348, внаслідок перерахування на рахунок орендодавця 200000,00грн.

Отже, як зазначає відповідач, за умови дотримання позивачем вимог п. 8.5 договору оренди щодо обов'язку його письмового попередження про намір достроково розірвати договір не пізніше, ніж за один місяць, спір був би відсутній.

Втім, задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі виключно внаслідок існування у відповідача протягом тривалого часу до пред'явлення позову заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, не встановивши наявність/відсутність обставин, які б свідчили про спричинення позивачеві шкоди, завданої несплатою відповідачем орендної плати, і не врахувавши тієї обставини, що на момент порушення провадження у справі заборгованість останнього була повністю погашена. При цьому, суди не з'ясували чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати, що у спірних правовідносинах має досліджуватися шляхом співставлення строку, на який укладено спірний правочин, зі строком неналежного виконання зобов'язання, а також з врахуванням мети використання земельної ділянки, яка відповідно до умов пунктів 1.1, 2.1 передавалась в оренду вже повністю забудованою під розміщення і будівництво бази відпочинку "Альбатрос", адже при задоволенні позову в частині повернення земельної ділянки ці питання також залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Таким чином, не встановлення господарськими судами вказаних вище обставин і ненадання оцінки тим обставинам, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ст. ст. 43, 43, 84 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення та оцінки доказів, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин та дослідження всіх доказів і надання їм належної правової оцінки з врахуванням викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Здоров'я" Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі Господарського суду Одеської області № 916/885/15-г та рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2015 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк