ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 916/3167/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., Бакуліної С.В.,суддів:Поляк О.І. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015у справі№ 916/3167/15 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філіїпростягнення 4 456 722,87 грн.,

за участю представників

від позивача: Висоцька В.В. дов. № 8 від 04.01.16;

від відповідача: Мишко О.В. дов. № 7468 від 22.12.15;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2015 у справі № 916/3167/15 (суддя - Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 (головуючий суддя - Петров М.С., судді - Разюк Г.П., Колоколлов С.І.), відмовлено у задоволенні позову ДП Іллічівський морський торговельний порт до відповідача ДП Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії про стягнення 4 456 722,87 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2015 у справі № 916/3167/15 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 у цій справі, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 75, 181 Господарського кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу у якому ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ДП "Іллічівський морський торговельний порт", рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 у справі № 916/3167/15 залишити без змін.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги та додаткових пояснень до касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2013 між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" було укладено договір № 137-В-ІЛФ-13/ 681-О про відшкодування витрат на сплату земельного податку, відповідно до умов якого ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії відшкодовує ДП "Іллічівський морський торговельний порт" витрати на сплату земельного податку під об'єктами нерухомості ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії, що знаходяться на земельній ділянці ДП "Іллічівський морський торговельний порт".

Згідно з п. 5.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 13.06.2013 відповідно до приписів ст. 631 Цивільного кодексу України. Договір діє до 31.12.2013.

Таким чином, строк дії договору № 137-В-ІЛФ-13/681-О від 18.10.2013 закінчився 01.06.2014.

Земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомості Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України, заходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", що підтверджується відповідними державними актами, а саме: державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205914 (вул. Транспортна, 41, м. Іллічівськ); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205915 (вул. Транспортна, 39, м. Іллічівськ); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205922 (провулок Хантадзе, 7-А, м. їллічівськ); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205913 (вул. Транспортна, 6-А, м. Іллічівськ); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205920 (вул. Праці, 6, м. Іллічівськ); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205421 (на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205849 (вул. Леніна, 20, м. Іллічівськ, площа - 0,0357 га; з 18.03.2015 - припинено право постійного користування земельною ділянкою); державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 206056 (вул. Леніна, 20, м. Іллічівськ, площа - 0,6408 га; з 18.03.2015 - припинено право постійного користування земельною ділянкою) ;державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 206455 (с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 205918 (вул. Праці, 2, м. Іллічівськ ); державний акт на право постійного користування землею ділянкою серія ОД-ІІ № 004798(м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 2, № 37, № 7, № 15, № 42; с. Бурлача Балка, вул. Чорноморська дор. 1-В; вул. Набережна, 16-23, вул. Пляжна, 5).

Площа земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії, передані за розподільчим балансом, складає 89,4775 га.

09.09.2014 ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії звернулося до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" з листом № 424/15.02.1-15 3333 щодо укладання договору на відшкодування витрат на сплату земельного податку та додатками у кількості двох примірників проекту договору.

Під час розгляду проекту договору у ДП "Іллічівський морський торговельний порт" виникли розбіжності щодо окремих його умов, у зв'язку з чим було складено протокол розбіжностей в порядку ст. 181 Господарського кодексу України. Два примірники протоколу розбіжностей разом із договором були направлені ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на адресу Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" супровідним листом № 156/04.4-12 3291 від 03.11.2014.

01.12.2014 ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії надіслало ДП "Іллічівський морський торговельний порт" лист вих. № 1055/15-07-02-4461, відповідно до якого, адміністрація повідомила, що договір з урахуванням наданого протоколу розбіжностей не може бути прийнятий і вважається неукладеним.

Посилаючись на те, що між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та до ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії у спрощеній спосіб укладено правочин щодо відшкодування земельного податку і на підставі цього у ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії існують відповідні зобов'язання з відшкодування земельного податку, оскільки останнє фактично продовжує користуватися земельними ділянками порту, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" було нараховано ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії за період з 01.06.2014 по 31.12.2014 суму з відшкодування витрат на сплату земельного податку в розмірі 1 663 130,91 грн., за період з 01.01.2015 по 22.07.2015 - у розмірі 2 095 606,70 грн. Загальний розмір нарахованої ДП "Іллічівський морський торговельний порт" суми відшкодування витрат на сплату земельного податку складає 3 758 737,61 грн.

З наведених підстав ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії про стягнення 4 456 722,87 грн., з яких 3 758 737,61 грн. - заборгованості з відшкодування витрат на сплату земельного податку, 651 026,78 грн. - індекс інфляції у грошовому вираженні та 46 958,48 грн. - 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача відсутній обов'язок щодо компенсації позивачу сплаченого ним земельного податку, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній договір про відшкодування земельного податку, а попередній договір припинив свою дію ще 01.06.2014. При цьому, позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладання нового договору у спрощений спосіб, оскільки ним відповідно до ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України не надано доказів отримання від відповідача безумовної відповіді, в якій останній надавав згоду на компенсацію земельного податку. Сам факт знаходження переданих відповідачу об'єктів нерухомості на земельній ділянці позивача, яка знаходиться у останнього на праві постійного користування, не свідчить про виконання відповідачем умов договору, який позивач вважає укладеним, так як його предметом є відшкодування витрат на сплату земельного податку. В матеріалах справи відсутні докази, щодо здійснення відповідачем фактичних дій з виконання договору про відшкодування земельного податку, тобто сплаті грошових коштів на компенсацію земельного податку. Крім того, власні зобов'язання позивача, які визначені Податковим кодексом України, щодо сплати земельного податку не можуть створювати обов'язків для ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії, так як відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку саме позивач є особою яка зобов'язана сплачувати земельний податок до моменту припинення права постійного користування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано доказів на підтвердження факту укладання нового договору про відшкодування земельного податку у спрощений спосіб, зокрема, доказів отримання ним від відповідача безумовної відповіді, в якій останній надає згоду на компенсацію земельного податку. Навпаки, листом від 01.12.2014 вих. № 1055/15-07-02-4461 ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії не погодило надісланий йому протокол розбіжностей та повідомило позивача, що новий договір про відшкодування земельного податку з урахуванням наданого протоколу розбіжностей не може бути прийнятий і вважається неукладеним.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що між позивачем та відповідачем відсутній договір про відшкодування земельного податку, а попередній договір припинив свою дію ще 01.06.2014, у зв'язку з чим у відповідача відсутній договірний обов'язок щодо сплати позивачу суми відшкодування сплаченого ним земельного податку, є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги про продовження користування відповідачем земельними ділянками, не свідчить про вчинення останнім фактичних дій щодо виконання договору про відшкодування земельного податку та не спростовують висновків попередніх судових інстанцій про те, що сам факт знаходження переданих відповідачу об'єктів нерухомості на земельній ділянці позивача не свідчить про фактичне виконання відповідачем умов договору про сплату земельного податку, який позивач вважає укладеним, однак і не спростовує факту безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача у вигляді збереження коштів, які мали б бути ним витрачені на сплату земельного податку за фактом користування землею.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивач зобов'язаний здійснювати щомісячно платежі зі сплати земельного податку за земельні ділянки, якими фактично не користується, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки: по-перше, зобов'язання позивача щодо сплати земельного податку визначені Податковим кодексом України та виникають з правовстановлюючих документів на земельну ділянку, тому саме позивач є особою яка зобов'язана сплачувати земельний податок на користь держави до моменту припинення права постійного користування; а по-друге, не підлягають встановленню у справі, предметом якої є стягнення заборгованості за договором.

Враховуючи викладене, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 у справі № 916/3167/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 у справі № 916/3167/15 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 у справі № 916/3167/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк