ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 915/218/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Короткевич О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 16.06.2015та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015у справі№ 915/218/15 господарського суду Миколаївської областіза позовомприватної виробничо-торгівельної фірми "Агроділо" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Сашина О.А.доприватного підприємства виробничо-торгівельної фірми "Агро-Ленд"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008 рокуза участю представників сторін: ПАТ "Дельта Банк" - Коновал Р.О.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Приватної Виробничо-Торгівельної фірми "Агроділо" за процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Сашина О.А.

У лютому 2015 арбітражний керуючий - ліквідатор Приватної виробничо-торгівельної фірми (далі - ПВТФ) "Агроділо" Сашин О.А. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства виробничо-торгівельної фірми (далі - ПП ВТФ) "Агро-Ленд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "Агроділо" та ПП ВТФ "Агро-Ленд".

Позов обґрунтований тим, що оспорюваним договором відчужено майнові активи ПВТФ "Агроділо", а саме майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Леніна 4-б в м. Снігурівка Миколаївської області, оскільки договір підписаний невідомою особою на прізвище ОСОБА_6, який жодного дня директором банкрута не працював, жодного відношення до нього не має, однак продав об'єкт колишньому керівнику ОСОБА_7, який був засновником та директором як продавця так і покупця, що завдало збитків позивачу та його кредиторам. Крім того, позивач стверджував що договір в частині оплати вартості об'єкту не був виконаний.

Як на підставу позовних вимог позивач посилався на положення ст. ст. 5, 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999), ст.ст. 92, 203, 207, 215, 216, 639, 657 ЦК України, ст.ст.17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 (суддя Міщенко В.І.) яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 (колегія суддів: Разюк Г.П., Журавльов О.О., Савицький Я.Ф.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008 відмовлено з огляду на відсутність підстав недійсності правочину, встановлених ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 215 ЦК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в момент його укладання.

ПАТ "Дельта Банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати наведені судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А., визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.10.2008, укладений між ПВТФ "Агроділо" та ПП ВТФ "Агро-Ленд", за яким відчужено майнові активи боржника, а саме майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Леніна 4-б в м. Снігурівка Миколаївської області, посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1248 з моменту його укладення.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон), ст.ст. 92, 203, 207, 215, 216, 639, 657 ЦК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

07.10.2008р. між ПВТФ "Агроділо" (продавець) та ПП ВТ "Агро-Ленд" (покупець) укладено договір б/н купівлі продажу вищезазначеного майна.

У відповідності до умов договору продавець в особі директора ПВТФ "Агроділо" ОСОБА_6, якого уповноважено на вчинення угоди рішенням власника і засновника Продавця від 23.09.2008 за №13 /а.с.9/, продав, а покупець купив майновий комплекс, який знаходиться по вул. Леніна 4б в м. Снігурівка, Миколаївської області. Майновий комплекс складається із: складу Е-1, матеріал стін з/б, площа 3529,2 кв.м.; складу Д-1, матеріал стін камінь, площа 543,8 кв.м.; гаражу О-1, матеріал стін цегла, площа 407,2 кв.м.; складу Я-1, матеріал стін, камінь, площа 171,8 кв.м.; гаражу Ж-1, матеріал стін цегла, площа 144,3 кв.м.; загальна площа 4706,3 кв.м. /п.п. 1.1/.

Майже через чотири роки ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2012 порушено провадження у справі № 5016/1956/2012(5/74) про банкрутство ПВТФ "Агроділо" в порядку ст. 52 Закону.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 ПВТФ "Агроділо" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сашина О.А.

Суд першої інстанції, відмовляючи ліквідатору у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним, послався на ст.ст. 25, 17 Закону та ст.ст. 215, 203, 204 ЦК України та виходив з того, що позивачем, в порушення ст. ст. 32-34 ГПК України не доведено, що укладеним договором завдано збитків банкруту та його кредиторам.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що оскільки спірний договір, укладений до порушення провадження у справі, виконаний, відтак правові підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним відсутні.

Задовольняючи подану ПАТ "Дельта Банк" касаційну скаргу частково, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно із ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 року).

Матеріали справи свідчать, що оскаржувані судові рішення були прийняті в результаті здійснення позовного провадження за позовом ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А. до ПП ВТФ "Агро-Ленд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із законністю прийнятих оскаржуваних судових рішень в результаті здійснення такого провадження та вважає, що порушення та розгляд справи позовного провадження, у даному випадку, суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними (дійсними) правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Так, перелік повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі встановлено в ст. 25 Закону.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Враховуючи те, що підстави для визнання угод боржника недійсними містяться у ч. 11 ст. 17 Закону, положення останньої і підлягають застосуванню у випадку подання ліквідатором заяви про визнання угоди недійсною (висновок Верховного суду України в постанові від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012).

Слід відзначити, що у наведених нормах Закону йде мова про подання ліквідатором заяви, а не позовної заяви.

Отже, зважаючи на застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції ст. ст. 17, 25 Закону, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що наведені норми передбачають розгляд заяви, поданої в порядку цих статей, у межах провадження у справі про банкрутство, а не у позовному провадженні, як помилково вчинено судами попередніх інстанцій у даному провадженні.

При цьому, вимоги такої заяви стосуються саме особи боржника та можуть бути задоволені у разі встановлення наявності передбачених у ч. 11 ст. 17 Закону підстав.

Відтак, спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "Агроділо" та ПП ВТФ "Агро-Ленд, підлягає розгляду виключно в межах провадження у справі про банкрутство ПВТФ "Агроділо", а не в позовному провадженні.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

Оскільки суд у позовному провадженні вийшов за межі своїх повноважень та вирішив питання, що відносяться до компетенції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону, отже вони підлягають скасуванню, а провадження у справі №915/218/15 припиненню, що не позбавляє права ліквідатора ПВТФ "Агроділо" ініціювати питання визнання недійсним оспорюваного договору у межах справи про банкрутство.

Керуючись статтями ч. 1 ст. 80, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі №915/218/15 скасувати.

Провадження у справі №915/218/15 господарського суду Миколаївської області припинити.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич