ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 914/1342/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постановувід 03.08.2015 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/1342/15 господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радидо Дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" простягнення 47 904,99 грн. боргу

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" про стягнення заборгованості в сумі 47 904,99 грн., на підставі статей 11, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193, 283, 287 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно з розрахунком орендної плати, відповідачем орендна плата вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 25.03.2015 року за період з 01.09.2014 року по 01.12.2014 допущено заборгованість в сумі 47904,99 грн.

У запереченнях на позовну заяву Дочірнє підприємство "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" просило в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що всі орендні платежі ним сплачувались у встановленому в договорі розмірі та порядку, що підтверджує Актом звірки розрахунків та платіжними документами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.06.2015 р. (суддя Н.Є. Березняк) в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що подані позивачем докази в обґрунтування нарахованої суми в розмірі 46930, 28 грн. орендних платежів за період 09.04.2014 року до 01.11.2014 року (10 кратний розмір орендної ставки на підставі п. 4.2 Договору) не підтверджують правомірності здійснення позивачем зазначених донарахувань.

Зокрема, акти якими встановлено невідповідність літнього майданчику складалися в односторонньому порядку без залучення відповідального представника відповідача. Доказів надсилання таких актів відповідачу та вимоги про усунення відхилень позивачем суду не надано, як і не надано належних та допустимих доказів невідповідності літнього майданчика погодженому проекту (погоджений проект та дозвіл на розміщення і розмір орендованої площі позивачем не додано). Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що про здійснення донарахування відповідач не був повідомлений належним чином.

За апеляційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Р.І. Марко, Т.С. Костів, О.І. Матущак) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 03.08.2015 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не повно з'ясовано всі обставини справи та не досліджено всі необхідні для розгляду справи докази.

Так, скаржник зазначає, що Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності не встановлено обов'язку адміністрації для надсилання вимог із метою усунення невідповідності із доказами їх відправки. Зазначеним порядком дозволяється проста форма направлення поштою або ж подання уповноваженим працівникам особисто. Приписи про усунення порушень скеровувались відповідачу поштою.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції дослідили всі обставини справи та прийняли законне і обґрунтоване рішення з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 47 904,99 грн., на підставі статей 11, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193, 283, 287 Господарського кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 31.08.2011 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДП "Албіс Компані" ТзОВ "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (Орендар) був укладений договір № 306 на право тимчасового користування окремим конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди та розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення, відповідно умов якого відповідачу передано в оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика площею 46, 3 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, пл. Катедральна, 7.

Відповідно до пункту 3.2 договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 46,3 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця в розмірі 661,55 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 110,26 грн.

29.11.2011 року угодою № 306 (1) сторони внесли зміни в частину 7 зазначеного вище договору "Термін дії Договору".

Враховуючи умови частини 7 Договору № 306 (в редакції угоди №306(1) від 29.11.2011 р.) термін дії договору оренди був встановлений до 01.11.2014 року.

За довідкою від 07.04.2015 року з 01.09.2014 року позивачем нарахована відповідачу сума заборгованості у розмірі - 17399, 10 грн., а 01.12.2014 року - сума заборгованості у розмірі - 30 230, 42 грн.

Вказані суми заборгованості є донарахуванням, здійсненими позивачем на підставі актів обстеження літнього майданчика, яким зафіксовано, що відкритий літній майданчик не відповідає погодженому проекту в частині дерев'яного настилу (фактично використовувана площа перевищувала погоджену при укладенні договору площу користування), що відповідно до пункту 4.2 договору є підставою для збільшення ставки орендної плати у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Як встановлено судами під час розгляду справи, з Актів обстеження літнього майданчика від 12.05.2014 року, 24.07.2014 року та від 06.11.2014 року (складеними працівниками Галицької районної адміністрації без участі представника орендаря) вбачається, що ними зафіксовано невідповідність літнього майданчика погодженому проекту та невиконання вимоги про приведення зазначеного літнього майданчика у відповідність до погодженого проекту суб'єктом підприємницької діяльності.

В листі Галицької районної адміністрації від 23.04.2014 р. № 31-1061 зазначено про проведення обстеження літніх майданчиків (без посилання на дату такого обстеження та відповідний акт), які не відповідають погодженим проектам (без зазначення самих невідповідностей) і зобов'язано у термін до 08.05.2014 року привести літній майданчик у відповідність до погоджених проектів. Доказів направлення такої вимоги відповідачу з актами проведених обстежень позивач суду не надав.

Також, відсутні докази отримання відповідачем і листа Галицької районної адміністрації від 08.07.2014 року № 31 - вих - 1007, в якому зазначено про проведення повторного обстеження літнього майданчика (без посилання на дату такого обстеження та відповідний акт), який не відповідає погодженому проекту (без зазначення самих невідповідностей) і зобов'язано у термін до 18.07.2014 року привести літній майданчик у відповідність до погодженого проекту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі актів обстеження літнього майданчика від 12.05.2014 року та від 24.07.2014 року за період з 12.05.2014 року по 24.07.2015 року згідно Акта №133 комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова від 30.09.2014 року відповідачу здійснено донарахування в сумі 16 699, 84 грн., які позивачем включені в орендні платежі за вересень 2014 року.

Згідно Акта №173 комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова від 26.12.2014 року відповідачу здійснено донарахування орендної плати за період з 09.04.2014 року до 11.05.2014 року в сумі 7 511,22 грн., які позивачем включені в орендні платежі за грудень 2014 року.

Як вбачається з зазначеного Акта, підставою здійснених донарахувань стало скерування Галицькою районною адміністрацією відповідачу (листом від 14.11.2014 р. № 4-31-1864) акта обстеження відкритого літнього майданчика від 09.04.2014 року, яким встановлено невідповідність його погодженому проекту.

До матеріалів справи долучений, Акт комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова № 182 від 30.12.2014 року відповідно до якого відповідачу здійснено донарахування орендної плати за період з 24.07.2014 року до 01.11.2014 року в розмірі 22 719, 22 грн., які позивачем включені в орендні платежі за грудень 2014 року. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою здійснених донарахувань стало скерування Галицькою районною адміністрацією відповідачу листом від 08.12.2014 р. № 4-31-20101864 акта обстеження відкритого літнього майданчика від 06.11.2014 року, яким встановлено невідповідність його погодженому проекту.

Доказів надіслання відповідачу Актів № 133, № 173, 182 про донарахування орендної плати за зазначений вище період позивач суду не надав, як і не надав доказів повідомлення відповідача про здійснені донарахування і не визначив порядок їх сплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме долученою до матеріалів справи довідкою, що в період з 01.04.2014 року до 01.11.2014 року позивачу здійснювалось нарахування орендних платежів в розмірі визначеної договором орендної ставки - 690, 26 грн. щомісяця, що в сукупному за зазначений період складає 4831, 82 грн., які сплачені відповідачем, що підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 30.09.2014 року, рахунками та платіжними дорученням та не заперечується сторонами.

За приписами підпунктів 4.2.1 - 4.2.2 ухвали Львівської міської ради від 05.03.2009 р. № 2452 "Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності" районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам, звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою, щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги - вносять подання управлінню архітектури департаменту містобудування про скасування дозволу.

Положеннями підпункту 5.2.4 пункту 4.2 зазначеного Порядку встановлено, що всі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб'єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представникам особисто і реєструються у відповідному журналі. Як вже зазначалося, доказів письмового направлення та повідомлень відповідачу стосовно виявлених невідповідностей позивач суду не надав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що акти, якими встановлено невідповідність літнього майданчику складалися в односторонньому порядку без залучення відповідального представника відповідача. Доказів надсилання таких актів відповідачу та вимоги про усунення відхилень позивач суду не надав, як і не надав належних та допустимих доказів невідповідності літнього майданчика погодженому проекту, про здійснення донарахування відповідач не був повідомлений належним чином.

На підставі викладеного суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необґрунтованість здійснення позивачем відповідних донарахувань, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р. у справі № 914/1342/15 та рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач