ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 910/18871/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Бондаря С.В.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі№ 910/18871/15 Господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"дотовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення коштів, за участю представників сторін від позивача:Кузьмик І.П. (довіренсть від 11.01.2016 № 110116-01/с), від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у липні 2015 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення, з урахуванням уточнень, 11303,46 грн. заборгованості в порядку регресу та повернення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/18871/15 (колегії суддів у складі: Станіка С.Р. - головуючого, Власова Ю.Л., Шаптали Є.Ю.) у задоволенні позову повністю відмовлено.

Рішення та постанову мотивовано тим, що суду не надано належних доказів понесених витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом застрахованого транспортного засобу. Калькуляції від 29.05.2015 № 2484, від 20.07.2015 № 2484 та рахунки від 02.06.2015 № 000000000000107, які надані позивачем до суду в обґрунтування розміру завданого збитку застрахованому транспортному засобу не підписані уповноваженими особами.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/18871/15 Господарського суду міста Києва, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/1887/15 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 18.01.2016 № 05-05/106 відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.06.2015 № 1, та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.06.2015 № 3 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 20.11.2015 № 39-р, у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О - доповідача, Бондаря С.В., для розгляду касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/18871/15.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" (страховиком) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2573/14-Т/Зп1 від 21.10.2014.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, що належить страхувальникові, а саме: "Nissan Qashqaі", реєстраційний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, рік випуску 2007.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2015 у справі № 334/4224/15-п визнано ОСОБА_9 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф.

На підставі заяви страхувальника, страхових актів від 21.10.2014 № 2573/14-Т/ЗП1-2, № 2573/14-Т/ЗП1-2-1, калькуляцій від 29.05.2015 № 2484, від 20.07.2015 № 2484 та рахунків від 02.06.2015 № 000000000000107 приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" здійснено виплату ОСОБА_8 страхового відшкодування в розмірі 12303,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2015 № 22289 та від 22.07.2015 № 27958.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною 1 статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.

Згідно з частинами 4, 18 статті 9 Закону України "Про страхування", розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування", статтею 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. (Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у постанові № 910/7163/14 від 15.04.2015.) Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

В матеріалах справи не міститься поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу АІ 5932367, укладеного між відповідачем та ОСОБА_9, на які суди посилаються у своїх рішеннях.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/18871/15 Господарського суду міста Києва частково задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 у справі № 910/18871/15 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Бондар С.В.