ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2016 року Справа № 910/17974/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриКоркішко В.М. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачівСажієнко І.О. - довіреність від 30.12.2015 року довіреність від 11.01.2016 рокувідповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно - експлуатаційного управління на постановувід 16.11.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/17974/14 господарського суду м. Києва за позовомЗаступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: - Міністерства оборони України; - Київського квартирно - експлуатаційного управління; до Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування-1"пророзірвання договору та виселення,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2014 року Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Київського квартирно - експлуатаційного управління з позовом до Приватного підприємства "Центр побутового обслуговування-1" про:
- розірвання попереднього договору №14/2012 укладеного від 25.09.2012 року між Київським квартирно - експлуатаційним управлінням та ПП "Центр побутового обслуговування-1";
- виселення ПП "Центр побутового обслуговування-1" з орендованих приміщень - нерухомого військового майна - нежитлового приміщення, загальною площею 139,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко №59, інв. №33;
- зобов'язання ПП "Центр побутового обслуговування-1" актом приймання - передачі повернути нерухоме військове майно - нежитлове приміщення, загальною площею 139,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко №59, інв. №33, на підставі статей 174, 193, 283, 291 Господарського кодексу України, статей 526, 759, 763, 764 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року (суддя М.О. Лиськов) позов задоволено повністю; розірвано попередній договір № 14/2012 від 25.09.2012 укладений між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Центр побутового обслуговування"; виселено ПП "Центр побутового обслуговування" з орендованих приміщень - нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв.. № 33; зобов'язано ПП "Центр побутового обслуговування" повернути за актом приймання передачі нерухомого військового майна нежитлових приміщень загальною площею 139,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33 та стягнуто з ПП "Центр побутового обслуговування" 3 654 грн.. до державного бюджету.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості та законності позовних вимог з посиланнями на приписи статті 651 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За апеляційною скаргою ПП "Центр побутового обслуговування" Київський апеляційний господарський суд (судді: В.О. Зеленін, Б.О. Ткаченко, О.Ф. Синиця), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.11.2015 року вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління - відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання попереднього договору № 14/2012 року від 25 вересня 2012 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у пункті 10.1 укладеного попереднього договору визначено його дію з 25 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року, отже, відповідно до положень статей 631, 635 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України, строк його дії закінчився, а тому позовна вимога про його розірвання задоволенню не підлягає, оскільки розірваний може бути лише діючий договір.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку із безпідставним не укладенням договору оренди майна, на підставі конкурсу, проведеного у листопаді 2013 року, у якому відповідача визнано переможцем, порушуються вищевказані права відповідача, а тому позовні вимоги прокурора про виселення та зобов'язання повернути майно не підлягають задоволенню.
Київське квартирно - експлуатаційне управління подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що звертаючись до суду з позовною вимогою про розірвання попереднього договору, Київське КЕУ керувалось висновками щодо природи вказаного попереднього договору, що викладені в рішенні господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року у справі №910/11315/13, яке набрало законної сили, та ніким не оскаржувалось.
Скаржник зазначає, що після припинення терміну дії попереднього договору орендовані приміщення повернуті та звільнені не були, вказаний попередній договір був підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, зокрема, щодо своєчасного внесення плати за продовження фактичного використання з боку відповідача спірних приміщень.
Також скаржник зазначив, що вирішуючи спір, пов'язаний з виселенням відповідача суд апеляційної інстанції не з'ясував та не перевірив додержання визначеного Законом України "Про оренду державного та комунального майна" порядку укладення відповідного договору оренди, в тому числі погодження його з органом, уповноваженим управляти майном.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Щодо позовних вимог в частині розірвання попереднього договору № 14/2012 року від 25 вересня 2012 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 25.09.2012 між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України, як стороною 1, та ПП "Центр побутового обслуговування - 1", як стороною 2, було укладено попередній договір № 14/2012.
25.09.2012 року Київське КЕУ передало, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 139,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33, що підтверджується відповідним актом приймання передачі.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору сторона 1 зобов'язується з 25 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року в укласти в майбутньому Основний договір Оренди нерухомого військового майна загальною площею 139,2 кв.м. (у подальшому - майно), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко № 59, інв. № 33, на умовах встановлених даним договором.
Пунктом 1.1. попереднього договору визначено, що сторона 2 (відповідач) до моменту підписання Основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням.
Відповідно до пункту 1.2. попереднього договору, орендодавцем по Основному договору виступатиме Сторона 1, а відповідно Сторона 2, в разі перемоги у конкурсі на право укладення договору оренди військового майна, буде виступати Орендарем.
У розділі 2 попереднього договору сторони узгодили положення, які повинен містити Основний договір, зокрема, пунктом 2.1.2 визначено, що назване в предметі основного договору нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під майстерню ремонту та пошиву одягу, перукарню.
Пунктом 3.1. попереднього договору визначено, що вартість майна, зазначеного в пункті 2.1 буде остаточно визначена на підставі експертної оцінки.
Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.2. попереднього договору сторона 1 зобов'язалась провести конкурс на право укладення договору оренди нерухомого військового майна, після проведення конкурсу сторона 1 зобов'язалась підготувати проект Основного договору.
Згідно з пунктами 4.3.1., 4.3.2., 4.3.4 попереднього договору сторона 2 зобов'язалась в місячний термін з моменту підписання попереднього договору виконати експертну оцінку нерухомого майна; за використання майна сторона 2 на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок сторони 1, за домовленістю сторін, плату в розмірі 7377,6 грн. в місяць, розмір плати підлягає коригуванню після виконання експертної оцінки майна; своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату передбаченим цим договором.
Пунктом 4.4. попереднього договору визначено, що зобов'язання, встановлені попереднім договором, припиняються, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного пунктом 1 цього попереднього договору, або якщо жодна зі сторін не направить іншій стороні пропозицію про укладення основного договору (відповідний проект основного договору).
Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. попереднього договору він діє з 25 вересня 2012 року по 01 серпня 2013 року.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Статтею 182 Господарського кодексу України встановлено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Згідно з часиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що попередній договір № 14/2012 від 25.09.2012 року припинив свою дію з 01.08.2013 року на підставі приписів пункту 10.1 договору, статей 631, 635 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовна вимога про його розірвання задоволенню не підлягає, оскільки розірваним може бути лише діючий договір.
Проте, щодо позовних вимог в частині виселення ПП "Центр побутового обслуговування-1" з орендованих приміщень - нерухомого військового майна - нежитлового приміщення, загальною площею 139,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко №59, інв. №33 та зобов'язання ПП "Центр побутового обслуговування-1" актом приймання - передачі повернути нерухоме військове майно - нежитлове приміщення, загальною площею 139,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1, військове містечко №59, інв. №33 судова колегія вважає зазначити наступне.
За приписами пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Крім того, згідно пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність відповідно до пункту 2.5.9 спірного попереднього договору правових підстав для повернення позивачу орендованого майна відповідно до приписів пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Отже, вищевикладене свідчить про неправильність висновку суду апеляційної інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції в частині пунктів 3 та 4 резолютивної частини підлягає залишенню без змін.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі № 910/17974/14 скасувати в частині відмови у позові про виселення ПП "Центр побутового обслуговування-1" з орендованого приміщення та зобов'язання повернути це майно за актом приймання - передачі і в цій частині (пункти 3, 4) рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2014 р. залишити без змін.
Решту постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі № 910/17974/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: І. Алєєва
Л. Рогач