ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 909/1225/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу Державної іпотечної установина постанову та ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2015 року (про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Будівельна компанія Люкс")у справі господарського суду № 909/1225/14 Івано-Франківської областіза заявою Державної іпотечної установидо ТОВ "Будівельна компанія Люкс"про визнання банкрутомліквідаторСтадник А.Л.в судовому засіданні взяли участь представники:

Державної іпотечної установи: Сакідон А.О. (довіреність №8843/15/1 від 22.12.2015 року),ОСОБА_4:ОСОБА_7 (довіреність від 06.07.2015 року),ТОВ "Будівельна компанія Люкс":ліквідатор Стадник А.Л., арбітражний керуючий,а також особисто ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву Державної іпотечної установи (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія Люкс" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 2 798 967, 01 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стадника А.Л. (том 1, а.с. 52 - 54).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія Люкс" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 24.12.2014 року (том 1, а.с. 55 - 56).

23.01.2015 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду звернувся громадянин ОСОБА_4 зі заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 1 085 319, 66 грн., що становлять витрати кредитора на оплату вартості підрядних робіт третіх осіб щодо завершення будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку за проектним номером 20 у районі забудови вулиць Пилипа Орлика-Бельведерська-Короля Данила у місті Івано-Франківську, забудівником якого є боржник (вх. №912/15 від 26.01.2015 року) (том 1-27, а.с. 2 - 21).

04.02.2015 року до господарського суду надійшло клопотання громадянина ОСОБА_4 про долучення до матеріалів справи копій ряду договорів на виконання робіт на спірному об'єкті будівництва, укладених між громадянином ОСОБА_4, як замовником, та третіми особами-підрядниками, а також актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (вх. №1635/15) (том 1-27, а.с. 22 - 70).

02.06.2015 року громадянином ОСОБА_4 подано до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів актів звірки взаємних розрахунків між кредитором-замовником та третіми особами-виконавцями робіт, а також довідок підрядників про наявність в громадянина ОСОБА_4 заборгованості з оплати вартості виконаних підрядних робіт (вх. №8552/15) (том 1-27, а.с. 88 - 96).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2015 року продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна Стадника А.Л. до 22.06.2015 року (том 1, а.с. 131 - 132).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2015 року (суддя Михайлишин В.В.) розглянуто по суті та визнано вимоги кредитора ОСОБА_4 до боржника на суму 1 085 319, 66 грн., як вимоги четвертої черги задоволення, та на суму 1 218 грн., як вимоги першої черги задоволення (том 1-27, а.с. 98 - 101).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2015 року визнано вимоги кредиторів боржника: Державної іпотечної установи на суму 2 798 967, 01 грн., з яких 1 578 883, 81 грн., як вимоги четвертої черги задоволення, 1 220 083, 20 грн., як вимоги шостої черги задоволення, та 6 090 грн., як вимоги першої черги задоволення; Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на суму 424 891, 54 грн., з яких 415 397, 59 грн., як вимоги четвертої черги задоволення, 9 494, 01 грн., як вимоги шостої черги задоволення, та 1 218 грн., як вимоги першої черги задоволення; фізичної особи ОСОБА_4 на суму 1 085 319, 66 грн., як вимоги четвертої черги задоволення, та 1 218 грн., як вимоги першої черги задоволення; ДПІ у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на суму 1 176 440, 01 грн., з яких 509 941, 63 грн., як вимоги третьої черги задоволення, 666 498, 38 грн., як вимоги шостої черги задоволення, та 2 436 грн., як вимоги першої черги задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Будівельна компанія Люкс", зобов'язано розпорядника майна боржника скликати перші загальні збори кредиторів у строк до 30.06.2015 року та подати до господарського суду протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів; зобов'язано збори кредиторів подати до господарського суду пропозиції щодо подальшої процедури у даній справі; зобов'язано розпорядника майна провести спільно з боржником інвентаризацію майна боржника та надати суду інформацію за результатами її проведення у строк до 30.06.2015 року (том 1, а.с. 149 - 151).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду за результатами розгляду по суті кредиторських вимог громадянина ОСОБА_4, ініціюючий кредитор звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви громадянина ОСОБА_4 від 22.01.2015 року з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 085 319, 66 грн. відмовити у повному обсязі, мотивуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гриців В.М., судді: Галушко Н.А., Давид Л.Л.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2015 року у даній справі - без змін (том 1-27, а.с. 183 - 192).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 28.10.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 04.06.2015 року про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви спірного кредитора з грошовими вимогами на суму 1 085 319, 66 грн. відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 129 Конституції України, статей 525, 530, 612, 628, 662, 663, 838, 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 23, 24 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статей 42, 43, 32 - 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неналежній оцінці доказів, наданих громадянином ОСОБА_4 на підтвердження конкурсної правової природи його грошових вимог до боржника.

Скаржник доводить, що за змістом більшості підрядних договорів громадянин ОСОБА_4 є замовником робіт з добудови та введення в експлуатацію спірного об'єкта будівництва, однак, їх умови не передбачають права вимоги кредитора до боржника щодо відшкодування витрат на оплату вартості виконаних третіми особами підрядних робіт. Також, ініціюючий кредитор зазначив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували характеру правовідносин, що склалися між боржником та кредитором, та не надали належної оцінки обставинам укладення між боржником, як забудівником, та громадянином ОСОБА_4, як інвестором, договору №52 від 28.12.2005 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнових прав на окрему квартиру у спірному житловому будинку та не має ознак договору підряду. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили на предмет правомірності факту залучення третіх осіб до виконання спірних будівельних робіт з ініціативи громадянина ОСОБА_4 до моменту закінчення строку виконання боржником зобов'язань щодо здачі спірного об'єкта будівництва в експлуатацію.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 28.10.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 04.06.2015 року про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ініціюючого кредитора - ОСОБА_6, ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ліквідатора боржника Стадника А.М. та кредитора ОСОБА_4, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 621 ЦК України передбачено, що у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до частин 1, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 1 статті 32, частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 24.12.2014 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія Люкс" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, оголошення про що в цей же день оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (том 1, а.с. 52 - 56).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.01.2015 року з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами до господарського суду звернувся громадянин ОСОБА_4 зі заявою від 22.01.2015 року про визнання кредитором боржника з вимогами на суму 1 085 319, 66 грн. понесених ним витрат на оплату вартості виконаних третіми особами підрядних робіт по завершенню будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку за проектним номером 20 у районі забудови вулиць Пилипа Орлика-Бельведерська-Короля Данила у місті Івано-Франківську (том 1-27, а.с. 2 - 21).

Суди встановили, що 26.05.2012 року було проведено збори комітентів-інвесторів житлового будинку №20 будівельного майданчику вулиць Бельведерської-Пилипа Орлика - Володимира Великого, на яких 35 фізичних осіб-інвесторів зазначеного будівництва прийняли рішення про добудову незавершеного будівництвом будинку, готовністю 85% шляхом внесення додаткових власних коштів та обрали одного з інвесторів - громадянина ОСОБА_4 відповідальною особою щодо контролю за проведенням робіт з добудови, про що складено протокол №1 (том 1-27, а.с. 18).

Також, апеляційний суд прийняв до уваги засудження директора підприємства-боржника ОСОБА_11 вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у кримінальній справі №0907/1-171/2011 від 03.12.2012 року за частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 3641, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України, як докази неможливості організації завершення будівельних робіт самим боржником у строки, передбачені договорами купівлі-продажу майнових прав з інвесторами будівництва (том 1А, а.с. 31 - 35).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, з метою завершення будівництва зазначеного житлового будинку в період з серпня 2012 року по квітень 2013 року громадянином ОСОБА_4, як замовником, було укладено з третіми особами-підрядниками ряд цивільно-правових договорів на виконання робіт на спірному об'єкті будівництва на загальну суму 1 064 631, 66 грн.; фактичне виконання підрядних робіт на спірному будівництві підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, прийняттям будинку в експлуатацію державними органами та видачею інвесторам свідоцтв про право власності на квартири (том 1-27, а.с. 24 - 26, 30-35, 37 - 69, 94).

Судами встановлено, що третіми особами за замовленням ОСОБА_4 виконано підрядні роботи на спірному об'єкті будівництва на загальну суму 1 085 319, 66 грн., яку визнано боржником в особі його директора ОСОБА_11 шляхом підписання 20.11.2014 року акта про підтвердження виконаних додаткових робіт, за змістом якого підрядні роботи виконувалися за згодою боржника за замовленням та за рахунок ОСОБА_4; боржник прийняв спірні роботи, не висував зауважень щодо їх обсягу, якості та вартості, а також зобов'язався оплатити їх впродовж тридцяти днів (том 1-27, а.с. 19). Отже, зазначений Акт за своєю правовою природою є правочином, який визначив зобов'язання боржника оплатити ОСОБА_4 1 085 319, 66 грн. виконаних підрядних робіт як інвестиційного внеску в спірне будівництво.

Однак, взятих на себе зобов'язань боржник не виконав, що стало підставою для звернення громадянина ОСОБА_4 у дану справу про банкрутство з кредиторськими вимогами на суму 1 085 319, 66 грн. понесених ним витрат на залучення третіх осіб до виконання робіт із завершення будівництва спірного житлового будинку та виготовлення технічної документації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, зазначені вимоги були спірними як такі, що повністю заперечувалися ініціюючим кредитором та визнавалися боржником спільно з розпорядником майна Стадником А.Л. в повному обсязі (том 1-27, а.с. 75-76, 78-81).

Розглянувши грошові вимоги громадянина ОСОБА_4 до боржника на суму 1 085 319, 66 грн., суди попередніх інстанцій визнали їх в повному обсязі та включили до реєстру вимог кредиторів, як конкурсні, з огляду на їх підтвердження належними та достатніми доказами у справі.

При цьому, апеляційний суд спростував доводи ініціюючого кредитора про безпідставність здійснення громадянином ОСОБА_4 добудови спірного об'єкта будівництва із залученням до виконання підрядних робіт третіх осіб, зазначивши про таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором №52 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.12.2005 року передбачено не лише обов'язок боржника передати покупцю майнові права на квартиру, а й визначено його обов'язок вжити заходів щодо прийняття в експлуатацію до 01.11.2013 року закінченого будівництвом спірного житлового будинку та присвоєння йому поштової адреси. Відтак, факт передачі покупцю (кредитору) майнових прав на квартиру за актом приймання-передачі майнових прав від 29.05.2007 року не припинив зобов'язань продавця (боржника) за спірним договором і лише за умови виконання боржником обов'язків, передбачених пунктом 2.2. цього договору, в повному обсязі його зобов'язання перед покупцем вважалося б припиненим належним виконанням.

Також, апеляційним судом встановлено обставини укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири у спірному житловому будинку між боржником та іншими фізичними особами-інвесторами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відтак, оплативши вартість майнових прав на квартири у спірному житловому будинку, покупці фактично профінансували його будівництво боржником та розраховували одержати в майбутньому придатне для проживання житло (квартири). Однак, з 2010 року боржник не проводив будівельних робіт на зазначеному об'єкті, у зв'язку з чим власники майнових прав на квартири у спірному житловому будинку ініціювали завершення його будівництва із залученням третіх осіб та обрали уповноваженою особою щодо здійснення контролю за проведенням робіт з добудови ОСОБА_4

Апеляційним судом встановлено, що за результатами виконання третіми особами підрядних робіт спірний житловий будинок був введений в експлуатацію у січні 2015 року; боржник прийняв зазначені роботи на суму 1 085 319, 66 грн. за актом про підтвердження виконання додаткових робіт від 20.11.2014 року, не заперечував щодо обсягу, якості та вартості спірних робіт і зобов'язався оплатити їх протягом тридцяти днів з дати підписання зазначеного акта.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що громадянин ОСОБА_4, як уповноважена особа власників майнових прав на квартири у спірному житловому будинку, які прийняли рішення про його добудову шляхом додаткового фінансування та виконання підрядних робіт, що не заперечувалося боржником, як забудівником, мав усі підстави для вжиття заходів, спрямованих на завершення будівництва зазначеного об'єкта та введення його в експлуатацію шляхом залучення до виконання підрядних робіт третіх осіб, з метою забезпечення можливості проживання у ньому фізичних осіб, які інвестували у будівництво грошові кошти, придбавши у боржника майнові права на квартири у спірному житловому будинку.

Відтак, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 3, 11, 12, 15 ЦК України, апеляційний суд захистив право громадянина ОСОБА_4 вимагати у боржника оплати вартості додатково виконаних підрядних робіт, переданих ним як додатковий внесок у спірне будівництво та погодився з висновками суду першої інстанції про конкурсну правову природу заявлених ним кредиторських вимог на суму 1 085 319, 66 грн.

Доводи скаржника про те, що суди невірно визначили правову природу спірних правовідносин, як додаткового інвестиційного внеску шляхом фактичного виконання підрядних робіт у спірне будівництво, здійсненого уповноваженою особою інвесторів ОСОБА_4 у незавершене будівництво з метою його завершення та здачі в експлуатацію спростовуються зазначеними посиланнями на норми права апеляційним судом, з правильністю застосування яких погоджується колегія суддів касаційного суду.

Доводи скаржника про те, що за частину виконаних підрядних робіт ОСОБА_4 фактично не розрахувався з третіми особами, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на правову природу виконаних підрядних робіт, як додаткового інвестиційного внеску в незавершене боржником будівництво, внаслідок чого у боржника виникають грошові зобов'язання перед особою (ОСОБА_4), яка передала боржнику (забудівнику) зазначені роботи. А зобов'язання ОСОБА_4 перед третіми особами врегульовано іншими договорами та можуть бути предметом спору у позовному провадженні у випадку порушень ОСОБА_4 обов'язків з розрахунку.

Решта доводів скаржника про невірну оцінку судами обставин справи на предмет характеру правовідносин, що склалися між боржником та кредитором ОСОБА_4, та правомірності залучення ним третіх осіб до виконання робіт із завершення будівництва та введення в експлуатацію спірного житлового будинку з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами попередніх інстанцій, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову апеляційного суду від 28.10.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 04.06.2015 року (про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Будівельна компанія Люкс") у даній справі такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2015 року (про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Будівельна компанія Люкс") у справі №909/1225/14 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський