ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2016 року Справа № 908/2704/15
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Концерну "Тріон" на постановувід 29.07.2015Донецького апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Запорізької області № 908/2704/15за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"доКонцерну "Тріон"простягнення 108760,00грн, за участю представників: позивача - Алєксєєв С.С.відповідача -не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 у справі № 908/2704/15 (суддя Немченко О.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Татенко В.М., суддів Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.), задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-позивач) до Концерну "Тріон" (далі-відповідач) про стягнення 108760,00грн штрафу за невірно вказану масу кам'яного вугілля у накладній.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 614, 920-924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 313, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 122, 125 Статуту залізниць України, п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, ст. ст. 32, 36, 69, 77, 104 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що: 1) після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею, в тому числі і за невірно вказану масу в накладних, несе одержувач, а не відправник; 2) комерційний акт від 16.11.2014, яким залізниця підтверджує обставини невірного зазначення маси в накладних, складено з порушенням п. 12 Правил складання актів, а отже такий акт є неналежним доказом у справі; 3) Статут залізниць України є підзаконним актом, який у розумінні ст. ст. 614, 920-924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 313, 314 Господарського кодексу України та за своєю суттю не може бути підставою для застосування відповідальності.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Представник скаржника не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 28.12.2015, що, однак, не перешкоджає розглядові його скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.
Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що за залізничною накладною №53739132 від 15.11.2014 зі станції Красноармійськ Донецької залізниці на станцію Ямниця Львівської залізниці Концерн "Тріон" відправив вантаж, зокрема, у вагонах №№67361519, 67148254 на адресу ПАТ "Івано-Франковськцемент".
При проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що у зазначених вище вагонах маса вантажу не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.
Актом загальної форми від 16.11.2014 засвідчено, що при контрольній перевірці вагонів на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах (держповірка 15.10.2014) виявилось: у вагоні №67361519 вага нетто 67900кг, тара по документу 22200кг, фактична вага брутто 82550кг, тара по документу 22200кг, нетто 60350кг, що менше вказаної в накладній на 7550кг; у вагоні №67148254 вага нетто 68800кг, тара 23200кг, фактично вага брутто 86150кг, тара по документу 23200кг, нетто 62950кг, що менше вказаної в накладній на 5850кг.
Обставини невідповідності фактичної маси вантажу у зазначених вагонах та маси, вказаній в накладній, підтверджені також комерційним актом від 16.11.2014 РА №004889/553/24.
У зв'язку із зазначеними обставинами, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Концерну "Тріон" 108760,00грн штрафу за невірно вказану масу кам'яного вугілля у накладній, посилаючись на приписи, зокрема, ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши обставини невідповідності фактичної маси вантажу та маси, зазначеній в накладній, дійшли висновку про підставність та ґрунтовність позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.(ст. 307 Господарського кодексу України).
Аналогічні положення містить і ст.908 Цивільного кодексу України.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч. 1 ст. 216 ГК України). Приписами ст. 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Статут залізниць України (надалі - Статут залізниць) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457.
Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць). За правилами ст. 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та викладено їх в новій редакції.
Згідно з п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138 (надалі - Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами. 2.1, 2.2, 2.3 Правил. Так, вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де зазначається маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" - зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил).
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача, з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п.5.5 Правил).
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що комерційним актом від 16.11.2014 №РА004889/553/24 підтверджується факт неправильного зазначення у залізничній накладній №53739132 від 15.11.2014 маси вантажу у вагонах №67361519 та №67148254.
Статтею 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Отже, враховуючи зазначені законодавчі приписи та встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Доводи скаржника про те, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею несе одержувач, а не відправник вантажу, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вже зазначалось вище, статтею 24 Статуту залізниць передбачено, що саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Посилання відповідача на те, що Статут залізниць є підзаконним актом, який в розумінні ст. ст. 614, 920-924 Цивільного кодексу України та за своєю суттю не може бути підставою для застосування відповідальності, колегією суддів відхиляються з огляду на зміст цих же норм права, якими встановлено, що відповідальність сторін визначається, в тому числі транспортними кодексами (статутами).
Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на неналежність комерційного акта від 16.11.2014 №РА004889/553/24 як доказу підтвердження заявлених залізницею вимог, оскільки суди попередніх інстанцій надали оцінку цьому акту, а відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Концерну "Тріон" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі Господарського суду Запорізької області № 908/2704/15 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк