Постанова ВГСУ від 19.01.2016 року у справі №904/2794/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 904/2794/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаГетіков В.М. - довіреність від 12.01.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" на постановувід 22.09.2015 р. Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/2794/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - виробниче підприємство "Інтертех"до Приватного акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" простягнення коштів у розмірі 4 681,76 грн., одержаних без належної правової підстави

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ТОВ "Інженерно - виробниче підприємство "Інтертех" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" про стягнення 4 681,71 грн. коштів, одержаних без належної правової підстави, посилаючись на приписи статей 16, 181, 208, 509, 526, 626, 638, 1212 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України.

Позивач зазначав, що починаючи з липня 2013 року відповідач почав включати в акти здачі - приймання послуг послуги, а саме "обслуговування електромереж" (з липня 2013 року) та "реактивна електроенергія" (з липня 2014 року), надання та оплата яких не передбачена договором №323 від 01.12.2010 року про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території (нежитловий фонд) та нараховувати плату за надання цих послуг.

Позивач у складі загального нарахування плати за житлово - комунальні послуги сплатив, а відповідач отримав кошти за непередбачені договором послуги за період з серпня 2013 року по лютий 2015 року у розмірі 4 681,76 грн.

У запереченнях на позовну заяву ПАТ "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" просило відмовити повністю у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що додатком № 1 до договору № 232 від 01.12.2010 року встановлений перелік послуг, що надаються позивачу, зокрема, постачання електроенергії.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 р. (суддя Ю.В. Светлічний) у задоволені позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що житлово-комунальні послуги з утримання електричних мереж та перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 4681,76 грн. були фактично надані позивачу, підстави для стягнення з відповідача коштів у сумі 4681, 76 грн. відсутні.

За апеляційною скаргою ТОВ "Інженерно - виробниче підприємство "Інтертех" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Р.М. Бахмат, О.С.Євстигнеєв, І.О.Вечірко), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.09.2015 р., вказане рішення змінив, виклавши в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання "Созидатель" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м. Дніпропетровськ 257 грн. 84 коп., сплачених за реактивну енергію і 5 грн.15 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Науково-виробничого об'єднання "Созидатель" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м. Дніпропетровськ 50 грн. 24 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги."

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з наданих до матеріалів справи актів здачі-прийняття продукції, які знаходяться в матеріалах справи, споживачем (позивачем) не спожито реактивної електроенергії в кількості 5 000 кВт/год., а тому у позивача не виникло зобов'язання щодо сплати її вартості в сумі 257 грн. 84 коп. (разом з 20 % ПДВ), а тому позовні вимоги позивача слід задовольнити в цій сумі. В решті позовних вимог відмовив, так як позивачем не доведено, що відповідач не надавав йому послуги на суму 4 423 грн. 92 коп., які вказані в актах, доданих до матеріалів справи.

ПАТ "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 року залишити без змін, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року скасувати, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 1.2, 12.1, 12.3, 12.15 Правил користування електричною енергією, статей 179, 181 Господарського кодексу України та статей 322, 509, 526 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинерно-виробниче підприємство "Інтертех" (Споживач) та Акціонерним товариством закритого типу "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Созидатель" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території (нежитловий фонд) № 323 (том а.с.12-15).

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов'язується надати послуги з утримання житлового будинку і прибудинкової території та забезпечити надання інших комунальних послуг через приєднані зовнішньо будинкові мережі, що утримуються виконавцем, згідно переліку, наведеного у додатку № 1 до договору (далі - комунальні послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати комунальні послуги, в строки та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язується оплачувати комунальні послуги за поточний місяць не пізніше 25 (двадцять п'ятого) числа такого місяця.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору, розмір щомісячної плати за комунальні послуги на дату укладання цього договору визначається у додатку № 1 до договору "Розрахунок щомісячних платежів за утримання будинку, споруд та прибудинкової території, надання комунальних послуг" на підставі погоджених тарифів. У разі зміни витрат на виробництво комунальних послуг виконавець має право змінювати тарифи, повідомивши про це споживача у строки, встановлені законодавством. Інформація про зміну тарифів надається споживачеві або листом, або шляхом розміщення у рахунках на оплату, або в Інтернеті на сайті: www.sozidatel.dp.ua. У цьому випадку сторони мають право оформити додаткову угоду до договору. Тарифи на комунальні послуги є обов'язковими для сторін з моменту їх введення у дію.

За приписами пункту 2.9 договору, сторони зобов'язуються оформляти надання комунальних послуг за місяць актом наданих послуг, що складається виконавцем та надається споживачу не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця. Споживач протягом трьох робочих днів після отримання акту зобов'язується підписати акт наданих послуг або надати виконавцю мотивовану письмову відмову. У випадку невиконання споживачем цього обов'язку, послуги вважаються належним чином виконаними і прийнятими, а акт наданих послуг оформлений виконавцем в односторонньому порядку є підставою для взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.2 договору № 323 виконавець зобов'язаний забезпечити вчасно та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством, забезпечувати технічну можливість надання у приміщення через приєднану зовнішньобудинкову мережу, що утримується виконавцем комунальних послуг, що передбачені у додатку № 1 до договору.

У додатку № 1 до договору № 323 визначено перелік послуг, що надаються за договором та розрахунок щомісячних платежів (том 1 а.с.16).

Так, пунктом 3 додатку №1 до договору визначено перелік послуг, що надаються споживачеві через приєднані зовнішньобудинкові мережі, що утримуються виконавцем, а саме водопостачання, водовідведення та постачання електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи для забезпечення вчасного та відповідної якості надання послуг з електропостачання, 01.04.2011 року між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (постачальник) та відповідачем було укладено договір № 018001 про постачання електричної енергії (далі - договір № 018001).

Відповідно до розділу 1 договору № 018001 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 8034, 0 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною даного договору (том 2 а.с. 5, 11).

Розділом 8 договору № 018001 передбачено відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньої у процесі забезпечення споживача електричною енергією.

У пункті 8.1.1 договору № 018001 зазначено, якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки субспоживачів, відносини між ними регулюються договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Умови договору про технічне забезпечення електропостачання узгоджені сторонами не були.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 323 від 01.12.2010 року, відповідач у період липень 2013 року - березень 2015 року надав, а позивач прийняв послуги на загальну суму 123214,93 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття продукції, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств.

Послуги надані за вказаними актами були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи (том 1 а.с. 18-86).

Проте, з квітня 2014 року позивач акти здачі-приймання підписував з зауваженнями відносно реактивної енергії та обслуговування електромереж не передбачених договором послуг, всього на суму 4681, 76 грн..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Інженерно - виробниче підприємство "Інтертех" про стягнення з ПАТ "Науково - виробниче об'єднання "Созидатель" 4 681,71 грн. коштів, одержаних без належної правової підстави, виходячи з приписів статті 1212 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За приписами частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено судами під час розгляду справи та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, послуги з технічного забезпечення електропостачання є житлово-комунальними послугами

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року №59цс13).

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України, пункту 5 частини З статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власник (споживач) зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги за встанволеними тарифами та у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1.5 Правил користування електричною енергією у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань вносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору. Таким чином Правилами передбачена плата за перетікання реактивної електроенергії це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки. Реактивна потужність Це складова повної потужності, яка залежно від параметрів, схеми та режиму роботи електричної мережі спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості електричної енергії.

Пунктом 3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики № 19 від 17.01.2002 зазначено, що розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, здійснюються з усіма споживачами (крім населення) які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт/год. та більше. Площадками називаються територіально відокремлені (розташовані за різними адресами) об'єкти споживача, які не мають внутрішніх електричних зв'язків між собою. Середньомісячне споживання визначається, як правило, за даними року, що передує розрахунку.

Зазначене нарахування здійснює електропередавальна організація.

Відповідно до умов договору № 018001, погоджений розрахунок перетікання реактивної електроенергії по вул. Баумана буд. 10 (додаток № 9 до договору № 018001 від 01.04.2011, том 1 а.с. 6).

Також вказаним пунктом визначено, що у зв'язку з тим, що споживач є власником 1/3 частини нежитлового приміщення №73, а облік електричної енергії та водопостачання і водовідведення за єдиним відповідним засобом обліку (лічильником), розрахунки здійснюються споживачем в розмірі 1/3 від показань відповідних засобів обліку, за погодженням із співвласниками, про що одночасно укладені окремі договори.

Як встановлено судом першої інстанції, надання відповідачем позивачу послуг з обслуговування електромереж та оплати вартості реактивної електроенергії підтверджується, по-перше, отриманням позивачем електроенергії (що не можливо без експлуатації електричних мереж та перетікання реактивної енергії), рахунками-розшифровками на оплату вартості реактивної електроенергії (а.с.22-68), виставленими енергопередавальною організацією відповідачу та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (а.с. 19-21).

Також, судом першої інстанції було прийнято до уваги листування між позивачем та відповідачем з приводу укладання договору про технічне забезпечення електропостачання (том 1 а.с. 91-97), щодо умов якого сторони так і не дійшли згоди, та лист позивача від 12.11.2013 № 77, в якому останній зазначив, що у разі виключення з тесту договору умови про третейське застереження, останній буде підписаний ним на запропонованих відповідачем умовах (том 2 а.с. 16). Крім того, відповідач неодноразово у вищезазначених листах пропонував позивачу, у разі незгоди отримання послуг з обслуговування електромереж від відповідача, перейти на прямий договір з електропостачальником.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 6 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленому виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, щодо відсутності підстави для стягнення з відповідача коштів у сумі 4681,76 грн., які отримані без належної правової підстави, виходячи фактичного надання позивачу житлово-комунальних послуг з утримання електричних мереж та перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 4681, 76 грн. передбачених договором.

За таких фактичних обставин місцевий господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права і відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

З викладених вище мотивів постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишеним без змін.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-