ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 916/3418/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргууповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Лисенко В.А.)та рішенняГосподарського суду Одеської області від 14.03.2016 (суддя Зайцев Ю.О.)у справі№ 916/3418/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк" "Фінанси та Кредит"до1. Товарної біржі "Профі-Т"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр оцінки",треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: 1. ОСОБА_6, 2. ОСОБА_7,провизнання звіту про експертну оцінку та рецензії на звіт недійсним, визнання звіту про експертну оцінку таким, що не відповідає ринковій вартості на дату оцінки,за участю представників:позивачане з'явились,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2016 у справі №916/3418/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016, відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит") до відповідачів: Товарної біржі "ПРОФІ-Т" (далі - ТБ „ПРОФІ-Т"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний Центр Оцінки" (далі - ТОВ "Регіональний Центр Оцінки"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6; ОСОБА_7, про визнання звіту про експертну оцінку та рецензії на звіт недійсними, визнання звіту про експерту оцінку таким, що не відповідає ринковій вартості на дату оцінки.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 11, 12, 13, 25, 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.ст. 2, 12 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оскаржувані позивачем документи не можуть бути предметом оскарження у судовому порядку, а також не врахували того, що неправомірність спірних документів полягає у завищенні в них ринкової оцінки майна.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, заплановані відпустки членів колегії, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін, відхиляючи клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2008 між ТОВ "БАЗІС АВТО" (Позичальник) та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор, правонаступником якого є ПAT "Банк "Фінанси та Кредит") було укладено Договір про відновлювальну кредитну лінію № 18-01-38 з наступними змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), за яким позичальнику було надано на умовах поворотності, строковості, платності кредитні кошти в розмірі 7.480.560,00 грн. з кінцевим строком повернення кредитних коштів до 27.09.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_6 (Іпотекодавець) та Банком було укладено Договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 1952, та додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого іпотекодавцем було передано банку, котрий є іпотекодержателем, в іпотеку наступне майно: земельну ділянку загальною площею 4,000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого Біляївським районним відділом земельних ресурсів від 09.09.2005, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Біляївського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_6, третя особа - ТОВ "Базіс Авто", про звернення стягнення на предмет іпотеки і визнання права власності за ціною, яка буде визначена органом оціночної діяльності на момент прийняття у власність.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2015 ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" було відмовлено в задоволенні позовної заяви.

Під час розгляду апеляційної скарги на вказане рішення представником третьої особи - ТОВ "Базіс Авто" суду був наданий звіт про експертну грошову земельної ділянки Товарної біржі "ПРОФІ-Т" від 21.03.2015 стосовно вартості земельної ділянки, яка була предметом іпотеки, а також було надано рецензію ТОВ "Регіональний Центр Оцінки" від 22.03.2015 про рецензування даного звіту, згідно з якими вартість земельної ділянки становить 15.542.000,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30.04.2015 рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2015 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну ліній № 18-01-08 від 01.04.2008 в сумі 8.959.131,63 грн. звернуто стягнення на ділянку шляхом визнання за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права власності на вищевказану земельну ділянку за вартістю у розмірі 15.542.000,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.11.22015 постанову суду апеляційної інстанції від 30.04.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки та рецензією на нього, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом та, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просив суд визнати звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний Товарною біржею "Профі-Т" 21.03.2015, таким, що не відповідає ринковій вартості на дату оцінки, та визнати його недійсним, а також визнати недійсною Рецензію ТОВ "Регіональний Центр Оцінки" від 22.03.2013 на вказаний звіт.

Колегія суддів відзначає, що позивач, серед іншого, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, зокрема, позивач зазначає, що між сторонами склались кредитні та іпотечні правовідносини, в т.ч. і з приводу земельної ділянки, яка перебуває в іпотеці і спірну оцінку якої здійснено відповідачем.

Як зазначено у п.п. 1, 2, 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГПК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" експертна грошова оцінка земельних ділянок - це результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

При цьому статтею 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 28 Закону України "Про оцінку земель" також встановлено, що спори між суб'єктами оціночної діяльності, пов'язані з оцінкою земель, вирішуються в судовому порядку.

Оскільки склад учасників даного спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори (основний вид правомірних дій) - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

За змістом положень ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Як правильно зазначено судами, оспорюваний звіт товарної біржі "Профі-Т" та рецензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр оцінки" є результатами практичної діяльності фахівців-оцінювачів з визначених питань та не є актами державного чи іншого органу, а лише документами, якими такі результати оформлені.

Висновки судів про те, що оскаржувані позивачем документи не можуть бути предметом оскарження у судовому порядку, є вірним, оскільки оскаржити можливо лише саму оцінку.

В той же час встановлення судами того, що оскаржувані висновок експерта та рецензія на нього не порушують прав позивача, яким обрано невірний спосіб захисту цивільних прав, є, зокрема, підставою для відмови у позові.

Колегія суддів також відзначає, що пунктом 3.4 Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.2003 № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.05.2003 за № 396/7717, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 22.03.2004 № 80, встановлено, що термін чинності звіту про оцінку земельної ділянки становить один рік з дати оцінки.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області було прийнято 09.02.2015.

Звіт про експертну грошову земельної ділянки Товарної біржі "ПРОФІ-Т" був складений 21.03.2015 на замовлення ТОВ "Базіс Авто" та поданий до Апеляційного суду Одеської області лише на стадії апеляційного провадження, за результатами якого Апеляційним судом Одеської області було прийнято постанову від 30.04.2015.

Оскільки звіт про експертну грошову земельної ділянки Товарної біржі "ПРОФІ-Т" складено 21.03.2015, колегія суддів відзначає, що термін його чинності сплив ще на час розгляду даної справи в апеляційному господарському суді, тобто, до набрання рішенням у даній справі законної сили.

При цьому звіт про експертну грошову земельної ділянки ПП "СВ ДЕВЕЛОПМЕНТ" від 13.05.2015, на котрий скаржник посилається у касаційній скарзі як на доказ іншої вартості земельної ділянки, був складений уже після прийняття рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.02.2015 та постанови Апеляційного суду Одеської області від 30.04.2015.

Крім того доказів прийняття земельної ділянки у власність на час розгляду цієї господарської справи позивачем не надано.

Як вірно зазначено судами в оскаржуваних рішенні та постанові, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а тому обов'язком позивача відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів оскаржуваними висновком експерта та рецензією на нього.

Однак, як встановлено судами, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що оспорюваним звітом товарної біржі "Профі-Т" та рецензією Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр оцінки" порушуються його права чи інтереси, оскільки вони не встановлюють обов'язкових для будь-яких осіб норм, а самі оскаржувані документи були подані стороною та прийняті судом у цивільній справі як доказ. При цьому Апеляційний суд Одеської області у постанові від 30.04.2015 констатував, що представник банку з вказаним звітом погодився і заперечень щодо визначеної вартості земельної ділянки не висловив.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у справі № 916/3418/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіІ.М. Волік С.Р. Шевчук