ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 910/27630/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.В. - головуючого (доповідача), Данилова М.В., Данилова Т.Б.розглянувши касаційну скаргуКиївської міської радина постановувід 24.02.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/27630/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія"до Київської міської радипровизнання протиправним та скасування рішення, за участю представників: позивача - відповідача - Кучерявий Д.В. дов. Від 01.12.2015 року Глобенко Л.В. дов. №225-КМГ-2002 від 21.06.2016 року ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лобань О.І., судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.), задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 24.09.2015 №8/1911 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва" в частині надання статусу скверу земельній ділянці, розміром 0,0798 га, кадастровий номер 8000000000:79:243:0006, яка передана Товариству з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" в користування за умовами Договору оренди від 01.12.2003р. №79-6-00162.

Київська міська рада з рішенням та постановою у справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що надання земельній ділянці прощею 0,12 га на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі статусу скверу не тягне за собою зміну цільового призначення земельної ділянки.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, зокрема відповідача, яка пояснила, що оскаржуваним рішенням Київської міської ради, відбулася зміна цільового призначення частини земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача.

Одночасно, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 26.09.2002 Київською міською радою прийнято рішення № 19/179 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", відповідно до п. 18 якого вирішено: затвердити проект відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення на перетині Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва; припинити Міністерству промисловості будівельних матеріалів право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради від 24.09.1968р. № 1606/1 "Про відвод земельної ділянки міністерству промисловості будівельних матеріалів Української РСР під будівництво житлових будинків", площею 0,08 га (лист-згода від 12.08.2002р. № 008/0802) та зарахувати зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови; передати позивачу, за умови виконання п.18.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 30 років земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення на перетині Стратегічного шосе та просп. Науки у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; позивачу: виконувати умови АПЗ Головкиївархітектури та технічні умови відповідних служб щодо приєднання об'єкта до інженерних мереж міста; майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки; питання пайової участі вирішити до початку будівництва згідно з рішенням Київської міської ради від 30.09.1999 р. № 49/551 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (дію Нормативів, затверджених зазначеним рішенням, продовжено на 2002 рік рішенням Київської міської ради від 20.12.2001 р. № 162/1596); виконати вимоги, викладені в листах Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 18.07.2002р. № 08-8-13/3979; попередити землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

26.02.2003 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (Договір оренди).

Згідно умов договору, орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 19/179 від 26.09.2002 р. передає, а орендар приймає в довгострокову оренду строком на 30 років земельну ділянку, місцем розташування якої є перетин Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,0789 га для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення в межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Договір оренди земельної ділянки №79-6-00162 від 01.12.2003 року посвідчено державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори та 01.12.2003 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис №79-6-00162.

21.04.2015 року Київською міською радою було прийнято рішення №443/1308 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.12.2003 року №79-6-00162, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "СБС-Надія" для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі міста Києва".

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 910/11635/15 за позовом ТОВ "СБС-Надія" до Київської міської ради, якими визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №443/1308 від 21.04.2015 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.12.2003 №79-6-00162, укладеного між ТОВ "СБС-Надія" та Київською міською радою для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі міста Києва", визнано право оренди ТОВ "СБС-Надія" на земельну ділянку, розташовану на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі міста Києва, розміром 0,0798 га, кадастровий номер 8000000000:79:243:0006 для будівництва та обслуговування блоку соціально-побутового та торговельного призначення на підставі та умовах договору №79-6-00162 від 01.12.2003 оренди земельної ділянки, залишено без змін.

24.09.2015 Київською міською радою було прийнято рішення №8/1911 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва", згідно з п. 1 якого надано статус скверу земельній ділянці площею 0,12 га на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі і земельній ділянці, яка перебуває в оренді позивача на підставі договору оренди земельної ділянки №79-6-00162 від 01.12.2003. п. 2 внесені зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 та продовжених на період до 2015 року рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 № 714/2783 (таблиця 2 "Озеленені території загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам"), додавши земельну ділянку, визначену пунктом 1 рішення, до переліку скверів Голосіївського району м. Києва. п. 3 доручено Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Голосіївського району виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,12 га на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва. п.4 доручено Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити організаційно-правові заходи щодо благоустрою земельної ділянки площею 0,12 га на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва.

Вирішуючи спір у справі, суди виходили з того, що як на час розгляду справи у суді першої інстанції так і на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції договір №79-6-00162 від 01.12.2003 року оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем є укладений, чинний, невизнаний недійсним у судовому порядку та не розірваний, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування рішення Київської міської ради від 24.09.2015 року №8/1911, щодо надання статусу скверу земельній ділянці на перетині Стратегічного шосе та проспекту Науки у Голосіївському районі м. Києва в частині надання статусу скверу земельній ділянці, розміром 0,0798 га, кадастровий номер 8000000000:79:243:0006.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 12 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону .

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема способом такого захисту може бути визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституції. За приписами статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, за приписами якої захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Крім того, згідно з приписами статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики. Статтею 35 вказаного Закону унормовано, що технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником. Судами попередніх інстанцій установлено, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Держземагенства у місті Києві не надавали висновків чи погоджень з приводу надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,798 га, відповідної документації із землеустрою щодо організації та встановлення меж і режимів використання земель щодо даної земельної ділянки не розробляли. Отже, як установлено судами обох інстанцій, рішення Київської міської ради від 24.09.2015 №8/1911 прийнято без розробленої та погодженої технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, з порушенням частини 1 статті 35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Виходячи з того, що судами обох інстанцій установлені обставини, з якими законодавство пов'язує визнання рішень органів місцевого самоврядування недійсними, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Одночасно колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що договір №79-6-00162 від 01.12.2003 року оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем є укладений, чинний, невизнаний недійсним у судовому порядку та не розірваний.

Крім того, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому порядку.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини визначають Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105.

Пунктом 2.1 Правил №105, передбачено, що озеленені території - ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об'єкти зеленого будівництва). Сквер - упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення.

Згідно п. 4 рішення Київської міської ради "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" відповідно до функціонально-просторових характеристик озеленені території загального та обмеженого користування рекреаційного призначення типологічно визначаються таким чином: сквер - упорядкована озеленена територія рекреаційного призначення площею до 2,0 га.

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

При цьому, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Водночас, частиною першої ст. 91 та частини першої ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані: зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій проте, що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про надання спірній земельній ділянці, яка перебуває в оренді позивача та віднесена за цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови, статусу скверу, чим відповідно змінено цільове призначення земельної ділянки, та яка тепер, у відповідності до статті 38 Земельного кодексу України, відносяться до земель рекреаційного призначення.

А, тому, твердження скаржника, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку тому факту, що Позивач є користувачем земельної ділянки площею, 0,08га, а оспорюваним рішенням надано статус скверу земельній ділянці площею 0,12 не приймається до уваги оскільки як зазначалось вище прийнято без розробленої та погодженої технічної документації із землеустрою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/27630/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді М.В. Данилова

Т.Б. Данилова