Постанова ВГСУ від 18.08.2016 року у справі №905/704/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 905/704/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Громніцький Ю.П. - дов. від 13.05.14 відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.06.16у справі№905/704/16 Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Водотеплокомунікація"простягнення 3182258,84 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водотеплокомунікація" 1466340,78 грн. боргу, 596993,44 грн. пені, 1067107,92 грн. інфляційних втрат та 51816,70 грн. - 3% річних. Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного та повного проведення розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №2590/14-ТЕ-6 від 26.11.14.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.05.16 (суддя Кротінова О.В.) позовні вимоги були задоволені частково. Зменшено розмір стягуваної суми пені до 297513,48 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1215389,69 грн., у тому числі, 297513,48 грн. пені, 51715,83 грн. - 3% річних, 866160,38 грн. інфляційних втрат, а також 22693,55 грн. судового збору. У решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати його вартості. Суд визнав, що на дату подання позову основний борг відповідачем був погашений, у зв'язку з чим відмовив у позові в цій частині. Водночас, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд визнав обґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача 51715,83 грн. - 3% річних, 866160,38 грн. інфляційних втрат та 595026,96 грн. пені. Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення пені на 50%, тобто до 297513,48 грн., та при цьому керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Окрім того, суд визнав безпідставним застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.16 (судді: Ломовцева Н.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду першої інстанції змінено в частині стягнення пені. Виключено пункт 2 резолютивної частини рішення. У пункті 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.16 замінено словосполучення: "1215389,69грн., у тому числі пені у розмірі 297513,48грн." на словосполучення: "922553,65 грн., у тому числі пені у розмірі 74677,44грн.", а також словосполучення: "а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 22693,55 грн." на словосполучення: "а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 14888,30 грн.". В решті рішення залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати його вартості. Водночас суд установив, що оскільки позивач є гарантованим постачальником природного газу, а відповідач є виробником і виконавцем житлово-комунальних послуг, який надає такі послуги в районі проведення антитерористичної операції, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який набрав чинності з 07.02.15 та котрим введено мораторій на нарахування і стягнення штрафних санкцій енергопостачальним компаніям у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Відтак, як установив суд апеляційної інстанції, нарахування пені за договором припиняється з 07.02.15 (з дня набрання чинності вказаним Законом). Апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, визнав, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 74677,44 грн. за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 15.12.14 до 06.02.15 та за зобов'язаннями грудня 2014 року з 15.01.15 до 06.02.15. Оскільки решта пені нарахована позивачем за період після набрання чинності названим Законом, апеляційний господарський суд відмовив у її стягненні.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині зменшення розміру пені до 297513,48 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає безпідставним зменшення місцевим господарським судом заявленої до стягнення пені та посилається на необґрунтоване, на його думку, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.11.14 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водотеплокомунікація" - покупцем був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2590/14-ТЕ-6. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Згідно з пунктом 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.11.14 до 31.12.14 газ обсягом до 2649,7 тис.куб.м, у тому числі, за місяцями кварталів (тис.куб.м): жовтень - 0, листопад - 1135,7, грудень - 1514,0. Пунктами 2.1.1, 2.1.2 договору передбачено, що сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу упродовж місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 договору). Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються НКРЕ. До сплати за 1000 куб.м природного газу підлягає 1309,20 грн. з ПДВ. Згідно з пунктом 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця передачі газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1.) У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Пунктом 7.2 спірного договору встановлена відповідальність покупця за невиконання умов пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Як установлено господарськими судами позивач упродовж листопада-грудня 2014 року за актами приймання-передачі поставив відповідачеві 2023,494 тис. куб. м природного газу на загальну суму 2649158,34 грн. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач за отриманий газ розрахувався лише частково і з простроченням; та за ним рахується борг. Між тим, як було установлено судами, заборгованість відповідача була повністю погашена ним до звернення з позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водотеплокомунікація" 1466340,78 грн. боргу, 596993,44 грн. пені, 1067107,92 грн. інфляційних втрат та 51816,70 грн. - 3% річних. Відповідач просив звільнити його від стягнення пені на підставі частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.15 №85-VIII, якою встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.05.16 було стягнуто з відповідача на користь позивача 297513,48 грн. пені, 51715,83 грн. - 3% річних, 866160,38 грн. інфляційних втрат; у решті позову відмовлено. Як вже зазначалося, місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення, не знайшов підстав для звільнення відповідача від стягнення пені, пославшись на те, що Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки позивач не є енергопостачальником (енергопостачальною компанією) у розумінні приписів закону. Поза тим, суд визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% та при цьому, керувався приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.16 вказане рішення місцевого господарського суду було змінено лише в частині стягнення пені; стягнуто з відповідача на користь позивача 74677,44 грн. пені; в решті рішення залишено без змін. Апеляційний господарський суд виходив з того, що нарахування пені за спірним договором припиняється з 07.02.15 згідно з Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", а відтак суд визнав підставним стягнення з відповідача пені у сумі 74677,44 грн. за зобов'язаннями листопада 2014 року за період з 15.12.14 до 06.02.15 та за зобов'язаннями грудня 2014 року з 15.01.15 до 06.02.15. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині неповного стягнення пені. Відтак, судові акти переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.12 №705 гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач), яка в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом. У пункті 5 Статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (пункт 6 Статуту). Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом та зважаючи на те, що його гарантованим постачальником є підприємство позивача, апеляційний господарський суд, установив, що ПАТ "НАК "Нафтогаз" (позивач) є енергопостачальною компанією. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Водотеплокомунікація" (відповідач) є виробником і виконавцем житлово-комунальних послуг, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з якими основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30). Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вугледарської міської ради №3 від 09.01.14 на відповідача покладені функції з виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії. Тобто, як установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, відповідач є підприємством-виконавцем (виробником) житлово-комунальних послуг, його місцезнаходженням є м. Вугледар, Донецької області. Згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.14, від 02.12.15 №1275-р, якими було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Вугледар віднесено до таких територій. Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.15 набрав чинності 07.02.15. Статтею 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.15 унормовано, що на час, визначений у статті 1 цього Закону, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.02.15. Суд апеляційної інстанції в процесі розгляду спору установив, з підтвердженням матеріалами справи, що підприємство позивача є гарантованим постачальником природного газу; що відповідач є виробником і виконавцем житлово-комунальних послуг, який надає такі послуги в районі проведення антитерористичної операції, а відтак на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" щодо стягнення штрафних санкцій. Отже, як установив апеляційний господарський суд, нарахування пені за спірним договором не здійснюється з 07.02.15 (з дня набрання чинності названим Законом). Як вже зазначалося і убачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована за період з 15.12.14 до 04.06.15, з 15.01.15 до 24.11.15. Враховуючи наведені приписи законодавства та установлені обставини, суд апеляційної інстанції, здійснив розрахунок спірної суми пені, та визнав безпідставним стягнення з відповідача 522316 грн. пені. Довід касаційної скарги про необґрунтоване зменшення судом розміру пені на 50% та помилкове застосування пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки суд апеляційної інстанції, при винесенні постанови, наведеними нормами не керувався. Суд апеляційної інстанції, при вирішенні спору щодо стягнення пені, виходив з приписів Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.15; норми цього Закону до встановлених апеляційним господарським судом обставин застосовані вірно. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, підстав для скасування постанови у справі в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.