ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 918/1370/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В

Поліщука В.Ю.

За участю представників: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") - Мірчука В.В., ТОВ "БНХ Україна" - Яцюти Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.10.2014

по справі № 918/1370/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стардуко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" про визнання банкрутом ,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2014 прийнято заяву кредитора ТОВ "Стардуко" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ксібоне" та призначено підготовче засідання суду на 15.10.2014, арбітражного керуючого Сольського В.С зобов'язано надати заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 /суддя Церковна Н.Ф. / по справі № 918/1370/14, порушено провадження по справі про

банкрутство ТОВ "Ксібоне", визнано вимоги ТОВ "Стардуко" до боржника в сумі 516 639 грн 04 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 09.02.2015 р. та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сольського В.С., якому встановлено розмір заробітної плати у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов'язків розпорядника майна боржника шляхом її авансування заявником (кредитором) у відповідності до вимог ч. 2 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; зобов'язано розпорядника майна боржника скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження господарському суду до 19.11.14, провести інвентаризацію майна боржника у строк до 19.11.14; зобов'язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ксібоне".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 по справі № 918/1370/14 /судді : Коломис В.В., Василишин А.Р., Демидюк О.О./ ухвалу Господарського суду Ріненської області від 15.10.2014 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В касаційній скарзі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку просить суд постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 скасувати, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким провадження по справі - припинити.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "БНХ Україна" , які підтримали касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "Ксібоне" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19 січня 2013 року.

Оскаржувана ухвала підготовчого засідання Господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 обгрунтована тим, що кредиторські вимоги ТОВ "Стардуко" до ТОВ "Ксібоне" є безспірними, підтверджуються належними доказами, перевищують 300 мінімальних розмірів заробітної плати та не погашені понад 3-х місяців, встановлених для їх погашення строку.

Крім того, ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Рівненської області від 15.10.2014, відповідно до ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сольського В.С., виходячи з того, що вказана кандидатура визначена автоматизованою

системою призначення арбітражних керуючих /розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор/ і арбітражний керуючий Сольський В.С. подав вчасно заяву про призначення його розпорядником майна ТОВ "Ксібоне".

Рівненський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції і постановою від 07.05.2015 залишив ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 без змін.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття

виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема ч.2, до заяви про порушення справи про банкрутство додаються:

докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;

довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;

докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Тобто, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні: ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор- ТОВ "Стардуко" на підтвердження своїх вимог щодо їх безспірності, розміру заборгованості та строку їх незадоволення надав копії: ухвали господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 по справі № 918/279/13-г, наказу на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правовий захист національного бізнесу" (від 28.03.2012 по справі №3/2012) від 12.03.2013 по справі № 918/279/13-г, постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2013 ВП № 37076403, постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 13.02.2014 (т. 1, а.с.7-14).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються сторонами в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи , звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ксібоне", ініціюючим кредитором було надано суду копію ухвали господарського суду Рівненської області від 12.03.2013 у справі № 918/279/13-г та копію постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2013 року ВП № 37076403, які взагалі ніяким чином не засвідчені, а матеріали справи не містять даних про те, що оригінали зазначених доказів надавались ініціюючим кредитором та були предметом розгляду суду.

Крім того, ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство взагалі не додано рішення суду, про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили.

Відтак, матеріали справи не містять даних про склад кредиторських вимог ініціюючого кредитора до боржника по даній справі.

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Зовнішня ознака неоплатності боржника - недостаток майнових активів для оплати заявлених кредиторських вимог.

Докази, у відповідності до вимог ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство, в обов"язковому порядку мають бути додані до заяви про порушення провадження по справі про банкрутство.

При цьому, докази, на підтвердження кредиторських вимог, не можуть бути надані суду після порушення провадження по справі, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення провадження по справі про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків не тільки для боржника або ініціюючого кредитора , а також і для інших кредиторів, і таким чином, любе безпідставне прийняття судом заяви про порушення справи про банкрутство може призвести до негативних наслідків для зацікавлених осіб.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст.124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

В статтях 1, 3 Конституції України визначено, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері, зокрема господарських правовідносин є звернення до третейського суду у випадках і порядку, передбаченому вищенаведеним Законом.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Відповідно до вимог Закону України "Про третейські суди" третейський розгляд спору та рішення зазначеного суду не є актом правосуддя, а відтак, рішення такого суду є лише актом недержавної юрисдикційної діяльності.

Виходячи з положень ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України "Про третейські суди" та ст. 1 ГПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи із принципу верховенства права, положень ст.ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст.ст.3, 15 ЦК України, ст.ст.1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень особами, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").

Таким чином, зважаючи на зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду є лише для сторін третейської угоди.

Разом з тим, судом належним чином не перевірено, чи свідчить рішення третейського суду про безспірність кредиторських вимог, в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Рівненський апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 без змін, на зазначені вище обставини та вимоги Закону уваги не звернув, та не дав їм належної оцінки.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку , що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 по справі № 918/1370/14 про визнання банкрутом ТОВ "Ксібоне" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 скасувати.

Справу № 918/1370/14 направити на новий апеляційний розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Поліщук В.Ю.