ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 917/1687/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Гоголь Т.Г.за участю представників:позивачаБорецька О.Л. - довіреність від 21.04.2015 року Пльотка П.Ю. - адвокат, договір №09/01-2015 про надання консультування та надання юридичної допомоги від 09.01.2015 року відповідачаБлизнюка О.М. - довіреність від 15.01.2014 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Велика Круча"на постановувід 28.05.2015 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/1687/13 господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"до Публічного акціонерного товариства "Велика Круча"простягнення 44 975,60 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 р. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "Велика Круча" про стягнення заборгованості в сумі 29 485,14 грн., на підставі статей 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України та статей 526, 549, 610, 629, 903 Цивільного кодексу України посилаючись на те, що 03.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №2-ПК-П на постачання природного газу за регулярним тарифом. В порушення положень пункту 4.6 договору та частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України відповідачем невчасно проводились розрахунки за поставлений у період березень - липень 2013 року природний газ, внаслідок чого останній заборгував перед позивачем грошові кошти в розмірі 28035,02 грн.

Крім того, відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України відповідачу за несвоєчасну та неповну оплату за спожитий природний газ було нараховано пеню, заборгованість зі сплати якої складає 1213,76 грн.

Також позивач зазначав, що станом на 12.08.2013 року втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення відповідачем складають 00 грн., 59 коп., а 3% річних від простроченої суми боргу 235,77 грн.

24.10.2013 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій просив суд у зв'язку з відсутністю оплати за спожитий природний газ у серпні 2013 року та у вересні 2013 року, згідно вимог пункту 4.6. Договору стягнути з ПАТ "Велика круча" суму основного боргу 32 365, 11 грн., суму пені 1936, 94 грн. та суму трьох відсотків річних 387, 39 грн. (том 1 а.с.84-85).

ПАТ "Велика Круча" у відзиві на позовну заяву та на заяву про збільшення позовних вимог просило відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що твердження позивача не відповідають дійсності оскільки станом на 01.08.2013 року за даним бухгалтерського обліку відповідача заборгованість перед позивачем відсутня.

Крім того, відповідачем зазначалося, що ПАТ "Велика Круча" здійснювало розрахунки з позивачем відповідно до умов договору, на підставі показників лічильників.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.10.2013 р. (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Велика Круча" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" - 32 365,11 грн. основної заборгованості за поставлений природний газ за Договором №2- ПК-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012 року, 1936,94 грн. - пені, 387,39 грн. - три відсотки річних.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку про неналежне виконання умов договору відповідачем та про доведеність обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з основного боргу 32 365, 11 грн., суми пені 1936, 94 грн. та суми трьох відсотків річних 387, 39 грн.

За апеляційною скаргою ПАТ "Велика Круча" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.01.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Не погодившись з судовими рішеннями ПАТ "Велика Круча" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 р. судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи 19.05.2014 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій просив суд у зв'язку з відсутністю оплати за спожитий природний газ у жовтні 2013 року, листопаді 2013 року та грудні 2013 року, згідно вимог пункту 4.6. Договору стягнути з ПАТ "Велика круча" суму основного боргу 38 943, 71 грн., суму пені 2 379,42 грн., суму трьох відсотків річних 919, 42 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 2 715,05 грн. та судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. (том 2 а.с.4-5).

ПАТ "Велика Круча" у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог просило відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що відповідач завжди своєчасно та в повному обсязі здійснював розрахунки з позивачем відповідно до умов договору, на підставі показань лічильників та встановлених позивачем регульованих тарифів (том 2 а.с. 74).

За результатами нового розгляду справи господарський суду Полтавської області рішенням від 17.06.2014 р. (суддя Безрук Т.М.) позов (із врахуванням заяви від 19.05.2014 року про збільшення позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Велика Круча" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" 38 943,71 грн. основного боргу, 2 218,16 грн. пені, 1432, 19 грн. інфляційних, 919, 42 грн. річних, 1773,16 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткової доведеності та обґрунтованості позовних вимог, вказавши по-перше, що умови укладеного між сторонами Договору № 2-ПК-П від 03.01.2012 року відповідають Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011р. № 1580.

По-друге, зобов'язання відповідача оплачувати природний газ, обсяг якого визначений за допомогою приладів обліку, та газ, що витрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами відповідача (виробничо-технологічних втрат), передбачено:

- Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941;

- пунктом 3.3 Договору № 2-ПК-П від 03.01.2012 р., який підписаний відповідачем без заперечень, та відповідає Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011р. № 1580.

Акти приймання-передачі газу за березень-серпень 2013 року підписані відповідачем без зауважень чи заперечень, а не підписання відповідачем актів прийому - передачі газу за вересень-грудень 2013 року не є підставою для ухилення від сплати визначеного в них обсягу природного газу, оскільки обов'язок проведення такої оплати визначено як вищевказаними актами законодавства, так і умовами укладеного між сторонами Договору, а тому відмова відповідача оплачувати визначені в актах обсяги газу є необґрунтованою та суперечить законодавству і взятимвідповідачем на себе зобов'язаннями за Договором.

За апеляційною скаргою ПАТ "Велика Круча" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Гетьман Р.А., Плахов О.В., Пуль О.А.), переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 17.06.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.05.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "Велика Круча" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.06.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, посилаючись на те що відповідач здійснював розрахунки з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" за поставлений природний газ на підставі показань лічильників та встановлених регульованих тарифів. Умовами договору №2-ПК-П від 03.01.2012 р. не передбачено жодних додаткових платежів, отже, у відповідача не могло виникнути зобов'язань по оплаті виробничо-технологічних втрат природного газу.

Також скаржник зазначає про те, що акт приймання-передачі природного газу та його транспортування від 31.07.2013 р. ним не був підписаний, а в актах приймання-передачі природного газу та його транспортування від 31.08.2013 р., 30.09.2013 р., 31.10.2013 р., 30.11.2013 р. були наведені конкретні зауваження, а саме: вказано фактичний об'єм газу, який було прийнято по лічильнику.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом було невірно зроблено висновок про те, що умови договору №2-ПК-П від 03.01.2012 р. відповідають Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженому постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. №1580, оскільки він не укладав з позивачем ніяких додатків до договору щодо розрахунку витрат та втрат газу, як то передбачено пунктом 3.3 вказаного Типового договору.

Також, на думку відповідача, суд апеляційної інстанції відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, фактично позбавив останнього можливості судового захисту своїх прав.

Крім того, скаржник звертає увагу, що повний текст постанови було складено 02.06.2015 року, а копія постанови була отримана ПАТ "Велика Круча" поштою, лише 09.06.2015 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Вказані приписи кореспондуються з приписами статі 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" та ПАТ "Велика Круча" було укладено Договір № 2-ПК-П на постачання природного газу за регульованим тарифом (том 1 а.с.14-15).

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач, як постачальник постачає природний газ відповідачу (споживачу) в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно пункту 10.1 Договору термін його дії у частині поставки газу встановлено з 03.01.2012 року до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків за надані постачальником послуги з постачання газу - до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за Договором.

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору розрахунки за реалізований Споживачем газ здійснюються за цінами (граничним рівнем цін), що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У випадках передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

В пункті 4.4 Договору встановлено, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1.та 4.2 Договору є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунками за газ згідно з умовами Договору.

Згідно з пунктом 3.5 Договору на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісячно акти приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 4.6.Договору оплата послуг з використання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач на виконання умов Договору на протязі березня 2013 року - грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 97520,33 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу № 280 від 31.03.2013 року на суму 22109,95 грн., № 403 від 30.04.2013 року на суму 12319,42 грн., № 430 від 31.05.2013року на суму 4996,52 грн., № 467 від 31.07.2013 року на суму 8692,61 грн., №496 від 31.08.2013 року на суму 4923,49 грн., № 530 від 30.09.2013 року на суму 6101,05 грн., які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками (том 1 а.с.19, 20, 21, 22, 91, 92) та № 568 від 31.10.2013 року на суму 9856,26 грн., № 654 від 30.11.2013 року на суму 12433,91 грн., № 713 від 31.12.2013р. на суму 16087,12 грн., які підписані відповідачем з приміткою "з актом не згодні, фактично прийнято по лічильнику 1648 м2, 2219 м2 , 2292 м2"(відповідно) (том 2 а.с.15, 16, 17).

Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ, сплативши всього 58576,62 грн. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку від 30.04.2013 року, від 04.06.2013 року, від 05.07.2013 року, від 31.07.2013 року, платіжними дорученнями № 313 від 02.09.2013 року, № 359 від 01.10.2013 року, № 406 від 31.10.2013 року, № 449 від 02.12.2013 року, № 487 від 30.12.2013 року (том 1 а.с.23, 24, 25, 26, 99, 101 та том 2 а.с.75, 76, 77).

У зв'язку з порушення відповідачем строків та розміру оплати зобов'язань за договором № 2-ПК-П до відповідача обґрунтовано було нараховано пеню на суми прострочених платежів за кожен день прострочення платежу, що складає 2218,16 грн., суму 3% річних у розмірі 919,42 грн. за період 11.04.2013 року по 22.05.2014 року, що не перевищує розрахункову, та суму інфляційних за період 28.10.2013 року по 15.04.2014 року у розмірі 1432,19 грн. (розрахунок суду залучено до справи том 2 а.с.80-85).

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки під час розгляду справи, на підставі належних та допустимих доказів, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено невиконання відповідачем вимог пункту 4.6 договору, щодо порядку та строків розрахунку за поставлений природний газ.

Доводи скаржника стосовно того, що умови договору №2-ПК-П від 03.01.2012 року не відповідають Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженому постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. №1580 та про те, що відповідач не повинен сплачувати зазначені у актах приймання-передачі газу обсяги ВТВ - виробничо-технологічних втрат газу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки як правильно було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що витрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами (розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

З приписів наведеної норми вбачається, що умови укладеного між постачальником та споживачем договору на постачання природного газу повинен відповідати умовам типового договору.

Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом затверджений постановою НКРЕ від 22.09.2011р. №1580.

Відповідно до пункту 3.3 Типового договору кількість реалізованого газу Споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів Споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності об'єктів Споживача витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

У разі розташування вузлів обліку за межею балансової належності об'єктів Споживача витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

Витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 570/7891, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892, та оформлюються окремим додатком до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, пункт 3.3 Договору № 2-ПК-П від 03.01.2012 року повністю відповідає пункту 3.3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. №1580.

Також, судами під час розгляду справи встановлено, що в пункті 3.2 Договору визначено, що облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941 (далі - Правила).

Зазначені Правила були затверджені на виконання Указу Президента України від 14.04.2000 N 598 "Про Міністерство палива та енергетики України" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 N 1089 "Про Концепцію створення єдиної системи обліку природного газу" та регламентують взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ.

Відповідно до пункту 5.17 цих Правил, у разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу. Розрахунки цих втрат і витрат проводяться відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 09.07.2003 за № 570/7891 та за № 571/7892

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Правил межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем і газорозподільним (газотранспортним) підприємством фіксуються в акті розмежування балансової належності об'єктів газоспоживання і експлуатаційної відповідальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час розгляду справи, згідно додатку № 1 до Договору на спірному об'єкті відповідач має два прилади обліку газу (том 1 а.с.16).

Відповідно до акту розмежування балансової належності газових мереж (ГРП) та експлуатаційної відповідальності сторін, яким визначена межа балансової належності об'єкта газоспоживання ПАТ "Велика Круча", комерційний вузол обліку газу знаходиться після межі балансової належності об'єкта газоспоживання (том 2 а.с.32).

Дані обставини визнавались сторонами під час розгляду справи, про що зазначено в судових рішеннях.

Отже, витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу для відповідача, визначеного за допомогою вузлів обліку.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що зобов'язання відповідача оплачувати природний газ, обсяг якого визначений за допомогою приладів обліку, та газ, що витрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами відповідача (виробничо-технологічних втрат), передбачено:

- Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. за № 67/11941;

- пунктом 3.3 Договору № 2-ПК-П від 03.01.2012 р., який підписаний відповідачем без заперечень, та відповідає Типовому договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011р. № 1580.

Згідно з пунктом 5.10 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, розрахунок виробничо-технологічних втрат газу здійснюється підприємством з газопостачання та газифікації самостійно.

А тому, не підписання відповідачем відповідного розрахунку чи додатку до договору не є підставою для несплати вказаних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем надано суду деталізовані розрахунки виробничо-технологічних втрат газу в газорозподільних мережах по ПАТ "Велика Круча" за березень 2013р., за квітень 2013р., за травень 2013р., за червень і липень 2013р., за серпень 2013р., вересень 2013р., жовтень 2013р., листопад 2013р., грудень 2013 р. (том 2 а.с.62-71).

Вказані розрахунки проведені у відповідності до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264. Визначені в розрахунках обсяги виробничо-технологічних втрат газу співпадають з обсягами втрат, зазначених у відповідних актах приймання-передачі газу за спірний період.

При цьому акти приймання-передачі газу за березень-серпень 2013р. підписані відповідачем без зауважень чи заперечень.

Відповідно до пункту 2.8 Договору № 2-ПК-П від 03.01.2012 р., споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання - передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних постачальника.

Не підписання відповідачем актів прийому-передачі газу за вересень-грудень 2013 року не є підставою для ухилення від сплати визначеного в них обсягу природного газу, оскільки обов'язок проведення такої оплати визначено як вищевказаними актами законодавства, так і умовами укладеного між сторонами Договору.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під час апеляційного провадження ПАТ "Велика Круча" надавалось письмове клопотання (вх. №9792 від 31.10.2014 р.), про призначення судової технологічної експертизи у справі, з визначенням питань, які необхідно вирішити в результаті проведення такої експертизи, а саме:

1). Чи були допущені виробничо-технологічні втрати природного газу при його споживанні ПАТ "Велика Круча" відповідно до договору №2-ПК-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012 року ?

2). Якщо виробничо-технологічні втрати природного газу були допущені при його споживанні ПАТ "Велика Круча" відповідно до договору №2-ПК-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012 р., - то який фактичний об'єм цих виробничо-технологічних втрат за період: березень-грудень 2013 року (помісячно)? (том 2 а.с.132-133).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 р. за клопотанням відповідача було призначено судову технологічну експертизу. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Апеляційне провадження у справі зупинено (том 2 а.с.143-146).

26.11.2014 р. справу було повернуто з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса без виконання, у зв'язку з відсутністю фахівців в галузі визначення виробничо-технологічних втрат природного газу (том 2 а.с.148).

14.01.2015 р. ПАТ "Велика Круча" вдруге надіслало клопотання про призначення експертної установи для проведення судової технологічної експертизи (вх. №380 ), в якому зазначало, що відповідно до додатку 1 пункту 2 "Порядку визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України 30.09.2004 р. №604, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2005 р. за №15/10295, спеціалізованими установами, які виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, є:

1. Державне підприємство "Науково-технологічний центр паливно-енергетичних ресурсів Національної академії наук України" (місцезнахолження: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55-Б);

2. Державне підприємство "Державна нафтогазова інспекція" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4);

3. Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (місцезнаходження: 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, буд. 15).

Скаржник у клопотанні просив проведення судової технологічної експертизи доручити Державному підприємству "Науково-технологічний центр паливно-енергетичних ресурсів Національної академії наук України" (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55-Б).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. клопотання ПАТ "Велика Круча" задоволено, проведення експертизи доручено Державному підприємству "Науково-технологічний центр паливно-енергетичних ресурсів Національної академії наук України" (том 2 а.с.164-167).

Листом від 09.02.2015 р. вих. №52 Державне підприємство "Науково-технологічний центр паливно-енергетичних ресурсів Національної академії наук України" повідомило про те, що у підприємства, з огляду на теперішню специфіку діяльності і відсутність фахівців потрібної кваліфікації, відсутня можливість проведення судової технологічної експертизи з визначення виробничо-технологічних втрат природного газу. Крім того, в зазначеному листя експертом було зазначено, що такі розрахунки та їх експертиза в компетенції інших відомств, наприклад, облгазів (том 1 а.с.169).

Судова колегія вважає за доцільне звернути увагу, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 Господарського процесуального кодексу України, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду.

Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі. Спеціаліст вправі відмовитися від надання пояснень, якщо наявних у нього матеріалів недостатньо або він не має необхідних знань.

Відповідні пояснення спеціаліста не є висновком експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного провадження, позивач надав клопотання (вх. №8427 від 28.05.2015 р.) про виклик для участі в судовому процесі спеціаліста - начальника служби контролю за використанням природного газу споживачами ПАТ "Лубнигаз" Різник В.А, мотивуючи клопотання тим, що спеціаліст має відповідну кваліфікацію для дачі суду пояснень щодо відповідності нарахування виробничо-технологічних втрат природного газу вимогам Методики визначення питомних виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. №264 та Методики визначення питомних виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. №264.

Розглянувши надане клопотання та враховуючи, лист Державного підприємства "Науково-технологічний центр паливно-енергетичних ресурсів Національної академії наук України" від 09.02.2015 р. вих. №52 та те, що вказаний у клопотанні спеціаліст був присутній в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доцільність отримання пояснень спеціаліста - начальника служби контролю за використанням природного газу споживачами ПАТ "Лубнигаз" з питань нарахування виробничо-технологічних втрат та витрат природного.

Спеціаліст - начальник служби контролю за використанням природного газу споживачами ПАТ "Лубнигаз" надав усні пояснення стосовно зазначених питань, які було враховано під час прийняття судового рішення.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції вказаний спір був розглянутий з дотриманням приписів статей 41, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2015 р. у справі № 917/1687/13 та рішення господарського суду Полтавської області від 17.06.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Т. Гоголь