ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 911/2679/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. (доповідач),Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Київської області від 26 січня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 рокуу справі№ 911/2679/14господарського судуКиївської областіза позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міластр", 2. ОСОБА_5,третя особа:Реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській областіпровизнання учасника таким, що не набув прав учасника та виключення зі складу товариства за участю представників: від позивача: ОСОБА_6 від відповідача-1: Маковська Т.С.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ "Міластр" та ОСОБА_5, а також до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, вказавши її 3-ю особою, про визнання ОСОБА_5 таким, що не набув прав учасника ТОВ "Міластр", виключення його зі складу учасників товариства, перерозподілення його частки на ТОВ "Міластр", зобов`язання Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області здійснити державну реєстрацію змін складу учасників ТОВ "Міластр" до статуту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку із тривалим невиконанням відповідачем-2 зобов`язань щодо внесення своєї частки до статутного капіталу позивач 07.11.2013 скликала та провела загальні збори учасників, якими вирішено виключити відповідача-2 зі складу учасників товариства. Реєстраційною службою відмовлено у проведенні реєстрації змін до статуту у зв`язку із відсутністю кворуму. Позивач, сплативши відповідну суму до статутного капіталу, позбавлена права брати участь та впливати на роботу товариства.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2015 у справі №911/2679/14 (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (судді: Пашкіна С.А. - головуючий, Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог та пропуском строку позовної давності.

Судові рішення також мотивовано тим, що на момент вступу ОСОБА_5 до складу учасників ТОВ "Міластр" та на момент настання граничного строку для внесення частки до статутного фонду стаття 52 Закону України "Про господарські товариства" не передбачала виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник стверджує, що застосувавши строки позовної давності, господарські суди не врахували докази, які свідчать про поважність причин неподання позову раніше.

Також зазначає, що судами не було з`ясовано, що товариство протягом останніх чотирьох з половиною років не знаходиться за місцем реєстрації. Суд не врахував пояснень представника відповідача-2 щодо невнесення ОСОБА_5 частки до статутного капіталу товариства.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 05.08.2015 у справі №911/2679/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 касаційну скаргу у справі №911/2679/14 прийнято до провадження.

У письмових поясненнях скаржник посилається на ст.ст. 100, 268 ЦК України та стверджує, що позовна давність не поширюється на вказані позовні вимоги, оскільки вони випливають з особистих немайнових прав.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.08.2015 у зв`язку з виходом судді Татькова В.І. та судді Плюшка І.А. з відпустки для розгляду справи №911/2679/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Самусенко С.С. (доповідач), Татьков В.І.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено обставини, які вказують, що 04.09.2008 зареєстровано ТОВ "Міластр" за рішенням єдиного засновника ОСОБА_10.

Рішенням загальних зборів товариства від 21.10.2008 прийнято до складу учасників товариства громадянина Республіки Бєларусь ОСОБА_5 із Ѕ частиною від 2643000 грн. статутного капіталу згідно зареєстрованого статуту.

Відповідно до протоколу рішення загальних зборів учасників товариства від 12.01.2009 за заявою ОСОБА_10 виключено зі складу учасників з виплатою їй її частки, і до складу учасників товариства включено ОСОБА_4, частку ОСОБА_5 у статутному капіталі товариства збільшено з 50% до 85%, що складає 2246550грн., частка ОСОБА_4 у статутному капіталі становить 15% відсотків, що дорівнює 396 450 грн.

Судами встановлено, що 07.11.2013 позивач скликала та провела загальні збори учасників товариства, на яких прийнято рішення про виключення ОСОБА_5 зі складу учасників як такого, що не вніс свою частку.

Відмовляючи в задоволенні позову у даній справі господарські суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позовних вимог та пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій помилковими та передчасними з огляду на наступне.

За ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. ст. 7, 8 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарські суди, не дослідивши наявність/відсутність порушеного права та інтересу позивача, на які посилається останній у позовній заяві, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для їх захисту.

Вирішуючи спір, суди підійшли поверхнево до вивчення матеріалів справи, оскільки належним чином не дослідили обставини та доводи обох сторін.

Висновки судів про внесення відповідачем-2 частки до статутного капіталу ґрунтуються на поясненнях, зазначених у відзиві на позовну заяву, за відсутності у матеріалах справи належних доказів.

Відсутність вказаних доказів не заперечив представник відповідача-1 у судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відсутність тривалий час спору з питання приведення статутного капіталу товариства у відповідність до фактичного обсягу внесків не свідчить про належне виконання учасником своїх обов`язків щодо внесення вкладу, як передбачено ст.11 Закону України "Про господарські товариства" та ст.88 Господарського кодексу України і статутом товариства.

У пункті 5.2.3 статуту товариства в редакції від 28.09.2009 вказано, що несплачена частина статутного капіталу підлягає сплаті учасниками протягом року з дня реєстрації статуту.

Судами не враховано норми діючого законодавства, якими передбачено обов`язок учасника щодо внесення вкладу та підстави для виключення учасників зі складу товариства.

Згідно ст.144 Цивільного кодексу України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

За ст.52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень, зокрема, про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі.

Згідно з ч.1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Суди надали оцінку рішенню загальних зборів товариства від 07.11.2013, яке не є предметом спору у даній справі.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій, пославшись на безпідставність та недоведеність позовних вимог, відмовили в позові і за пропуском строку позовної давності.

За ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

При цьому, досліджуючи питання пропуску строку позовної давності, суди не врахували правової природи та підстав позову.

Касаційна інстанція звертає увагу, що у позові третьою особою зазначено Реєстраційну службу Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області. Як третя особа Реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області є і в ухвалі господарського суду Київської області від 21.07.2014 по справі №911/2679/14.

Але при вирішенні спору суди взагалі не звернули увагу на позовну вимогу про зобов`язання Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області здійснити державну реєстрацію змін складу учасників ТОВ "Міластр" до статуту та не визначилися із статусом у справі Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Вказаним положенням судові рішення попередніх інстанцій не відповідають, у зв`язку з чим рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

За частиною другою ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 п.3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направляє справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене вище, належним чином дослідити надані сторонами докази, витребувати в порядку ст.38 ГПК України докази за наявними у справі клопотаннями, встановити наявність/відсутність порушених прав та інтересів позивача та підстав для задоволення позову, прийняти справедливе і законне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 26.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі №911/2679/14 скасувати.

Справу №911/2679/14 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков