ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 910/27958/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015

зі справи № 910/27958/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ (далі -Позивач),

до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 49 000 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", м. Київ (далі - Третя особа).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 (суддя Полякова К.В.):

- позов задоволено частково;

- з Відповідача стягнуто на користь Позивача 48 891, 25 грн. сплаченого страхового відшкодування та 1822,95 грн. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Самсін Р.І. і Шаптала Є.Ю.):

- апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення;

- згадане рішення місцевого господарського суду скасовано частково з викладенням його в редакції, згідно з якою:

позов задоволено повністю;

стягнуто з Відповідача на користь Позивача 49 000 грн. страхового відшкодування і 1 827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю й стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати, пов'язані з поданням апеляційної і касаційної скарг. Скаргу з посиланням на статті 525, 979, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 16 Закону України "Про страхування", статті 2,5, 6, 33, 36, 38, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 1, 43, 22, 28, 32, 33, 82, 84, 85, 107-111 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

20.11.2013 Відповідачем (страхувальник) укладено договір № 35-09/00018015/1.1.2.00 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір), за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Ford", державний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9340904, 26.01.2014 по проспекту Перемоги в місті Києві сталося зіткнення між названим транспортним засобом під керуванням ОСОБА_5 і транспортним засобом "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_6

Дана пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 правил дорожнього руху України, і його згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.02.2014 у справі № 761/3483/14-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

21.02.2014 страхувальник звернувся до Позивача із заявою щодо виплати страхового відшкодування за Договором.

Вартість шкоди, завданої страхувальникові, визначена Позивачем на підставі звіту від 28.04.2014 № 701, складеного ТОВ "ЄвроАсистанс", та становить 51 329,10 грн.

Розмір страхового відшкодування визначений Позивачем на підставі відповідних розрахунків та акта виконаних робіт, виставлених ТОВ "Віннер Автомотів", і зазначений у страховому акті від 04.03.2014 № 000016738 у розмірі 13601,90 грн.

Позивач на виконання умов Договору та заяви страхувальника від 21.02.2014 перерахував СТО ТО "Євро Асистанс" суму страхового відшкодування 48 499,99 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6 на момент скоєння ДТП застрахована Відповідачем за полісом № АС/9025485.

Отже, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тому 13.08.2014 Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 16738/21 щодо виплати страхового відшкодування, однак коштів не отримав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає про свою неналежність з огляду на забезпечення транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_2, іншою страховою компанією, а саме Третьою особою в даній справі.

З наявної у даній справі копії виданого Відповідачем полісу № АС/9025/485 від 20.12.2013 з терміном дії до 20.12.2014 вбачається, що за ним забезпечено цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6 щодо розпорядження і керування транспортним засобом "Chevrolet Aveo" з державним номером НОМЕР_2.

За технічним паспортом згаданого транспортного засобу його власником є ОСОБА_7 на підставі проведеного 25.11.2013 аукціону, оформленого протоколом № 1013446/2.

З наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України інформації вбачається, що за виданим 30.01.2013 (з терміном дії до 29.01.2014) Третьою особою полісом № АЕ/634249 страхувальником є ОСОБА_8, а забезпеченим транспортним засобом - "Chevrolet Aveo" з державним номером НОМЕР_3.

Зважаючи на проведений 25.11.2013 аукціон, відбулася зміна власника та перереєстрація транспортного засобу "Chevrolet Aveo" (державний номер НОМЕР_3) з призначенням нового державного номеру НОМЕР_6, забезпечення якого й відбувалося в подальшому Відповідачем.

Таким чином, Відповідач є відповідальною особою за збитки, завдані власникові транспортного засобу марки "Chevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_6.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у межах, передбачених Договором, до Позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_6 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Полісом № АС/3025455 встановлено ліміт по застрахованому майну в розмірі 50 000 грн. Тим же полісом встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.; її вирахувано Позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

До розміру страхового відшкодування та акта виконаних робіт № 6125700 включено вартість мийки транспортного засобу "Ford", державний номер НОМЕР_4, у розмірі 108,75 грн. При цьому Позивачем не подано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення за даним позовом, а, отже, загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача, має становити 48 891,25 грн. (49 000 грн. - 108,75 грн. = 48 891,25 грн.).

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Згідно із звітом № 701 про визначення збитку КТЗ Ford Mondeo, державний номер НОМЕР_1, складеним 28.04.2014 ТОВ "ЄвроАсистанс", матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Ford", державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 51 329, 10 грн.; полісом № АС/90254805 передбачено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у сумі 50 000 грн. та франшизу в розмірі 1000 грн. Таким чином, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності з відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 49 000 грн. страхового відшкодування в порядку регресу ( в межах ліміту та з урахуванням франшизи згідно із зазначеним полісом).

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача в порядку регресу суми 49 000 грн.

Відповідно до приписів ЦК України:

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215);

- договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката);

- страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта,який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (пункт 3 частини першої статті 989).

Місцевий і апеляційний господарські суди, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, у прийнятті останніх виходили з того, що відповідальність за спричинення шкоди покладається на страховика за Договором - Відповідача.

При цьому транспортний засіб марки "Ford", який є предметом Договору, є предметом також й іншого договору страхування, стороною якого виступає Третя особа.

У зв'язку з цим попередні судові інстанції мали з'ясувати (але не з'ясували) обставин, пов'язаних з повідомленням страхувальником страховика за Договором про укладення іншого (попереднього) договору страхування.

Не встановивши обставин, які входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для її розгляду (зокрема, з точки зору дійсності Договору), попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України та Законів України"Про страхування" і "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини другої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання про розподіл судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 зі справи № 910/27958/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Палій