ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 910/23835/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація,

на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015

зі справи № 910/23835/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Миг Трейд", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення 36 540 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - Риченка В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2015 (колегія суддів у складі: Марченко О.В. - головуючий, Бондарчук В.В. і Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: Копитова О.С. - головуючий, Пантелієнко В.О. і Остапенко О.М.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на Відповідача. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права, а саме статей 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон).

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Позивач є юридичною особою за законодавством Російської Федерації.

08.06.2010 товариством з обмеженою відповідальністю Студія "Анімаккорд" (правовласник; далі - Студія) і Позивачем (правонабувач) укладено договір (далі - Договір), за умовами якого:

- правовласник передає правонабувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Твір), а правонабувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на серії Твору: 1) "ІНФОРМАЦІЯ_2"; 2) "ІНФОРМАЦІЯ_3"; 3) "ІНФОРМАЦІЯ_4"; 4) "ІНФОРМАЦІЯ_5"; 5) "ІНФОРМАЦІЯ_6"; 6) "ІНФОРМАЦІЯ_7"; 7) "ІНФОРМАЦІЯ_8"; 8) "ІНФОРМАЦІЯ_9" (пункт 1.1);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на Твір (пункт 6.1).

Згідно з пунктом 2 додатку № 1 до Договору одночасно з передачею права Твір правовласник передає правонабувачу в повному об'ємі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи Твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів Твору, їх іменами, текстом) незалежно від того, чи пойменовані вказані елементи безпосередньо в додатках до Договору.

Позивачем також подано суду авторський договір замовлення від 01.04.2008 № ОК-2/2008, укладений Студією та ОСОБА_9, відповідно до якого останній створив і передав Студії сценарії до перших 8-ми серій Твору.

Позивач є власником виключних майнових авторських прав на Твір та його складові частини.

Зображення персонажів Твору - "ІНФОРМАЦІЯ_10" і "ІНФОРМАЦІЯ_12" і кадри серій Твору є частинами останнього, які можуть використовуватися самостійно, а тому теж розглядаються судом як твори.

У відповідача відсутні правові підстави для використання зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_10" і "ІНФОРМАЦІЯ_12" та кадрів Твору.

30.08.2014 представник Позивача купив у магазині "Укрмаркет", що належить Відповідачу та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 25, за 24,20 грн. дзиґу музичну, на якій без дозволу Позивача вміщено зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_10" і "ІНФОРМАЦІЯ_12" Твору, що підтверджується відповідними відеозаписом та фіскальним чеком.

Позивачем згідно із Законом визначено компенсацію за порушення авторського права в сумі 36 540 грн. (3х10х1218 грн.), виходячи з того, що: кількість об'єктів інтелектуальної власності Позивача, права на які були порушені, складає 3; мінімальна заробітна плата - 1 218 грн.; розмір компенсації - 10 мінімальних заробітних плат.

У справі відсутні докази того, що: Відповідач замовляв виготовлення дзиґ музичних з метою подальшої реалізації; Відповідач здійснював оптовий продаж дзиґ музичних. Немає й відомостей про кількість осіб, потерпілих внаслідок реалізації таких дзиґ.

Позивач не звертався до Відповідача з вимогою припинити неправомірне використання належних Позивачу об'єктів авторського права.

Позивач двічі звертався до господарського суду міста Києва з позовними заявами про стягнення з Відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Рішенням названого суду від 17.11.2014 зі справи № 910/18523/14 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення 36 540 грн., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015, у позові відмовлено. Згадані судові рішення скасовані постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2015 з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2015 зі справи № 910/25070/14 за позовом Позивача до Відповідача про захист виключного права шляхом стягнення компенсації в сумі 91 350 грн. позов задоволено частково, з Відповідача стягнуто суму 12 180 грн. Це рішення оскаржено в апеляційному порядку, результатів його перегляду не повідомлено.

На час судового розгляду справи № 910/18523/14 було встановлено таке:

- 29.08.2014 у тому ж магазині, торгівлю в якому здійснює Відповідач, представником Позивача було придбано товар: 136327 дошка магнітна "ІНФОРМАЦІЯ_11";

- за доводами Позивача, придбана ним у Відповідача дошка містила малюнок, який є самостійним об'єктом авторського права та на якому без дозволу Позивача неодноразово зображені персонажі Твору - "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_12" і "ІНФОРМАЦІЯ_13".

У розгляді справи № 910/25070/14 було встановлено таке: як зазначав Позивач, 01.09.2014 у магазині, розташованому за тією ж адресою і належному Відповідачу, здійснювалася реалізація товару - дитячої парасольки з малюнками, в структурі яких використано без дозволу Позивача зображення персонажів Твору, що підтверджується фіскальним чеком.

Подаючи позови про стягнення з Відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав (36 540 грн. і 91 350 грн.) внаслідок реалізації магнітної дошки та парасольки, Позивач був обізнаний щодо продажу Відповідачем дзиґи музичної, під час розгляду справ № 910/18523/14 та 910/25070/14 Позивач не повідомив господарський суд про вчинення Відповідачем порушення виключного права Позивача на Твір шляхом реалізації дзиґи музичної. У цьому суд вбачає зловживання Позивача своїми правами на отримання компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Відповідачем подано суду наказ від 11.09.2014 № 3-ф, згідно з яким в усіх магазинах Відповідача заборонено продаж будь-яких товарів, на упаковці яких або на самих товарах міститься напис "ІНФОРМАЦІЯ_1"; працівниками Відповідача наказано забезпечити вилучення зазначених товарів, заборонено замовляти й приймати від постачальників товари, що містять такий напис.

Порушення авторських прав Позивача є малозначущим.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми компенсації за порушення майнових авторських прав.

Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішення і постанови виходили з того, що в даному випадку захист інтересів позивача є неможливим, оскільки виплата компенсації з урахуванням фактичних обставин справи буде суперечити таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно із статтями 3, 16, 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) судовий захист цивільного права та інтересу відноситься до загальних засад цивільного законодавства. При цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема за захистом свого права інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, у тому числі, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 Закону обмежень майнових прав.

За змістом статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, у тому числі, подавати позови про виплату компенсацій. При цьому суд має право, у тому числі, постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсацій, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно із частиною другою статті 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, з урахуванням сукупності наведених вимог чинного законодавства, а також роз'яснень судової практики, яка знайшла своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 за № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", можна дійти висновку про те, що виплата компенсації як спосіб захисту авторського права може мати місце у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, і можливість застосування цього способу захисту не залежить від доведення розміру заподіяння збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Наведені вимоги чинного законодавства не були у повній мірі враховані судом у ході апеляційного перегляду справи.

Зокрема, встановивши у справі наявність таких обставин, які свідчили про належність позивачу майнових авторських прав стосовно мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", а також обставин, що підтверджували використання частини цього твору відповідачем, апеляційний суд, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, так і не дійшов певних висновків про те, чи порушувало таке використання майнові права позивача і в чому конкретно це порушення полягало.

Не встановивши за обставинами справи факту існування порушення належних позивачу майнових авторських прав, суд, відповідно, не мав і правових підстав для обговорення питання щодо розміру компенсації, яка мала бути сплачена позивачу з метою захисту його прав.

Однак, перейшовши до обговорення цього питання, суд апеляційної інстанції, що також вбачається із змісту оскаржуваної постанови, дійшов висновку про те, що компенсація не підлягає сплаті, оскільки стягнення такої у будь-якому розмірі, з огляду на реалізацію відповідачем лише дзиґи музичної із зображенням персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_10" і "ІНФОРМАЦІЯ_12" вартістю 24,20 грн. не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.

У даному випадку апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Оскільки судами не було встановлено обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем зазначених вимог чинного законодавства, то суди, відповідно, не мали й правових підстав дійти висновку про те, що право позивача не підлягає захисту.

У цьому ж зв'язку суд безпідставно не взяв до уваги, що незначний обсяг порушення авторських прав, хоч, безумовно, і повинен враховуватися у визначенні адекватних заходів захисту, все ж таки не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Посилаючись на малозначущість порушення, вчиненого відповідачем, та розмір отриманого ним доходу, суд не врахував, що наведені позивачем обставини, якими він підтверджував існування самого тільки факту порушення авторських прав, відповідно до статей 15, 50 Закону не давали підстав вважати, що лише цією реалізацією порушення прав і обмежувалося. Поряд з тим врахуванню підлягали обставини, пов'язані з одно- чи багаторазовістю стягнення з Відповідача на користь Позивача компенсації за аналогічні (однакові) порушення майнових авторських прав у зв'язку з використанням зображень персонажів Твору.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що будь-яких висновків стосовно дійсного обсягу правопорушення, яке в даному випадку, можливо, мало місце, судом зроблено так і не було.

Сукупність наведеного дає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна із сторін у своїх поясненнях зі справи, та дослідити подані у справі докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 1117 , 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 зі справи № 910/23835/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій