ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 908/360/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції Українина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р.у справі№ 908/360/15-г господарського суду Запорізької областіза позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (надалі - ВП "ЗАЕС") доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергодарінновація" (надалі - ТОВ "Енергодарінновація")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція України (надалі - Держфінінспекція)простягнення 16 149,26 грн.за участю представників: від позивачаПогосян С.Г. від відповідачане з'явилися від третьої особиДеяк Я.М.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року ВП "ЗАЕС" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Енергодарінновація", за участю Держфінінспекції, про стягнення 16 149,26 грн. завищення вартості виконаних робіт за договором № 21-20123 від 05.10.2012 р., укладеним між сторонами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 р. (суддя Сушко Л.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. (головуючий суддя Істоміна О.А., судді: Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Держфінінспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Демидова А.М., Шевчук С.Р.) касаційну скаргу Держфінінспекції прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 18.08.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.08.2015 р. № 02-05/586 у зв'язку з виходом з відпусток суддів Плюшка І.А. та Самусенко С.С., для розгляду справи № 908/360/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача).

12 серпня 2015 року до Вищого господарського суду України від ТОВ "Енергодарінновація" надійшов відзив, за змістом якого відповідач у даній справі просив суд залишити без задоволення касаційну скаргу Держфінінспекції, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.10.2011 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір № 21-2012, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи за темою "Відновлення дефектних ділянок антикорозійного покриття внутрішніх поверхонь циркводоводів енергоблоку № 5 ВП "ЗАЕС".

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору вартість робіт згідно з цим договором визначається договірною ціною (додаток № 1) та складає 98 750,02 грн., у тому числі ПДВ 16 458,34 грн. Оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником.

Згідно з п. 3.1. Договору підрядник зобов'язується виконати роботи в строк: жовтень-листопад 2012 року у відповідності з затвердженим графіком ППР енергоблоку № 5.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору визначено, що підрядник по закінченню виконання робіт надає замовникові акт приймання виконаних робіт з наданням технічного акту, що підтверджує поопераційне виконання робіт, згідно СТП 01.21.025-2004 "Система обеспечения качества ОП ЗАЭС. Техническое обслуживание и ремонт оборудования. Требования к организации ремонта". Замовник протягом 10 днів із дня одержання акту про приймання виконаних робіт, зобов'язаний повернути підряднику підписаний акт про приймання або мотивоване відмовлення від приймання виконаних робіт.

В силу п. 5.1. Договору підрядник зобов'язується здійснити замовлення й поставку, а також організувати доставку й подачу до місця виконання робіт, яке визначене у пункті 1.1. договору, необхідних матеріалів, конструкцій, інструментів, обладнання, а також здійснити їх приймання, розвантаження, складування й зберігання в період виконання робіт за договором.

У відповідності з п. 6.3.1. Договору замовник зобов'язується вчасно прийняти виконані роботи підрядником відповідно до умов даного договору, оглянути їх і, у випадку будь-яких недоліків, негайно заявити про них виконавцю. Крім того, замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи по акту приймання виконаних робіт (пункт 6.3.3 договору).

За змістом пункту 8.1. Договору підрядник гарантує належну якість виконаних робіт протягом 12 календарних місяців з моменту підписання сторонами відповідних актів здачі - приймання виконаних робіт.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Контракту виникли зобов'язальні відносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного Договору відповідач виконав роботи, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних робіт за листопад 2012 року від 30.11.2012 р., який підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

У свою чергу, позивачем було оплачено виконані відповідачем роботи, що підтверджується відповідним платіжним дорученням на суму 98 750,02 грн.

Судами також з'ясовано, що у 2013 році працівниками Держфінінспекції була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ВП "ЗАЕС" за період з 01.07.2012 по 30.09.2013 роки, за результатами якої складено акт ревізії № 05-21/341 від 27.12.2013 р., яким було виявлено, зокрема, завищення вартості виконаних робіт за Договором № 21-2012 від 05.10.2011 р. на загальну суму 16 149,26 грн.

07 лютого 2014 року Держфінінспекцією було висунуто вимогу № 05-14/148 до ВП "ЗАЕС", відповідно до якої зобов'язано позивача у справі вжити заходів до усунення порушень та притягнення до відповідальності винних осіб.

На підставі наявних матеріалів справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач у даній справі звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправною вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України від 07.02.2014 р. за № 05-14/148.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/4211/14 від 16.06.2014 р., позов ВП "ЗАЕС" задоволено частково; визнано протиправним та скасовано підпункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 пункту 2 вимоги про усунення порушень Держфінінспекції від 07.02.2014 р. № 05-14/148; визнано протиправним та скасовано п. 13 вимоги про усунення порушень Держфінінспекції від 07.02.2014 р. № 05-14/148 в частині суми у розмірі 65 369,85 грн. та в частині стягнення решти суми шляхом проведення позовної роботи; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02 жовтня 2014 року позивач листом № 75-72/22186 звернувся до відповідача з вимогою сплатити суму завищення вартості виконаних робіт за договором № 21-2012 від 05.10.2011 р. в розмірі 16 149,26 грн., яка була залишена останнім без відповідного реагування шляхом сплати зазначеної суми, що і стало підставою для звернення ВП "ЗАЕС" до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом з метою відновлення своїх порушених прав та законних інтересів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірним висновком апеляційного господарського суду про скасування рішення господарського суду Запорізької області як такого, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями ст.ст. 627, 629, 632 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обов'язки сторін за Договором в частині виконання робіт та їх оплати сторонами виконано повністю, що підтверджується відповідними матеріалами справи та поясненнями сторін у справі. Позивач також не висловлював жодних претензій щодо обсягу і якості виконаних відповідачем робіт; від його імені не надходило мотивованої відмови від приймання виконаних робіт, а обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт позивачем не було виявлено.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження факту звернення позивача до відповідача з ініціативою внести будь-які зміни до Договору щодо ціни чи умов оплати в передбаченому ст. 188 ГК України порядку. Матеріали справи також не містять й даних про те, що Договір в частині визначення ціни визнано у встановленому законом порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього внесено відповідні зміни тощо. До того ж, з боку позивача не вчинялося і будь-яких дій щодо коригування суми оплати за участю підрядника в установленому порядку.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищий господарський суд України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи

При цьому, кошти, які ВП "ЗАЕС" просив стягнути з ТОВ "Енергодарінновація", отримано останнім як оплату за належне виконання робіт за договором, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору підряду № 21-2012 від 05.10.2012 р. і вони не можуть вважатися збитками.

Беручи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, суди обґрунтовано зазначили, що стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів у розмірі 16 149,26 грн. є неможливим.

Що стосується тверджень ВП "ЗАЕС", що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт Держфінінспекції № 05-21/341 від 27.12.2013 р., довідка ревізії фінансово-господарської діяльності б/н від 12.12.2013 р. та вимога Держфінінспекції про усунення порушень від 07.02.2014 р. № 05-14/148, колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом стосовно їхньої необґрунтованості, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Так, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ВП "ЗАЕС" порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Водночас, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, є безпідставними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору, в тому числі, на умови щодо ціни договору, і, відповідно, не можуть їх змінювати.

Положеннями підпункту 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, при цьому, вимога про усунення порушень від 07.02.2014 р. № 05-14/148 не підтверджує порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/4211/14 від 16.06.2014 р. про визнання протиправною та скасування вимоги Держфінінспекції від 07.02.2014 р. за № 05-14/148, не встановлено жодних фактів, що мають преюдиціальне значення для даного спору в розумінні статті 35 ГПК України, з огляду на те, що предметом даного спору є стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань.

Так, вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Беручи до уваги вищевикладене, Харківський апеляційний господарський суд правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні заявлених ВП "ЗАЕС" позовних вимог до ТОВ "Енергодарінновація" про стягнення завищеної вартості виконаних робіт в розмірі 16 149,26 грн., скасувавши при цьому рішення господарського суду Запорізької області як таке, що прийнято в порушення вимог чинного законодавства.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України Держфінінспекцією касаційної скарги слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. у справі № 908/360/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков