ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 5011-50/9749-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.04.2015у справі № 5011-50/9749-2012 господарського суду міста Києваза заявою Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"доЗакритого акціонерного товариства "БОССЕМ"проБанкрутствоза участю представників сторін: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 5011-50/9749-2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" з додатком - реєстром непогашених вимог наступних кредиторів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Директ Інвестмент" на суму 1 611,35 грн. - четверта черга; 2. Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" на суму 77 904 656,68 грн. - перша черга; 3. Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на суму 782 389,78 грн., де 774 409,68 грн. - четверта черга, 7 980,10 грн. - перша черга.

Ліквідовано банкрута - Закрите акціонерне товариство "БОССЕМ", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Провадження у справі № 5011-50/9749-2012 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 5011-50/9749-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 5011-50/9749-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 5011-50/9749-2012, повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2012 за заявою ПАТ "Київський річковий порт" порушено провадження у справі № 5011-50/9749-2012 про банкрутство ЗАТ "БОССЕМ".

Ухвалою попереднього засідання суду від 16.12.2012 визнано конкурсними кредиторами боржника ТОВ "Директ Інвестмент" на суму 1 611,35 грн., ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 77 904 656,68 грн., ПАТ "Київський річковий порт" на суму 782 389,78 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 ЗАТ "БОССЕМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ковальчука М.М.

03.12.2014 до господарського суду надійшов звіт ліквідатора Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" з додатками.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15.01.2015 встановив, що з метою розшуку активів банкрута (рухомого, нерухомого майна, майнових прав), їх виявлення та можливого повернення, а також, для встановлення наявності заборгованості перед бюджетами різних рівнів та державними позабюджетними фондами, було направлено запити до державних реєстраційних органів та установ, зокрема, на запити ліквідатора отримані наступні відповіді: - Головного управління Міндоходів у м. Києві з інформацією про банківські рахунки боржника; - Головного управління Держземагенства у м. Севастополі про те, що станом на 31.12.2013 відсутня інформація про реєстрацію земельних ділянок Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" в межах м. Севастополь; - Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про те, що станом на 01.01.2013 земельні ділянки за Закритим акціонерним товариством "БОССЕМ" на території АР Крим не зареєстровані; - Державної інспекції сільського господарства в м. Києві про відсутність зареєстрованих за боржником тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів; - Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України про те, що у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна не зареєстровані; - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про те, що станом на 12.08.2013 дозвільні документи на виконання будівельних робіт Закритому акціонерному товариству "БОССЕМ" не видавались та не реєструвались, в експлуатацію об'єкти не приймались; - Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області, відділу Держземагенства у Пологівському районі Запорізької області, відділу Держземагенства у Якимівському районі Запорізької області, відділу Держземагенства у Василівському районі Запорізької області, Головного управління Держземагенства у Миколаївській області, Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, Головного управління Держземагенства у Одеській області, Головного управління Держземагенства у Рівненській області, Головного управління Держземагенства у Черкаській області, Головного управління Держземагенства у Полтавській області, Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, про те, що земельні ділянки на відповідних територіях областей за Закритим акціонерним товариством "БОССЕМ" не зареєстровані; - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної ради про те, що за Закритим акціонерним товариством "БОССЕМ" земельні ділянки у межах м. Києва зареєстровані не були; - Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві про те, що за боржником великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, не зареєстровані; - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про те, що інформація щодо митного оформлення товару Закритим акціонерним товариством "БОССЕМ" у базі даних електронних копій митних декларацій за період з 01.09.2010 по 15.09.2013 не виявлена; - Головного управління Держземагенства у Київській області та Київської обласної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про відсутність повноважень для надання запитуваної інформації; - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про те, що заборгованість сплачена боржником в повному обсязі; - Київського міського центру зайнятості про від сутність заборгованості у банкрута станом на 01.01.2011; - Головного управління статистики у м. Києві про те, що Закрите акціонерне товариство "БОССЕМ" фінансову звітність до органу за 2012 та протягом 2013 року не подавало; - Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про те, що 11.05.2004 було зареєстровано випуск 4 000 000 простих акцій Закритим акціонерним товариством "БОССЕМ", номінальною вартістю 1 гривня кожна, на загальну суму 4 000 000,00 грн., форма випуску - документарна та видано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 259/1/04 від 11.05.2004; - Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" про те, що станом на 12.05.2014 цінні папери, емітентом яких є Закрите акціонерне товариство "БОССЕМ", в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію не обліковуються; - Відділення Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про наявність залишку коштів на рахунку Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" у сумі 13,36 грн. та про заборгованість підприємства за систему дистанційного обслуговування "Клієнт-банк" у розмірі 55,00 грн.; - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про наявність залишку коштів на одному з рахунків Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" у сумі 41,55 доларів США та про заборгованість підприємства по оплаті комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 999,13 грн.; - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про направлення постанови про зняття арешту з майна, яке належить Закритому акціонерному товариству "БОССЕМ".

Також, господарським судом із поданої ліквідатором копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що у ньому наявні два записи, а із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судом встановлено, що записи щодо обтяженого майна боржника відсутні.

Крім того, судом першої інстанції зі звіту ліквідатора та доданих до нього документів встановлено, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було проведено інвентаризацію активів боржника, за наслідками чого будівель, споруд, транспортних засобів, іншого майна виявлено не було (інвентаризаційний опис станом на 01.11.2014).

Після публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, до господарського суду та ліквідатора надійшла одна заява про поточні кредиторські вимоги до боржника на суму 10 779 264,80 грн. від ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк". Інших заяв з кредиторськими вимогами до боржника протягом ліквідаційної процедури на адресу суду чи ліквідатора не надходило.

Оскільки у ході здійснення ліквідаційної процедури у ЗАТ "БОССЕМ" ліквідатором не було виявлено грошових коштів, майнових активів або ж дебіторської заборгованості, за рахунок яких можливо було б задовольнити конкурсні та поточні грошові вимоги кредиторів, суд першої інстанції, керуючись ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку про погашення вимоги ТОВ "Директ Інвестмент" на суму 1 611,35 грн., ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 88 683 921,48 грн., ПАТ "Київський річковий порт" на суму 782 389,78 грн.

Господарським судом встановлено, що дані ліквідаційного балансу на кінець звітного періоду відповідають результатам проведеної ліквідаційної процедури банкрута.

Згідно доданого ліквідатором до матеріалів справи протоку зборів комітету кредиторів № 5 від 19.11.2014, судом першої інстанції встановлено, що комітетом кредиторів було вирішено затвердити звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута.

Господарським судом зазначено, що у ЗАТ "БОССЕМ" відсутні інші грошові кошти та майнові активи для задоволення заявлених грошових вимог, не було виявлено ліквідатором і документально підтвердженої дебіторської заборгованості банкрута, за рахунок стягнення якої в ході ліквідаційної процедури можливо було б погасити частину заборгованості боржника. Обсяг проведеної ліквідатором роботи з виявлення активів боржника і формування ліквідаційної маси, на думку господарського суду, дає підстави вести мову про належне виконання обов'язків в ліквідаційній процедурі та фактичну відсутність активів для задоволення вимог кредиторів, що залишилися непогашеними в ході ліквідаційної процедури.

Крім того, господарським судом в оскаржуваній ухвалі зазначено, що арбітражний керуючий Ковальчук М.М. неодноразово звертався до колишнього директора ЗАТ "БОССЕМ" з вимогою про передачу фінансово-господарської документації банкрута, яка була залишена без відповіді.

У зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей та інформації від посадових осіб ЗАТ "БОССЕМ" та не переданням відповідної документації підприємства, ліквідатором було неодноразово подано заяви про вчинення злочину до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, проте, проведеною перевіркою не отримано достатніх відомостей, які б вказували на наявність кримінального правопорушення. Окрім того, вичерпну інформацію щодо стану кримінальної справи № 49-3364, порушеної 13.02.2012 за фактом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, яке належало ПАТ "ВіЕйБі Банк", невстановленими службовими особами, ліквідатору також отримати не вдалося не з його вини.

Розглянувши матеріали справи, звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, а також дослідивши додані до звіту документи та заслухавши пояснення представника ліквідатора та думку представників кредиторів, судом встановлено, що для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатором виконані всі необхідні дії та покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, в зв'язку з чим суд першої інстанції вважав за необхідне затвердити поданий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ "БОССЕМ", а боржника, як юридичну особу - ліквідувати та припинити провадження у справі № 5011-50/9749-2012.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 28.04.2015 погодився із висновками суду першої інстанції, що ліквідатором банкрута вжито всіх заходів щодо пошуку та виявлення майна банкрута для погашення вимог кредиторів у відповідності до вимог ст. 41 Закону про банкрутство, в зв'язку з чим наявні підстави для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ЗАТ "БОССЕМ", ліквідації боржника, як юридичної особи та припинення провадження у справі № 5011-50/9749-2012.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, та постанова суду апеляційної інстанції, прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.

Оскільки, постановою господарського суду міста Києва від 04.06.2013 ЗАТ "БОССЕМ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ковальчука М.М., то в даному випадку підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції Закону від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення у справі про банкрутство, що є актом правосуддя, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 45 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно ч. 2 ст. 46 вказаного Закону, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом.

Враховуючи вимоги ст.ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.12.2014 до господарського суду надійшов звіт ліквідатора Закритого акціонерного товариства "БОССЕМ" з додатками.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, колегія суддів Вищого господарського суду України висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, а також, припинення банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі про банкрутство вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Проте, судом першої інстанції в тексті оскаржуваної ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію підприємства як юридичної особи та припинення провадження у справі, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України та ч. 7 ст. 41 Закону про банкрутство, не надано правової оцінки діям ліквідатора щодо закриття рахунків банкрута, які виявлені в ході ліквідаційної процедури, не зазначено, чи містять матеріали справи належні та допустимі докази, які підтверджують закриття банківських рахунків банкрута, що за ним обліковувались, станом на момент подання ліквідатором до господарського суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 03.02.2015, в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України, уваги не звернув та неповноту розгляду судом першої інстанції матеріалів звіту ліквідатора не усунув.

Крім того, господарськими судами в оскаржуваних ухвалі та постанові із поданої ліквідатором копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що у ньому наявні два записи, а із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судом встановлено, що записи щодо обтяженого майна боржника відсутні.

Разом з тим, обсяг проведеної ліквідатором роботи з виявлення активів боржника і формування ліквідаційної маси, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, свідчить про належне виконання обов'язків в ліквідаційній процедурі та фактичну відсутність активів для задоволення вимог кредиторів, що залишилися непогашеними в ході ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернули належної уваги на те, що в справі є заставний кредитор ПАТ "ВіЕйБі Банк" на суму 77 904 656,68 грн., вимоги якого включені до першої черги задоволення, не з'ясували належним чином в оскаржуваних ухвалі та постанові, які саме записи містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, яке рухоме майно боржника перебувало чи перебуває під обтяженням.

В порушення вимог ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство та ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові не встановили які дії вчинялись ліквідатором для включення рухомого майна, що перебувало в заставі ПАТ "ВіЕйБі Банк" до складу ліквідаційної маси та подальшої його реалізації в ліквідаційній процедурі, чи містять матеріали звіту ліквідатора належні та допустимі докази реалізації рухомого майна боржника, що перебувало в заставі ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 15.01.2015 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та постанова суду апеляційної інстанції від 28.04.2015 у справі № 5011-50/9749-2012 підлягають скасуванню, а справа № 5011-50/9749-2012 - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 5011-50/9749-2012 скасувати. Справу № 5011-50/9749-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк