ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Справа № 916/39/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Чуйки Я.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Фельдман О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016

та на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.03.2016

у справі № 916/39/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"

про стягнення 1 083 208 359,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2016 (суддя Малярчук І.А.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. - головуючий, судді Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.), зупинено провадження у справі № 916/39/16. Зобов'язано сторін в 5-денний строк з моменту остаточного вирішення справи № 916/4693/15 повідомити господарський суд Одеської області про результати такого розгляду.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову господарського апеляційного суду від 12.05.2016, ухвалу господарського суду першої інстанції від 31.03.2016, а справу направити на розгляд господарського суду Одеської області. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 43, 43, 79 ГПК України. На думку скаржника, господарським судом під час зупинення провадження у справ не наведено та не встановлено факту неможливості розгляду справи до розгляду іншої справи. Також скаржник зазначив про те, що господарськими судами необґрунтовано, які обставини неможливо встановити судом самостійно в даній справі до розгляду справи № 916/4693/15. При цьому безпідставне зупинення провадження у справі є наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 та ухвалу господарського суду Одеської області від 31.03.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, у іншій господарській справі № 916/4693/15 встановлюються факти, які мають преюдиціальне значення для даної справи.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 на підставі договору поруки від 15.07.2011.

Під час розгляду справи ПАТ "ФК "Чорноморець" та ТОВ "Група управління бізнесом" подані клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 916/4693/15 за позовом ПАТ "Дочірній Банк "Сбербанк Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") до ПАТ "ФК "Чорноморець" про стягнення 1 047 688 897,41 грн. та за зустрічним позовом ПАТ "ФК "Чорноморець" до ПАТ "Дочірній Банк "Сбербанк Росії" про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що предметом зустрічного позову у справі № 916/4693/15 є внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, зокрема, в частині порядку та строків погашення заборгованості, порядку та строків виплати процентів та інших платежів по ньому.

Підставою для зупинення провадження у даній справі господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, зазначив, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду справи № 916/4693/15, оскільки рішення у справі № 916/4693/15 впливатиме на встановлення господарським судом у справі № 916/39/16 наявності чи відсутності кредитної заборгованості позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, її розміру, заборгованості по відсоткам, пені за прострочення сплати заборгованості та процентів, а також виникнення права у банка на стягнення з ТОВ "Група управління бізнесом" кредитної заборгованості.

Вищий господарський суд України вважає вказані висновки господарських судів помилковими з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта ст. 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Отже, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися в суд з позовом до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем - за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 6-84цс11).

У розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599-601, 604-609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено (п. 4.1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

Проте, господарськими судами не зазначено, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи № 916/4693/15 унеможливить розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про стягнення кредитної заборгованості з поручителя на підставі договору поруки, та яким чином встановлені у справі № 916/4693/15 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

При цьому, господарськими судами не враховано, що вимога до поручителя може бути пред'явлена виключно за умови настання обставин, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 553 ЦК, - у випадку порушення зобов'язання боржником; факт порушення зобов'язання (невиконання або неналежного його виконання) боржником як підстава позову (вимоги) до поручителя має встановлюватися у кожній справі (лист Верховного Суду України від 01.02.2015 "Аналіз застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання").

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили; ч. 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто розгляд господарським судом Одеської області справи № 916/4693/15 не є перешкодою для встановлення відповідно до ст. 43 ГПК України суттєвих обставин у даній справі при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування результатів розгляду вказаної вище справи.

Отже, в даному випадку господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму процесуального права - ч. 1 ст. 79 ГПК України, у зв'язку з чим ухвала господарського суду першої інстанції від 31.03.2016 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 з даної справи підлягають скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України, а справа на підставі ч. 3 ст. 11113 названого Кодексу має бути передана на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 та ухвалу господарського суду Одеської області від 31.03.2016 у справі № 916/39/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко