ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Справа № 912/3861/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В., розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного акціонерного товариства "Креатив"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.16 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.15у справігосподарського суду Кіровоградської області №912/3861/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива 2009"доприватного акціонерного товариства "Креатив"простягнення 575 680,25грн.,представники сторін - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

16.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива 2009" (продавець) та приватним акціонерним товариством "Креатив" було укладено договір поставки №С14-00352, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року на умовах цього договору.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що для оприбуткування покупцем поставленого товару, продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 2 000,00грн., вписані датою фактичної поставки. Зазначена ціна є первісною і подальше її визначення здійснюється сторонами у порядку, встановленому п.п.4.3-4.3.1 договору. Попередня сума договору, виходячи з первісної ціни, становить 180 000,00грн (п.4.9 договору).

Відповідно до п.4.3 договору ціна товару з передбаченими у п.2.1 якісними показниками, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання цієї додаткової угоди, але не пізніше 31.12.2014, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п.5.1 договору)з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким способом ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану у п.4.2 договору, так і бути меншою.

Згідно з п.4.7 договору для розрахунків на підставі додаткової угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості товару з урахуванням вимог розділу 4 договору.

Пунктом 5.1 договору сторонами погоджено здійснення покупцем оплату товару на умовах передоплати у сумі, вказаній у п.4.9 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури. Остаточний розрахунок (доплати покупцем або повернення коштів продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами договору та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам п.2.1 договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди та акта визначення кінцевої ціни, виходячи з остаточної ціни на товар згідно п.4.6 договору.

За твердженням ТОВ "Агроперспектива 2009", ними було поставлено ПАТ "Креатив" обумовлений договором товар у кількості 90,03 т., що підтверджується товарно-транспортними накладними №8 від 17.09.2014, №9 від 17.09.2014, №10 від 18.09.2014, №11 від 18.09.2014, №12 від 19.09.2015, та видатковими накладними №РН-0000004 від 17.09.2014, №РН-0000005 від 18.09.2014 та №РН-0000006 від 19.09.2014. При цьому випискою по рахунку за 24.09.2014 посвідчується факт оплати 24.09.2015 ПАТ "Креатив" вартості товару у розмірі 180 060,00грн. на умовах попередньої оплати з призначенням платежу "За соняшник згідно договору С14-00352/1 від 16.09.2014 ПДВ 30 010,00". Ця сума у відповідності до п.4.9 договору є первісною вартістю поставленого товару згідно з указаними видатковими накладними.

26.11.2014 сторони підписали додаткову угоду №С14-00352/1 до договору, пунктами 1-3 якої передбачено, що у період з 17.09.2014 по 19.09.2014 ТОВ "Агроперспектива 2009" на адресу ПАТ "Креатив" поставлено 90,03 тон фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року; ціна партії товару складає 5 900,00грн. з ПДВ за одну тонну, ціна партії товару з урахуванням 16% річних та зміни курсу НБУ становить 5 834,18грн. з ПДВ.

Пунктом 4 цієї додаткової угоди сторони домовились провести перерахунок кінцевої ціни на товар у випадку передачі товару з якісними характеристиками, що не відповідають зазначеним у п.2.1 показникам.

01.04.2015 сторони уклали додаткову угоду №4, змінивши нею умови пункту 4.3 договору в частині порядку визначення ціни товару виходячи з ринкової закупівельної ціни насіння соняшнику не пізніше 31.07.2015.

07.07.2015 сторони підписали додаткову угоду №С14-00352/5 до договору, за змістом якої ціна партії товару склала 8 900,00грн. з ПДВ за одну тонну. Цієї ж дати представниками сторін було складено та підписано акт переоцінки поставленого насіння соняшнику, вартість якого, з урахуванням переоцінки та часткової оплати ПАТ "Креатив", склала 562 311,36грн.

07.07.2015 ТОВ "Агроперспектива 2009" виставили ПАТ "Креатив" рахунок-фактуру №СФ-0000001 на зазначену суму, а не отримавши оплати та відповіді на вимогу від 21.08.2015 №8, звернулися до господарського суду (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.11.2015) про стягнення з останніх 562 311,36грн. боргу, 5 037,69грн. 3% річних, та 8 331,20грн. інфляційних втрат.

26.11.2015 рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін 14.03.2016 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В.) у позовні вимоги задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроперспектива 2009" 562 311,36грн. основного боргу, 5 037,69грн. 3% річних, 8 331,20грн. збитків від зміни індексу інфляції, та судові витрати.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Креатив" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову і рішення у справі, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначали, що підписанням додаткової угоди №С14-00352/1 сторони визначили ціну партії товару на рівні 5 834,18грн. за одну тонну, тим самим виконавши умови пункту 4.3 договору поставки, що стосуються зміни ціни. Натомість додатковою угодою №С14-00352/5, в якій не зазначено про зміну раніше узгоджених умов договору, вважали, безпідставно збільшено вартість товару до 8 476,63грн. за одну тонну. Стверджували, що судами попередніх інстанцій не досліджено правомірність укладення додаткової угоди №С14-00352/5 яка, робили висновок, є такою, що не створює прав та обов'язків для сторін договору.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві визначений договором товар у встановлений строк, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.ст.662, 663, 689, 392 ЦК України).

Із матеріалів справи видно, що відповідно до умов договору відповідач мав провести остаточний розрахунок за отриманий товар після його фактичного отримання, проведення досліджень товару на предмет відповідності його якості вимогам пункту 2.1 договору, протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди та акта визначення кінцевої ціни, виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до пункту 4.6 договору.

Відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суди обох інстанцій установили, що не спростовується відповідачем у справі, у порушення умов договору та вимог зазначеної статті закону, ПАТ "Креатив" не здійснено оплату в розмірі 562 311,36грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, взявши до уваги підтвердження матеріалами справи факту отримання відповідачем товару на загальну суму 562 311,36грн., виникнення зобов'язання з його повної оплати та відсутності доказів проведення такої, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованих висновків, що позовні вимоги у частині стягнення з ПАТ "Креатив" 562 311,36грн. основного боргу є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних за період з 31.07.2015 по 16.11.2015 у сумі 5 037,69грн., та інфляційних втрат за серпень-вересень 2015 у сумі 8 331,20грн., за обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання господарські суди, установивши у діях відповідача склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, правомірно задовольнили позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із суми існуючої заборгованості та періоду прострочення.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Креатив" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2015 у справі №912/3861/15 - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяЄ.В. Чернов