ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Справа № 904/7183/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Штамбурга О.В.,

відповідача - Головченко І.О., Щадних О.Л.,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015

у справі № 904/7183/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Паторжинський"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділення № 42 Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"

про визнання недійсними договорів іпотеки, відновлення права власності та витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Паторжинський" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділення № 42 Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал", в якому просило:

- визнати недійсними договори іпотеки № 17/2008-И-1 від 13.06.2013 та № 17/2008-И-2 від 14.06.2013, укладені ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" та ТОВ "МК Паторжинський";

- відновити право власності ТОВ "МК Паторжинський" на наступне майно: домоволодіння, розташоване за адресою: 49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Паторжинського, будинок № 18; домоволодіння, розташоване за адресою: 49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Паторжинського, будинок № 20; земельну ділянку площею 0,0603 га, кадастровий номер 1210100000:03:298:0008 за адресою: 49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Паторжинського, 18; земельну ділянку площею 0,0944 га, кадастровий номер 1210100000:03:298:0063 за адресою: 49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Паторжинського, 20;

- витребувати вказане майно з незаконного володіння ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" на користь ТОВ "МК Паторжинський".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Чимбар Л.О. - головуючий, судді Чоха Л.В., Антонік С.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 23.12.2015, рішення господарського суду першої інстанції від 01.10.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами порушено вимоги ст.ст. 92, 203, 215, 241, 638 ЦК України, ст. 167 ГК України. Так, на думку скаржника, визнання недійсними рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3712/14 рішень загальних зборів ТОВ "МК Паторжинський" не може бути підставою для визнання недійсними іпотечних договорів, підписаних директором ОСОБА_5, оскільки не усуває факту законності дій директора у 2013 році по виконанню рішень загальних зборів учасників. Тому, у господарського суду відсутні підстави для ствердження, що договори іпотеки були підписані особою, що не мала необхідного обсягу повноважень на їх підписання та правочини вчинено за межами цивільної дієздатності особи - ОСОБА_5 Крім того, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Також скаржник зазначив про те, що під час розгляду справи у господарського суді першої інстанції його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.

02.07.2016 до Вищого господарського суду України від ТОВ "Торгівельний дім "Колос" надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з припиненням діяльності ТОВ "МК Паторжинський", що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016 у справі № 904/1436/16 та відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 07.06.2016.

Розглянувши вказане клопотання Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що ТОВ "Торгівельний дім "Колос" не є учасником судового процесу у даній справі, а відтак у вказаного товариства відсутнє право на заявлення клопотань у справі.

Крім того, п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 1117 ГПК) щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг.

Ліквідація юридичної особи - сторони у справі, здійснена після прийняття судового рішення, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не може бути підставою для застосування пункту 6 частини першої статті 80 ГПК.

Згідно з ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладені роз'яснення, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відхилення поданого клопотання про припинення провадження у справі, оскільки припинення касаційного провадження у справі у зв'язку з ліквідацією позивача після винесення оскаржуваних судових рішень позбавить відповідача права на перегляд судового рішення в касаційному порядку як це передбачено Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 13.06.2013 ПАТ "Акціонерно-комерційний банк "Капітал" (іпотекодержатель) та ТОВ "МК Паторжинський" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 17/2008-И-1 від 13.06.2013, заставна вартість іпотеки - 1 757 019,00 грн., предмет іпотеки: домоволодіння за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, буд. 18; земельна ділянка площею 0,0603 га, кадастровий номер 1210100000:03:298:0008 за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, буд. 18;

- 14.06.2013 тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 17/2008-И-2, заставна вартість іпотеки - 26 107 79,00 грн., предмет іпотеки: домоволодіння за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, буд. 20; земельна ділянка площею 0,0944 га, кадастровий номер 1210100000:03:298:0063 за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, буд. 20;

- вказані договори іпотеки №№ 17/2008-И-1, 17/2008-И-2 були підписані директором ТОВ "МК Паторжинський" ОСОБА_5, який за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (офіційний веб-сайт ДП "Інформаційно-ресурсний центр" http://irc.gov.ua/ua/Poshuk) є керівником товариства позивача з 30.11.2012;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 у справі № 904/3712/14, яке набрало законної сили, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "МК Паторжинський", що оформлені протоколом загальних зборів учасників ТОВ "МК Паторжинський" № 06/01/12 від 06.01.2012; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "МК Паторжинський" від 12.01.2012 номер запису 12241050012037837, а саме Статут ТОВ "МК Паторжинський" у новій редакції, затвердженої рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "МК Паторжинський", що оформлено Протоколом ТОВ "МК Паторжинський" № 06/01/12 від 06.01.2012 та наступні редакції Статуту ТОВ "МК Паторжинський", державну реєстрацію яких у подальшому було здійснено; поновлено державну реєстрацію установчих документів ТОВ "МК Паторжинський" від 03.03.2011 номер запису 12241050080037837, а саме редакції Статуту ТОВ "МК Паторжинський", затвердженої рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "МК Паторжинський", що оформлено протоколом № 28/02 від 28.02.2011.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що з урахуванням обставин, які були встановлені у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 у справі № 904/3712/14, яке набрало законної сили, на момент підписання договорів іпотеки у особи, яка їх підписувала від імені позивача, були відсутні необхідні повноваження, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати договори іпотеки недійсними. Крім того, на думку позивача, в оскаржуваних правочинах відсутня істотна умова - строк дії договору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент укладання спірних договорів іпотеки директор ТОВ "МК Паторжинський" ОСОБА_5 не мав необхідний обсяг повноважень для підписання іпотечних договорів, оскільки

договори іпотеки були підписані особою, що не мала необхідного обсягу повноважень на їх підписання, тобто правочини вчинено за межами цивільної дієздатності особи - гр. ОСОБА_5 При цьому, легітимні учасники позивача, з урахуванням фактів, встановлених судовим рішенням у справі № 904/3712/14, не приймали рішення щодо відчуження майна товариства та не надавали згоду на укладання договорів іпотеки, не затверджували їх умови.

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарські суди попередніх інстанцій розглядаючи вимоги за позовом у даній справі, не з'ясували усієї сукупності фактичних обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних іпотечних договорів.

Так, господарським судом першої інстанції зазначено про те, що на час розгляду даної справи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 у справі № 904/3712/14 набрало законної сили, а тому, з урахуванням обставин, встановлених рішенням суду у цій справі, на момент укладання спірних договорів іпотеки директор ТОВ "МК Паторжинський" ОСОБА_5 не мав необхідний обсяг повноважень для підписання іпотечних договорів.

З такими ж доводами погодився господарський суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, Вищий господарський суд України виходить з того, що сам по собі факт визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства не може бути єдиною та достатньою підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів іпотеки, підписаних директором товариства, оскільки не усуває факту законності дій директора товариства у 2013 році по виконанню рішень зборів учасників товариства.

Крім того, спір у справі № 904/3712/14 є корпоративним, учасниками якого були акціонер і товариство, а відносини між банком і товариством засновані на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №4/105-10 від 06.06.2011).

Зокрема, в даному випадку, згідно положеннями ст. 43 ГПК України, враховуючи підставу позовних вимог господарським судам для правильного вирішення справи слід було з'ясувати як наявність або відсутність обставин, з якими ст. 92 ЦК України пов'язує юридичну силу обмежень повноважень щодо представництва юридичної особи так і наявність або відсутність обставин, з якими ст. 241 ЦК України пов'язує чинність правочину у разі його наступного схвалення.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

В пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що припис абзацу першого частини третьої статі 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарськими судами в порушення вимог ст. 43 ГПК України не досліджувалося обставин справи про те, що банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про наявні обмеження повноважень представника позивача під час підписання оспорюваних іпотечних договорів.

Так, господарськими судами взагалі не досліджувалося питання про наявність права у ОСОБА_5 як директора товариства на укладання таких іпотечних договорів у 2013 році на підставі діючого на той час Статуту, тоді як в преамбулі оспорюваних договорів зазначено про те, що ОСОБА_5 діє на підставі Статуту.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не надано оцінки наявному у справі протоколу зборів учасників ТОВ "МК Паторжинський" від 03.06.2013.

Не досліджувалося господарськими судами у даному випадку і обставин щодо наявності чи відсутності доказів щодо наступного схвалення оспорюваних правочинів.

Також, як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог позивач в тому числі просив визнати недійсними договори іпотеки у зв'язку з відсутністю істотної умови - строку дії договору.

Водночас вказана підстава позовних вимог залишилася без будь-якої оцінки, тоді як господарськими судами необхідно було в тому числі встановити з урахуванням умов укладених іпотечних договорів чи відповідають вказані обставини дійсності та чи може бути вказана підстава позову самостійною підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними в судовому порядку.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно з ч. 1, 2 т. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що господарські суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Вказане обмеження у тому числі стосується й встановлення факту ліквідації учасника судового процесу, що не дозволяє Вищому господарському суду застосувати приписи п.6 ст. 80 ГПК України.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Капітал"задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 у справі № 904/7183/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко