ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 923/1566/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Полянського А.Г.за участю представників:позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)прокуратуриСуходольський С.М. (посв. від 02.02.2016 р. №041032)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПершого заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі №923/1566/15 Господарського суду Херсонської областіза позовомПрокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах державидо1. Хорлівської сільської ради; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; 3. Виконавчого комітету Хорлівської сільської радипровизнання в частині рішення органу місцевого самоврядування та договору на утримання прилеглої території недійсними

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Каланчацького району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області із позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення Виконавчого комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010 р., яким надано дозвіл на укладення договору на утримання прилеглої території з приватним підприємцем ОСОБА_5 згідно план-схеми № 2 (місце №1); визнати недійсним на майбутнє договір на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області від 26.05.2010 р., укладений між Хорлівською сільською радою та ОСОБА_5, а також зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку - територію загального користування (рекреаційна зона) в селі Хорли, згідно план-схеми № 2 (місце №1) до комунальної власності Хорлівської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор посилаючись на приписи підпункту 7 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вважає, що сільські, селищні і міські ради, а також їх виконавчі органи у сфері благоустрою населених пунктів не наділені повноваженнями з передачі об'єктів благоустрою в оренду, а лише можуть утворювати або визначати на конкурсних засадах підприємства, установи та організації (балансоутримувачів) для утримання таких об'єктів.

Також, прокурор вказував, що спірний договір на утримання території є удаваним правочином, спрямованим на приховування реальних взаємовідносин щодо передачі у строкове безоплатне користування земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.10.2015 р. до участі у справі залучено належного відповідача Виконавчий комітет Хорлівської сільської ради Каланчацького району.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.10.2015 р. (суддя Пригуза П.Д.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.), рішення господарського суду Херсонської області від 29.10.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з перебування судді Яценко О.В. на навчанні з підвищення кваліфікації, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Полянський А.Г.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 18.05.2015 р. представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням сесії Хорлівської сільської ради Каланчацького району від 03.03.2008 р. затверджено "Правила благоустрою території села Хорли по забезпеченню санітарного стану і порядку", контроль за дотриманням яких покладено на сільську раду.

Рішенням Виконавчого комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району від 26.05.2010 р. № 39 "Про затвердження план-схеми на утримання прилеглої території" затверджено план-схему № 2 на утримання прилеглої території.

26.05.2010 р. Виконавчий комітет Хорлівської сільської ради Каланчацького району прийняв рішення № 40 "Про укладання договору на утримання прилеглої території з фізичними та юридичними особами", яким (пункт 1) надав дозвіл на укладання договору на утримання прилеглої території з приватним підприємцем ОСОБА_5 згідно план-схеми № 2 (місце 1).

Такі ж самі дозволи на укладання договорів на утримання прилеглої території надано іншим особам - приватному підприємцю ОСОБА_7 на місце № 2 (пункт 2 рішення) та ТОВ "Абісаль КС" на місце № 3 (пункт 3 рішення) згідно план - схеми № 2.

26.05.2010 р. між Хорлівською сільською радою (як замовником) та ОСОБА_5 (як виконавцем) було укладено договір на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області.

Предметом договору є забезпечення належного утримання прилеглої до об'єкта благоустрою території, межі якої визначено план-схемою, що є невід'ємною частиною цього договору. Об'єктом благоустрою визначено територію загального користування (рекреаційна зона). Правовою основою для укладання зазначеного договору визначено норми Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Договором передбачається здійснення робіт з прибирання сміття, бур'яну, утримання в належному стані під'їзних шляхів, прибирання камки, культивація піску, побудова спортивних майданчиків тощо. Роботи з благоустрою проводяться за рахунок виконавця, тобто - безоплатно. Договір укладено на 49 років.

На підставі рішення Виконавчого комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010 р. "Про укладання договору на утримання прилеглої території з фізичними та юридичними особами" ОСОБА_5 оформлено Паспорт-дозвіл № 4 від 30.08.2010 р., яким йому надано право на розміщення тимчасової споруди (палатку) для об'єкту роздрібної торгівлі відповідно до схеми прив'язки. Відповідно до схеми розміщення торгова точка визначена розмірами 6 х 5 метрів, тобто 30 м. кв.

Паспорт-дозвіл погоджений Хорлівською сільською радою, Відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури, Головним санітарним лікарем Каланчацького району та Каланчацьким РВ ГУ МНС.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги зауважує про наступне.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно до пункту 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

У підпункті 7 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів, передбачених статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" зокрема, належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання; 2) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 3) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 4) організація місць відпочинку для населення; 5) розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; 6) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 7) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою; 8) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів;

За приписами статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до наведеної норми Закону територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувача об'єктів благоустрою, які перебувають у приватній власності, визначають їх власники. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації. Власник об'єкта благоустрою за поданням його балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту цього об'єкта на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Балансоутримувач об'єкта благоустрою несе повну відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі. На території об'єкта благоустрою відповідно до затвердженої містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов'язані забезпечити належне утримання наданої їм у встановленому порядку земельної ділянки, а також можуть на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання іншої закріпленої за ними території (прилеглої території) та/або брати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою.

Згідно статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що елементами благоустрою є: 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; 3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; 4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; 5) технічні засоби регулювання дорожнього руху; 6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території; 7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва; 8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків; 9) малі архітектурні форми; 10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій, Закон України "Про благоустрій населених пунктів" не містять приписів щодо попереднього набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, або на об'єкти нерухомого майна на земельних ділянках як територіях, на які вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а тому твердження прокурора про відсутність передумов для укладання договору на утримання прилеглої території є необґрунтовані.

З огляду на матеріали справи, об'єкт благоустрою рекреаційна зона розміром 1,5000 га не знаходиться на балансі підприємств, установ.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у Каланчацькому районі Херсонської області зазначена територія знаходиться в межах села, обліковується як сільськогосподарські землі (пасовища), не надана у користування громадянам чи юридичним особам.

Судами встановлено, що об'єкт благоустрою не передавався на баланс Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 як балансоутримувача.

Таким чином, рішенням Виконавчого комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010 р. фактично вирішено два питання: надано дозвіл ОСОБА_5 на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території власника об'єкта благоустрою, визначеної як місце № 1 на план-схемі № 2; надано дозвіл на укладання договору на утримання прилеглої до місця № 1 (згідно план-схеми № 2) території.

Відповідно до паспорта-дозволу об'єкт благоустрою, який в договорі іменується як "рекреаційна зона", називається пляжною зоною села Хорли.

Пляжна зона згідно експлікації споруд поділена на три зони: місце для відпочинку, місце для активного відпочинку та місце для розміщення об'єктів торгівлі.

Тимчасова споруда за вказаним планом розміщена в місці, визначеному для розміщення об'єктів торгівлі.

Колегія касаційної інстанції, погоджується з висновками судів про те, що Хорлівська сільська рада як власник об'єкта благоустрою, не використала свого права утворити підприємство для утримання об'єкту благоустрою комунальної власності "рекреаційна зона" (пляжна зона).

Також, Хорлівська сільська рада за відсутності такого підприємства не визначала на конкурсних засадах балансоутримувачів зазначеного об'єкту, однак, наведені обставини не означають, що місцева рада не може встановити інші умови забезпечення порядку утримання об'єктів благоустрою.

Ненадання (незакріплення) об'єкту благоустрою в цілому за певним підприємством, в той же час, не є перешкодою для надання місцевою радою дозволу суб'єктам підприємництва для розміщення на таких об'єктах благоустрою тимчасових споруд з метою здійснення підприємницької діяльності та підтримання санітарного порядку на об'єкті і прилеглій території.

З досліджених судами обставин надання дозволу на розміщення тимчасової споруди на об'єкти благоустрою "рекреаційна зона" (пляжна зона) вбачається, що Паспорт-дозвіл, виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5 на розміщення тимчасової споруди не суперечить законодавству та визначеної законом компетенції місцевої ради і виконавчого комітету.

Отже підстав для визнання недійсним паспорту-дозволу (паспорту прив'язки тимчасової споруди) немає жодної підстави, і, як наслідок, - немає підстав вилучати частину території об'єкта благоустрою, що зайнята тимчасовою спорудою ОСОБА_5

Суди вірно зауважили, що обраний порядок організації благоустрою Хорлівською сільською радою та її виконавчим комітетом території населеного пункту, зокрема об'єкта благоустрою "рекреаційна зона" (пляжна зона) не суперечить законодавству.

Так, згідно до статті 10 і частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження, що визначені підпунктом 7 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, стосовно організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення та створення місць відпочинку громадян.

Рішення Виконавчого комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010 р., в цілому стосується укладення договору на утримання території цілісного об'єкта благоустрою "рекреаційна зона" (пляжна зона).

З цією метою Виконавчий комітет затвердив план-схему та розбив територію на певні сектори, які закріпив за суб'єктами підприємницької діяльності як прилеглу територію до тимчасових споруд (ТС), які розміщені для ведення підприємницької діяльності, у тому числі й торгова точка, належна ОСОБА_5

Отже, прокурором не доведено того факту, що рішення Виконавчого комітету та укладені на його виконання договори на утримання прилеглої території суперечать законодавству, або інтересам держави.

Також, нормативні акти, які регулюють питання організації благоустрою населених пунктів, визначають, що для розміщення ТС не відводиться "земельна ділянка", а надається "тимчасове місце".

В той же час, для розміщення ТС може бути прийнято рішення про відведення земельної ділянки у встановленому земельним законодавством порядку.

Зазначені питання чинним законодавством визначені як повноваження органів місцевої влади у сфері земельних відносин та благоустрою, що дає їм можливість самостійно вирішувати питання щодо встановлення ТС (МАФ) як елементів благоустрою так і відведення земельних ділянок під тимчасові споруди.

Згідно із закріпленими Конституцією України основами правового порядку в Україні державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6 Конституції України).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача задоволенню не підлягає, оскільки зазначене рішення прийняте у межах дискреційних повноважень виконавчого органу ради.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор також просив зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку - територію загального користування (рекреаційна зона) в селі Хорли, згідно план-схеми № 2 (місце №1) до комунальної власності Хорлівської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Отже, наслідками нікчемності правочину є повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину шляхом повернення кожною із сторін у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, і вказані наслідки не може бути змінено за домовленістю сторін.

Однак, обґрунтовуючи позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_5 повернути земельну ділянку - територію загального користування (рекреаційна зона) нікчемністю спірної угоди, прокурор взагалі не навів підстав для застосування до спірних правовідносин норм, що регулюють віндикацію.

Таким чином, позовні вимоги прокурора щодо зобов'язання ОСОБА_5 повернути земельну ділянку - територію загального користування (рекреаційна зона) в селі Хорли, згідно план-схеми № 2 (місце №1) до комунальної власності Хорлівської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки є необґрунтованими.

Стосовно твердження прокурора, що укладений між відповідачами договір на утримання прилеглої території є фактично прихованим договором оренди землі, який суперечить вимогам статей 116, 123 - 126 Земельного кодексу України, суд попередніх інстанцій вірно зауважили про наступне.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області від 26.05.2010 р., остання взагалі не передбачає обов'язку Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області передати земельну ділянку відповідачу, а лише передбачає належне утримання прилеглої до об'єкта благоустрою території.

В матеріалах справи також відсутній акт про приймання-передачу спірної земельної ділянки, який у відповідності до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що була чинною на момент укладення угоди) є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Таким чином, оскільки договір на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області від 26.05.2010 р. не передбачає передачу спірної земельної ділянки, то і право користування за нею також не виникає, а відтак вищевказана угода не відповідає ознакам договору оренди і не може вважатися удаваною.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент укладення угоди) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, в силу приписів законодавства Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не набув речові права на спірну земельну ділянку за договором на утримання прилеглої території, оскільки, для цього необхідною була державна реєстрація права оренди відповідною земельною ділянкою.

Крім цього, як вірно зауважили суди, відносини, що врегульовані між сторонами оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету та договором є відносинами в сфері благоустрою, які врегулюванні сторонами виключно законодавством про благоустрій та нормами Цивільного кодексу України щодо укладання угоди.

Таким чином, висновки прокурора про удаваність угоди (договору) на утримання прилеглої території, якою ніби-то прикривається договір користування земельною ділянкою (оренди землі) є помилковими.

До того ж, досліджені судами обставини не дають підстав стверджувати, що метою діяльності Виконавчого комітету Хорлівської сільської ради та ОСОБА_5 є наміри приховати інший правочин - договір оренди землі.

Отже, сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі відповідно до умов спірного договору - встановлення ТС на території об'єкту благоустрою та утримання прилеглої до неї (ТС) території.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція не приймає до уваги доводи касаційної скарги, в зв'язку з чим оскаржувані судові рішення залишає без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. по справі № 923/1566/15 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

А. Полянський