ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 918/1198/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіЧеркащенко М.М.за участі представників сторін від позивачаДіонісьєва І.М.від відповідачаВаржеля В.М., Солімчук І.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 Господарського суду Рівненської областіза позовомКузнецовського міського комунального підприємствадоПриватного акціонерного товариства "Рівнеліфт"

простягнення 128 444,08 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року до Господарського суду Рівненської області звернулось

Кузнецовське міське комунальне підприємство (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" (далі - відповідач) про стягнення 128 444,08 грн збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем 30.04.2013 р. на підставі договору підряду № 290 від 01.12.2011 р. здійснено оплату на рахунок відповідача в сумі 128 444,08 грн за виконані роботи в жовтні 2012 р., однак вказані роботи останнім виконані не були, що підтверджується рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/751/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р.

04.11.2015 р. відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності з проханням відмовити у задоволенні позову на цій підставі.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. (суддя Романюк Р.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. (головуючий суддя: Коломис В.В., судді: Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) у справі № 918/1198/15 позовні вимоги Кузнецовського міського комунального підприємства задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" на користь Кузнецовського міського комунального підприємства 128 444,08 грн збитків та 1 926,66 грн витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм процесуального права, а саме на ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягає у неврахуванні судами акту прийняття виконаних робіт та невстановленні судами попередніх інстанцій чи мало місце пошкодження майна або знищення майна, чи зроблені позивачем витрати, що пов'язуються з відновленням порушеного права, чи є заявлена до стягнення сума упущеною вигодою чи вартістю додаткових робіт, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 та передати справу на новий розгляд.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 910/21162/15 у зв'язку з відпусткою суддів Гончарука П.А. та Стратієнко Л.В.

16.05.2016 р. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суду було змінено склад колегії суддів, відповідно до якого розгляд справи здійснюється в наступному складі суду: головуючий суддя Кондратова І.Д., судді Черкащенко М.М. та Вовк І.В.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та просить суд залишити рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України доводи касаційної скарги щодо відповідності фактичних обставин справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 01.12.2011р. між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (підрядник за договором) укладено договір підряду № 290 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язався, на свій ризик, з використанням своїх матеріалів та устаткування виконувати за завданням замовника на його об'єктах повне технічне обслуговування ліфтів і обладнання диспетчеризації, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати вищезазначені роботи.

Оплата за цим договором проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника на підставі актів приймання-здавання виконаних робіт (п. 3.1 договору).

На підставі вказаного договору сторонами підписано два акти-рахунки за № ОУЛ-001077 здачі та прийомки робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації за жовтень 2012р. на суму 151831,09 грн та 20267,27 грн відповідно.

Зазначені акти, серед інших, були підставою позову у справі № 918/1248/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 1466001, 10 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.10.2013 р. у справі № 918/1248/13 у задоволенні позову відмовлено з підстав невідповідності вказаних актів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказане рішення є чинним, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження його оскарження та скасування вищими судовими інстанціями.

В подальшому, Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" листом № 402/06 від 31.10.2013 р. надіслало Кузнецовському міському комунальному підприємству відповідний перелік актів здавання - приймання виконаних робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації, в тому числі акт ОУЛ-001078 від 31.10.2012 р. на суму 172098,36 грн, зазначаючи у листі, що акти надсилаються на виконання договору підряду № 290 від 01.12.2011р. щодо оформлення виконаних робіт.

Проте, Кузнецовське міське комунальне підприємство листом № 2006 від 08.11.2013 р. повідомило, що п. 4.1.4. договору підряду № 290 передбачає надання актів здавання-приймання виконаних робіт підрядною організацією у термін не пізніше останнього дня поточного місяця, у зв`язку з чим повернуло акти позивачу без підпису.

Зазначені обставини встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. у справі № 918/751/14, які в силу ст. 35 ГПК України не потребують додаткового доказування.

30.04.2013 р. позивачем на підставі платіжного доручення № 1079 сплачено на рахунок відповідача 128 444,08 грн з призначенням платежу "за обслуговування ліфтів зг. актів робіт за жовтень 2012 р.".

Сплачені на підставі платіжного доручення № 1079 кошти позивач вважає збитками, оскільки відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, роботи в жовтні 2012р. не виконав, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/751/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що господарськими судами під час розгляду справи № 918/751/14 встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Рівнеліфт" не виконувало свої договірні зобов'язання з повного технічного обслуговування ліфтів, передбачені договором підряду № 290 від 01.12.2011р. протягом жовтня 2012 року, що в силу ст. 35 ГПК України не підлягає додатковому доказуванню, а інших належних доказів, які б свідчили про виконання відповідачем в жовтні 2012 р. робіт за договором та належного їх оформлення, суду не надано.

Щодо застосування спеціальної позовної давності на підставі ст. 863 ЦК України, про яку заявлено відповідачем, то судами попередніх інстанцій встановлено, що даний позов не містить вимог щодо встановлення якості виконаних підрядником робіт, у зв'язку з чим спеціальна позовна давність в даному випадку не може бути застосована, а встановлений трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.

Вищий господарський суд України погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями) не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.07.2014 р. у справі № 918/751/14, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 р. та Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р., судом встановлено, що часткова оплата, здійснена 30.04.2013 р. Кузнецовським міським комунальним підприємством на підставі платіжного доручення № 1079 у сумі 128 444,08 грн з призначенням платежу "за обслуговування ліфтів зг. актів робіт за жовтень 2012 р." не є підтвердженням виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та обладнанню диспетчеризацї.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2015 р., винесену у справі № 918/751/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення залишку вартості спірних робіт за жовтень 2012 р. у сумі 43 654, 28 грн (172 098,36 грн (сума за актом № ОУЛ 001078) - 128 444,08 грн (сума сплачених коштів за платіжним дорученням № 1079)) визначено, що суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні у справі докази, у тому числі належні позивачеві журнали оглядів і ремонтів ліфтів з урахуванням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки № 190 Правил будови та безпечної експлуатації ліфтів, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.04.2000 № 73 Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні та наказу державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150, встановили, що фактично роботи, з якими пов'язана заявлена позивачем до стягнення сума, не виконувалися.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 28.07.2014 р. у справі № 918/751/14 разом з встановленням судом першої інстанції неподання відповідачем під час розгляду справи № 918/1198/15 інших належних доказів, які б свідчили про виконання ним робіт за договором та належного їх оформлення в жовтні 2012 р., підтверджує невиконання відповідачем своїх зобов'язань у жовтні 2012 р. за договором, а відтак суд першої інстанції правомірно застосував ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України встановивши, що позивач має право на відшкодування (повернення) грошових коштів, сплачених за невиконані роботи та, відповідно, присудив до стягнення з відповідача збитки у сумі 128 444,08 грн.

Стосовно посилання скаржника у касаційній скарзі на необхідність встановлення в рамках даного спору чи мало місце пошкодження майна або знищення майна, чи зроблені позивачем витрати, що пов'язуються з відновленням порушеного права, чи є заявлена до стягнення сума упущеною вигодою чи вартістю додаткових робіт, то суд касаційної інстанції зазначає, що враховуючи обставини даної справи та юридичну природу заявлених до стягнення збитків, яка полягає у поверненні сплачених позивачем коштів за роботи, які підрядником (відповідачем) не виконувались, не потребують додаткового встановлення зазначених скаржником обставин, а наявність необхідних елементів складу цивільного правопорушення (вина відповідача, розмір збитків, завданих позивачу та причинно-наслідковий зв'язок між ними) належним чином встановлений у постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеліфт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 р. у справі № 918/1198/15 - без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя І.В. Вовк

Суддя М.М. Черкащенко