ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 916/4551/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Грека Б.М., Палія В.В.,за участю представників сторін позивача - Оськін М.Д.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від22.03.2016та на рішенняГосподарського суду Одеської області від19.01.2016у справі № 916/4551/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новатіс"провизнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" (далі - ТОВ "Главбуд Плюс") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатіс" (далі - ТОВ "Новатіс") про визнання недійсним з моменту укладення правочину, укладеного між ТОВ "Главбуд Плюс" та ТОВ "Новатіс", в рамках якого ТОВ "Главбуд Плюс" згідно рахунку: № 2321 від 25.11.2014 перерахувало 26.11.2014 ТОВ "Новатіс" 100 000, 00 грн; № 2321 від 25.11.2014 перерахувало 27.11.2014 ТОВ "Новатіс" 130 000, 00 грн; № 2321 від 25.11.2014 перерахувало 27.11.2014 ТОВ "Новатіс" 228 800, 00 грн; № 2321 від 25.11.2014 перерахувало 27.11.2014 ТОВ "Новатіс" 139 500, 00 грн; № 2321 від 25.11.2014 перерахувало 27.11.2014 ТОВ "Новатіс" 202 400, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2015 порушено провадження у справі № 916/4551/15 за позовом ТОВ "Главбуд Плюс" до ТОВ "Новатіс" про визнання правочину недійсним.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 19.01.2016 у задоволенні позову ТОВ "Главбуд Плюс" відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Воронюк О.Л., судді Лашин В.В., Мирошниченко М.А.) від 22.03.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2016, ТОВ "Главбуд Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, оскільки постановлене при неправильній оцінці доказів та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права та процесуального закону, а суд апеляційної інстанції цих обставин та порушень суду першої інстанції не дослідив та не усунув.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2016 касаційну скаргу ТОВ "Главбуд Плюс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2016.

ТОВ "Новатіс" було подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Главбуд Плюс", в якому відповідач просив відмовити в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змиін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами ТОВ "Главбуд Плюс" в обгрунтування позовних вимог зазначає, що 24.11.2014 між ТОВ "Главбуд Плюс" в особі ОСОБА_1 та ТОВ "Новатіс" було укладено правочин, в рамках якого, згідно виставлених ТОВ „Новатіс" рахунків, з розрахункового рахунку ТОВ "Главбуд Плюс" перераховано кошти на загальну суму 800 700, 00 грн за поставку дизельного палива.

На думку ТОВ "Главбуд Плюс", правочин має бути визнаний судом недійсним, оскільки ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов'язки директора ТОВ "Главбуд Плюс" ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 в рамках цивільної справи №521/19272/14-ц, яку було скасовано постановою апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014, яка набрала законної сили з моменту проголошення. Відповідно ж до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. Рішення загальних зборів учасників ТОВ "Главбуд Плюс" про призначення ОСОБА_1 директором товариства або виконуючим обов'язки директора не приймалося. За таких обставин, позивач вважає, що у ОСОБА_1 не було повноважень на укладання правочину щодо перерахування коштів ТОВ "Новатіс" за начебто придбане дизпаливо.

З урахуванням зазначеного, ТОВ "Главбуд Плюс" просило суд визнати недійсним з моменту укладення правочин, укладений між ТОВ "Главбуд Плюс" та ТОВ "Новатіс", в рамках якого ТОВ "Главбуд Плюс" згідно рахунку №2321 від 25.11.2014 перерахувало ТОВ "Новатіс" кошти на загальну суму 800 700, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходили з того, що ТОВ "Главбуд Плюс" не надано правочину, який товариство просить визнати недійсним.

Господарським судом Одеської області ухвалами зобов'язувався як позивач, так і відповідач надати докази існування правочину, що оскаржується, проте позивачем не надано доказів до суду першої інстанції посилаючись на їх відсутність у скаржника, а відповідач заперечує щодо існування спірного правочину взагалі.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що із звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку № 26003054319151 ТОВ "Главбуд Плюс" за період листопад 2014 вбачається, що ТОВ "Новатіс" перераховано кошти за дизпаливо на підставі рахунку №2321 від 25.11.2014, проте не вказано на підставі яких цивільно-правових договорів здійснено такі операції.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що між ТОВ "Новатіс" та ТОВ "Главбуд Плюс" не було укладено жодного договору, який був би підписаний зі сторони ТОВ "Главбуд Плюс" ОСОБА_1 та позивач не надав будь-яких листів, факсограм, телеграм, телефонограм тощо підписаних зі сторони позивача ОСОБА_1, якими підтверджується укладання сторонами договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що в силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З врахуванням викладеного судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки встановленим обставинам справи щодо того, що ТОВ "Главбуд Плюс" кошти фактично були перераховані ТОВ "Новатіс" за дизпаливо на підставі рахунку №2321 від 25.11.2014.

При цьому, судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки положенням статуту ТОВ "Главбуд Плюс", зокрема п. 9.10 щодо повноважень директора товариства, в тому числі щодо укладення договорів та підписання розрахункових документів.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Главбуд Плюс" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2016 скасувати, а справу № 916/4551/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Грек Б.М.

Палій В.В.