ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 916/3472/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Сибіга О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного малого підприємства "Ірина"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р.у справі господарського суду№916/3472/14 Одеської областіза позовомдержавного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва"доприватного малого підприємства "Ірина"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -розірвання договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. та повернення майна не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року державне підприємство "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" (далі - ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного малого підприємства "Ірина" (далі - ПМП "Ірина") про розірвання договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. та повернення майна, переданого у спільну діяльність згідно додатку №1 від 21.03.2006р. до вказаного договору.

Позовні вимоги були обґрунтовані недосягненням мети договору про спільну діяльність від 21.03.2006р., зокрема, відсутністю ефективного управління майном державного підприємства та неотриманням прибутку від спільної діяльності. Також відсутністю погодження вказаного договору уповноваженим органом управління відповідно до п.20 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006р. №185-V та положенням ст.ст.526, 651, 653, 1130, 1132, 1141 ЦК України, ст.ст.75, 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2014р. (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. (судді Ліпчанська Н.В., Ярош А.І., Савицький Я.Ф.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, розірвано договір про спільну діяльність від 21.03.2006р., укладений між ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" та ПМП "Ірина", повернуто ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" майно, передане у спільну діяльність згідно додатку №1 від 21.03.2006р. до договору про спільну діяльність від 21.03.2006р., з урахуванням актів від 14.09.2006р., які являються додатками №3 та №4 до договору та є невід'ємною частиною до договору, що укладений між ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" та ПМП "Ірина".

Судові рішення вмотивовані тим, що причиною розірвання договору про спільну діяльність від 21.03.2006р. є неотримання Позивачем жодного прибутку з моменту його укладання, тобто протягом більш ніж восьми років, що викликало неефективність управління майном державного підприємства, переданого у володіння Відповідача та положенням ч.2 ст.1142 ЦК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПМП "Ірина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.03.2006р. між сторонами був укладений договір про спільну діяльність (простого товариства) без номеру.

Згідно із п.п.1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 10.1, 10.2 договору Позивач та Відповідач зобов'язались шляхом об'єднання своїх вкладів спільно діяти у сфері послуг автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності без створення юридичної особи з метою одержання прибутку та подальшого його направлення на статутні цілі діяльності сторін. Ведення спільних справ за договором здійснюється Відповідачем, який є повноважним представником Позивача, керує всією спільною діяльністю та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставлених договором цілей, його право вчиняти правочини від імені сторін у відносинах із третіми особами посвідчується цим договором. Ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності та діяльності відповідно до п.2.2 договору, а саме: постачання електричної енергії, води, тепла, водовідведення, інших комунальних послуг тощо, доручається Позивачу. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії договору встановлюється у 10 років.

Відповідно до ст.1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети, а згідно із ст.1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Згідно із ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Вкладом Відповідача згідно із п.4.1 договору є професійні знання, навички та вміння персоналу у галузі автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності; ділова репутація та ділові зв'язки у галузі автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності; інструмент, прилади, устаткування, та інші речі (майно), які оформлюються додатками до договору, та є його невід'ємною частиною.

Вкладом Позивача згідно із п.4.2 договору є право господарського відання приміщеннями, будівлями, перелік яких, та плани розташувань наводяться у Додатку 1 до договору, який є його невід'ємною частиною, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ої Чапаєвської дивізії 1а; право господарського відання вільною територією яка знаходиться у повному господарському віданні Позивача; майно Позивача, яке оформлюється додатками до договору, та є його невід'ємною частиною.

Зазначене майно розташоване за адресою: м. Одеса, вул.25-ої Чапаєвської Дивізії, 1а.

Відповідно до п.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Положеннями ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що Позивачем згідно додатків до договору (з урахуванням актів), які є його невід'ємними частинами, передано у спільну діяльність майно, а саме: приміщення №20 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень "А"), приміщення №1 Акумуляторна (корпус №3, 1 поверх, план розташування приміщень "А"), приміщення №1 Бокс слюсарний (корпус №13, 1 поверх, план розташування приміщень "Г"), приміщення №1 Бокс слюсарний (корпус №14, 1 поверх, план розташування приміщень "Г"), приміщення №2 Побутове приміщення (корпус №19, 1 поверх, план розташування приміщень "Д"), приміщення №15 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень "А"), приміщення №18 Бокс слюсарний (корпус №1, 1 поверх, план розташування приміщень "А").

В Аудиторському звіті внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності діяльності Державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р. (№24-13/04 від 31.10.2013р.), який проведено згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №418 від 30.08.2013р., зазначено, що згідно п.20 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", прийнятого 21.09.2006р., договори про спільну діяльність, що укладаються державними підприємствами, погоджуються уповноваженим органом управління (Міністерством). Крім того, відповідно до зазначеної статті вказаної Закону, на Міністерство покладається обов'язок контролювати виконання умов цих договорів.

01.11.2013р., керуючись зауваженнями Аудиторського звіту Позивач направив Відповідачу лист №05-01/11-13 від 01.11.2013р. з пропозицією внести зміни до Договору про спільну діяльність на підставі п.1.4 Договору, який останнім було отримано 11.11.2013р.

Відповіді на вказаний лист Позивач не отримав, у зв'язку з чим направив Відповідачу лист вих.№02-03/07-14 від 03.07.2014р. з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору про його розірвання та після її укладення протягом 3 днів повернути за актом приймання-передачі приміщення, передані за Договором, що підтверджується описом вкладення до листа від 04.07.2014р. Даний лист було отримано директором ПМП "Ірина" Бочацьким 11.07.2014р..

Згідно із довідкою ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" за період з 2011 року та по 27.08.2014р. між підприємствами не велося спільної діяльності, а також, відповідно, і ніяких розрахунків не проводилось.

Таким чином, суди дійшли до висновку, що Позивач свої обов'язки за договором виконав, натомість, Відповідач свої обов'язки щодо внесення вкладу у спільну діяльність не виконав, чим істотно порушив умови договору.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В п.2 ч.2 ст.651 ЦК України законодавець визначив, що під істотним слід розуміти таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору.

Невнесення Відповідачем свого вкладу, як це передбачено умовами п.4.1 договору, є фактом порушення договору, наявність якого і є підставою для розірвання договору.

Щодо посилань Відповідача на те, що факт порушення з боку ПМП "Ірина" договору є недоведеним, та жодним доказом не підтвердженим, то судами вони були відхилені, оскільки предметом спірного Договору, є зобов'язання сторін шляхом об'єднання своїх вкладів спільно діяти у сфері послуг автосервісу, торгівельної діяльності, побутових послуг населенню, громадського харчування, та проектно-виробничої діяльності без створення юридичної особи з метою одержання прибутку та подальшого його направлення на статутні цілі діяльності сторін (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності відповідно до п.2.2 цього Договору, доручається Позивачу. Натомість, жодним пунктом Договору не встановлено обов'язку Позивача вжити заходи щодо реєстрації Договору в установі ДПА.

Істотне значення для ведення Позивачем бухгалтерського обліку спільної діяльності має отримання від Відповідача бухгалтерських документів по діяльності автосервісу, а також необхідних звітів. Проте, за весь період дії договору ПМП "Ірина" не надавало ДП "УКРПІВДЕНБУДРОЗВІДУВАННЯ" будь-яких з визначених вище документів.

Виходячи з тлумачення умов договору, зокрема, п.3.4, згідно із яким Відповідач є повноважним представником Позивача та здійснює усі необхідні юридичні дії для досягнення поставлених за цим договором цілей, виконання дій, спрямованих на реєстрацію договору в ДПА, могло бути вчинене будь-якою зі сторін.

При цьому, судами встановлено, що нездійснення спільної господарсько-фінансової діяльності через відсутність реєстрації договору в податкових органах не впливає на це право, оскільки не спростовує факт неотримання Позивачем жодних прибутків за договором протягом тривалого часу.

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

За таких підстав, суди дійшли до висновку що у Позивача наявне право вимагати розірвання договору про спільну діяльність, на підставі ч.2 ст.1142 ЦК України.

Таким чином, обставини, які заявлені в якості підстав для розірвання договору, визнані такими, що відповідають вимогам ст.651 ЦК України, ст.ст.188, 206 ГК України та підлягають задоволенню.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги приватного малого підприємства "Ірина", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного малого підприємства "Ірина" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. у справі №916/3472/14 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

О. Сибіга