ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року Справа № 916/1872/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеві технології" на постановувід 12.11.2015
Одеського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Одеської області № 916/1872/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Меблеві технології" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Групп"простягнення 469504,36 грн, за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - не з"явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 р. (суддя - Демешин О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеві технології": 24679 гривень 11 коп. інфляційних; 2292 грн. 74 коп. сплати 3% річних та 564 гривні 82 коп. судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. (судді - Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 р. скасовано частково, викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеві технології" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеві технології" 24679,11 грн. інфляційних втрат, 2292,74грн. 3% річних, 2500 грн. неустойки, 117,39 грн. судового збору. В решті позову відмовити."
Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Меблеві технології" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 р. між правопопередником позивача в спірних правовідносинах ТОВ "Євробудтех" (Замовник) та ТОВ "Білдінг Групп" (Виконавець ) укладено договір про надання послуг за № 6742.
У відповідності до п.п. 1.1 замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з замовлення у ПАТ "Одесаобленерго", отримання та подальшої передачі замовнику технічних умов (ТУ) з приєднання об'єкту будівництва замовника до трансформаторної підстанції № 2366 (ТП 2366), що належать виконавцю та розташована за адресою м. Іллічівськ, вул. К. Маркса, 2.
Виконавець зобов'язаний протягом 5 днів з моменту укладання цього договору виставити замовнику рахунок на оплату послуг з замовлення та видачі технічних умов у ПАТ "Одесаобленерго" на приєднання об'єкту будівництва замовника до трансформаторної підстанції № 2366, що належить виконавцю (п.п. 2.1.1). Згідно з п.п. 2.1.2 протягом 60 календарних днів з дати здійснення замовником оплати платежу, передбаченого п. 3.2.1 цього договору, замовити і видати замовнику технічні умови, видані ПАТ "Одесаобленерго", з приєднання об'єкту будівництва замовника до трансформаторної підстанції № 2366 виконавця.
Договором визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість послуг з підготовки та видачі ТУ з підключення належного йому об'єкту будівництва до трансформаторної підстанції №2366 виконавця /п.п. 2.2.1/.
П.п. 3.1 договору сторони визначили, що замовник сплачує на користь виконавця 720 000грн. з ПДВ, що становить плату за послуги виконавця. При цьому згідно до п.п. 3.2 (3.2.1-3.2.2) договору 500000грн. замовник сплачує після укладання договору, а 220000грн. замовник сплачує протягом п'яти днів з моменту отримання від виконавця технічних умов, зазначених у п. 1.1 даного договору та тимчасового підключення будівельного майданчика замовника.
Згідно до п.п 4.2 за порушення строків виконання зобов'язання за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми передплати за цим договором (п.п. 3.2.1). У випадку порушення виконавцем умов цього договору, замовник має право відмовитись від договору і вимагати від виконавця повернення сплачених за даним договором грошових коштів. У такому випадку, договір вважається розірваним з моменту, вказаного у повідомленні замовника, а виконавець зобов'язаний повернути замовнику сплачені за даним договором грошові кошти в строк не більше 30 банківських днів з моменту отримання повідомлення про відмову від договору (п.п. 4.3).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Євробудтех" на виконання п. 3.2.1 договору сплатив 500 000 грн. ТОВ "Білдінг Групп".
Однак, ТОВ "Білдінг Групп" зобов'язання по договору не виконав, технічні умови на підключення ТОВ "Євробудтех" до ТП 2366 не надав.
ТОВ "Євробудтех" повідомило ТОВ "Білдінг Групп" про відмову від договору про надання послуг та зазначило, що 24.10.2014р. є датою розірвання договору.
ТОВ "Білдінг Групп" повернення отриманого за договором авансу здійснило в межах строків, встановлених п. 4.5 договору, частково, а саме: 24.09.2014 р. та 24.11.2014 р. перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Євробудтех" відповідно 90 000 грн. і 11 500 грн., решту в сумі 398 500 грн. сплатило новому кредитору 13.02.15 р..
01.12.2014 р. ТОВ "Євробудтех" (первісний кредитор) за договором № 1-12/ВПВ про відступлення права вимоги передало ТОВ "Меблеві технології" (новий кредитор) належне йому право вимоги за договором про надання послуг від 14.01.14 р. (основний договір), а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором.
Повідомленням, направленим ТОВ "Білдінг Групп" за вих. № 11 від 01.12.2014 р., відповідача було повідомлено про договір відступлення вимоги № 1-12/ВПВ від 01.12.2014 р., укладений між ТОВ "Євробудтех" та ТОВ "Меблеві технології".
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 442 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання послуг № 6742 від 14.01.2014 року було розірвано 24.10.2014 р. і тому зобов'язання сплатити, встановлену ним неустойку, не перейшло до нового кредитора.
Згідно п. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 ЦК України).
Оскільки відповідачем зобов'язання за договором від 14.01.2014 р. були порушені, відповідальність, встановлена договором за це порушення, настає обов'язково.
Апеляційним господарським судом було відзначено, що позивачем не вірно визначено розмір неустойки, який в супереч п.п. 4.2 договору про надання послуг за № 6742 від 14.01.2014 р. нараховано у розмірі 0,5 відсотка від суми передплати за договором, але за кожен день прострочення, коли в договорі останнє відсутнє.
Суд визнав обґрунтованим розмір неустойки в сумі 2 500 грн., які складають 0,5% від передплати в сумі 500 000 грн., як передбачено п. 4.2 договору, відповідно до ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меблеві технології" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 916/1872/15 Господарського суду Одеської області залишити без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко