ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 914/4431/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД"на ухвалувід 10.11.2015 господарського суду Львівської областіта постановувід 03.02.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/4431/13 господарського суду Львівської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД", м. Львіварбітражний керуючий Струць М.П., м. Київ (розпорядник майна) кредиторпублічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. Київв судовому засіданні взяв участь представник

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Семеняка В.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.12.2013 порушено провадження у справі №914/4431/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.11.2014 визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", кредитор) до боржника в сумі 75 767 300,56 грн. як забезпечені заставою та підлягають задоволенню позачергово. Зобов'язано розпорядника майна внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів окремо, а також відомості про майно, яке є предметом застави.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 вказану ухвалу змінено щодо черговості задоволення вимог кредитора, а саме визнано грошові вимоги кредитора: в сумі 67 338 757 грн. як такі, що забезпечені заставою та погашаються позачергово, а в сумі 8 428 543,56 грн. у якості конкурсних вимог у четверту чергу.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2015 вказані судові рішення скасовані, справу в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2015 (суддя Гутьєва В.В.) заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з грошовими вимогами до боржника в сумі 75 767 300,56 грн. задоволено частково. Визнано грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 64 808 210 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають задоволенню за рахунок забезпеченого майна позачергово, а у задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 (судді: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Марко Р.І.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами ст.ст. 559 Цивільного кодексу України. Боржник, зокрема, вказує на припинення його зобов'язань перед кредитором, як майнового поручителя, внаслідок пропуску кредитором шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

16.05.2016 та 17.05.2016 відповідно від боржника та розпорядника майна надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані неможливістю явки в судове засідання. Враховуючи встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, а також межі перегляду справи в суді касаційної інстанції (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України), колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотань.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені кредитором грошові вимоги в загальній сумі 75 767 300,56 грн. ґрунтуються на Генеральній кредитній угоді від 11.07.2007 № 010/08-11/1904, в рамках якої кожному з семи позичальників, а саме: ТОВ "Техно Модуль", ТОВ "Наш Край", ТОВ "Наш Край-ЛЦ", ТОВ "Наш Край-8", ТОВ "Сузір'я", ТОВ "Сматр Логістік" і боржнику було відкрито окремі кредитні лінії на підставі окремих кредитних договорів.

У забезпечення виконання усіма позичальниками зобов'язань за Генеральною кредитною угодою між кредитором та боржником укладено чотири договори іпотеки від 11.07.2007 за реєстровими номерами 5702, 5704, 2642, 2644, відповідно до яких боржник передав в іпотеку кредитору нерухоме майно загальною погодженою сторонами заставною вартістю 67 338 757 грн. Отже, за вищевказаною Генеральною кредитною угодою боржник одночасно є позичальником та майновим поручителем за виконання кредитних зобов'язань іншими позичальниками.

Статтею 11112 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції в постанові від 10.06.2015 вказав на необхідність з'ясування обсягу включених до складу заставних грошових вимог кредитора штрафних санкцій з наступним їх виокремленням зі складу забезпечених заставою грошових зобов'язань боржника та згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство частковим включенням їх у шосту чергу (вимоги до боржника, як позичальника та заставодавця). Решта ж штрафних санкцій за зобов'язаннями боржника, як майнового поручителя, взагалі не підлягають розгляду в межах справи про банкрутство та, відповідно, включенню до реєстру вимог кредиторів як такі, що не входять до складу грошового зобов'язання боржника - майнового поручителя.

Проте при новому розгляді справи суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ігноруючи обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, визнав та включив до складу заставних грошових зобов'язань боржника суми штрафних санкцій за усіма зобов'язаннями боржника як позичальника, так і майнового поручителя, тобто безпідставно, у порушення вимог ст.ст. 1, 25 Закону про банкрутство штучно збільшив обсяг грошових зобов'язань останнього.

Крім того, суд першої інстанції відмовив кредитору у визнанні грошових вимог на суму 8 057 077,08 грн. (у т.ч. штрафні санкції), яка становить заборгованість боржника, як майнового поручителя, за невиконання кредитних зобов'язань основним боржником - ТОВ "Сузір'я". При цьому суд послався на факт припинення юридичної особи - ТОВ "Сузір'я" шляхом реорганізації, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вказана обставина, на думку суду, свідчить про припинення права застави в силу ст. 609 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" - у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Однак судом не враховано, що імперативними нормами ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Отже, безумовне припинення основного зобов'язання ТОВ "Сузір'я" може мати місце у випадку ліквідації юридичної особи без правонаступництва, тоді як реорганізація передбачає перехід відповідного зобов'язання до правонаступників припиненої юридичної особи.

У порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України суд апеляційної інстанції на допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права уваги не звернув та їх не виправив.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа в частині розгляду грошових вимог кредитора - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, а також правову позицію щодо порядку припинення відносин поруки, викладену у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 924/1801/14, належним чином обчислити та визначити черговість задоволення спірних грошових вимог, виключивши з них суми штрафних санкцій, та розглянути справу у відповідній частині згідно з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 43, 101, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктекспосервіс груп ЛТД" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі №914/4431/13 скасувати.

3. Справу №914/4431/13 у частині розгляду грошових вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до боржника передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич