ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 914/3389/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" та Приватного підприємства "Шива" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі № 914/3389/15 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк", м. Львів, до: 1) Приватного підприємства "Шива", м. Львів; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал", м. Львів, про визнання недійсними додаткових угод,

за участю представників сторін:

позивача - Жук Р.С. (дов. від 14.12.15); Марків В.Д. (дов. № 1580/1274/04 від 16.12.13);

відповідача-1 - Сухоцький М.П. (дов. № 21-С від 23.12.15);

відповідача-2 - Авдєєнко В.В. (дов. № 19-А від 05.11.15),

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року позивач ПАТ "ВіЕсБанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів ПП "Шива" та ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" про визнання недійсними додаткових угод.

Вказував, що 15.02.12 між ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" (позикодавцем) та ПП "Шива" (позичальником) був укладений договір процентної позики № 2012/02-15, згідно якого, з врахуванням додаткових угод, позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти для будівництва об'єкту за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38 в сумі 8 000 000 грн., а позичальник - повернути грошові кошти позикодавцю у строк до 03.06.20 та сплачувати 25 % річних від суми фактично наданої позики за час користування позикою.

Зазначав, що 27.07.12 між ПАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" (кредитором) та ПП "Шива" (позичальником) був укладений кредитний договір № КU018029, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику строковий кредит в розмірі 2 630 000 доларів США з кінцевою датою виконання боргових зобов'язань - 26.07.19.

27.07.12 між ПАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" (сторона-1), ПП "Шива" (сторона-2) та ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" (сторона-3) було укладено угоду про врегулювання погашення заборгованостей, згідно якої сторона-2 і сторона-3 без жодних застережень погоджуються з тим, що термін повернення позики за договором процентної позики буде у будь-якому випадку пізнішою датою, ніж термін повернення кредиту за кредитним договором, укладеним між стороною-1 та стороною-2 та, в разі банкрутства чи ліквідації сторони-2, заборгованість (тіло позики та проценти) за договором процентної позики буде повернута стороні-3 після погашення стороною-2 заборгованості (тіло кредиту та проценти) перед стороною-1 за кредитним договором (п. 1).

Підпунктом 2.2 пункту 2 угоди про врегулювання погашення заборгованостей сторонами погоджено, що сторона-2 та сторона-3 зобов'язуються погоджувати зі стороною-1 будь-які зміни, які вони бажають внести до умов договору процентної позики.

Посилаючись на ту обставину, що 01.12.13, 01.08.14 та 31.12.14, за відсутності погодження з ПАТ "ВіЕсБанк", між ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" та ПП "Шива" були укладені додаткові угоди до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12, якими було змінено суму позики та проценту ставку за користування позикою, що є порушенням умов п.п. 2.2 угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.12 та вимог ст. 629 ЦК України, позивач просив визнати вказані додаткові угоди недійсними з підстав, що передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2015 року (суддя Кітаєва С.Б.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що порушення відповідачами умов п.п. 2.2 угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.12 не є підставою для визнання спірних додаткових угод до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12 недійсними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Зварич О.В. - головуючого, Гриців В.М., Хабіб М.І.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову.

Постановлено визнати недійсними додаткові угоди від 01.12.13, від 01.08.14 та від 31.12.14 до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12, укладені між ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" та ПП "Шива".

Постанова обґрунтована посиланнями на ту обставину, що укладення між відповідачами додаткових угод до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12 за відсутності погодження позивача, є порушенням п.п. 2.2 угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.12 та суперечить ст. 629 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними.

У касаційній скарзі ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 205, 207, 210, 215, 236, 628, 638, 640 ЦК України та ст.ст. 33 34, 115 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ПП "Шива", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 203, 215, 628, 629 ЦК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.02.12 між ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" (позикодавцем) та ПП "Шива" (позичальником) був укладений договір процентної позики № 2012/02-15, згідно якого, з врахуванням додаткових угод, позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти для будівництва об'єкту за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38 в сумі 8 000 000 грн., а позичальник - повернути грошові кошти позикодавцю у строк до 03.06.20 та сплачувати 25 % річних від суми фактично наданої позики за час користування позикою.

27.07.12 між ПАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" (кредитором) та ПП "Шива" (позичальником) був укладений кредитний договір № КU018029, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику строковий кредит в розмірі 2 630 000 доларів США з кінцевою датою виконання боргових зобов'язань - 26.07.19.

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено процентну ставку у розмірі 8 річних + 3М LIBOR.

27.07.12 між ПАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕсБанк" (сторона-1), ПП "Шива" (сторона-2) та ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" (сторона-3) було укладено угоду про врегулювання погашення заборгованостей, згідно якої сторона-2 і сторона-3 без жодних застережень погоджуються з тим, що термін повернення позики за договором процентної позики буде у будь-якому випадку пізнішою датою, ніж термін повернення кредиту за кредитним договором, укладеним між стороною-1 та стороною-2 та, в разі банкрутства чи ліквідації сторони-2, заборгованість (тіло позики та проценти) за договором процентної позики буде повернута стороні-3 після погашення стороною-2 заборгованості (тіло кредиту та проценти) перед стороною-1 за кредитним договором (п. 1).

Підпунктом 2.2 пункту 2 угоди про врегулювання погашення заборгованостей сторонами погоджено, що сторона-2 та сторона-3 зобов'язуються погоджувати зі стороною-1 будь-які зміни, які вони бажають внести до умов договору процентної позики.

Ця угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 3 угоди).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Водночас судами встановлено, що 01.12.13 між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору процентної позики № 20012/02-15 від 15.02.15, якою п. 2.2 договору процентної позики викладено в наступній редакції: "За цим договором позичальник зобов'язаний з 06.11.13 сплачувати проценти в розмірі 27 % річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору)".

01.08.14 між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору процентної позики № 20012/02-15 від 15.02.15, якою п. 2.2 договору процентної позики викладено в наступній редакції: "За цим договором позичальник зобов'язаний з 06.11.13 сплачувати проценти в розмірі 1 % річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору)".

31.12.14 між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору процентної позики № 20012/02-15 від 15.02.15, якою викладено розділ 5 договору "Порядок повернення суми позики" у наступній редакції:

"5.1 Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю суму позики (або неповернену її частину у разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору.

5.2 Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.

5.3 Днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

5.4 У будь-який момент суму позики (її частину) може бути достроково повернено позичальником у порядку, передбаченому п. 5.2 договору.

5.5 Позичальник зобов'язаний достроково повернути позикодавцю усю суму позики (або залишок несплаченої суми позики), а також усю суму процентів за користування позикою на письмову вимогу позикодавця, протягом п'яти календарних днів з моменту отримання від позикодавця такої письмової вимоги у разі, якщо за результатами господарської діяльності у 2014 році збитки позичальника будуть перевищувати 10 000 000 грн. Сторони домовились, що визнання розміру збитків позичальника відбувається шляхом аналізу позикодавцем балансу (звіту про фінансовий стан) позичальника по результатах його господарської діяльності у 2014 році, завірену копію якого позичальник зобов'язаний надати позикодавцю не пізніше 23.02.15".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов п.п. 2.2 трьохсторонньої угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.12, відповідачами не було погоджено з ПАТ "ВіЕсБанк" укладення додаткових угод від 01.12.13, від 01.08.14 та від 31.12.14 до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання останніх недійсними.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Апеляційним судом не встановлено, а матеріали справи не містять належних доказів погодження відповідачами з позивачем вищевказаних змін до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12, як це передбачено п.п. 2.2 трьохсторонньої угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.12, що свідчить про порушення відповідачами своїх договірних зобов'язань за вказаною трьохсторонньою угодою та відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними, як таких, що суперечать вимогам ст. 629 ЦК України.

З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про визнання додаткових угод від 01.12.13, від 01.08.14 та від 31.12.14 до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12, укладених між ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" та ПП "Шива" недійсними.

Натомість, суд першої інстанції, зазначеного вище не врахував, надав неправильну правову оцінку спірним правовідносинам сторін та помилково виходив з того, що порушення відповідачами умов п.п. 2.2 угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.12 не є підставою для визнання спірних додаткових угод до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12 недійсними, оскільки не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог до ПП "Шива", як позичальника за кредитним договором № КU018029 від 27.07.12.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Твердження скаржника ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" про те, що укладенням додаткових угод від 01.12.13, від 01.08.14 та від 31.12.14 до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12 відповідачами не порушено право позивача на стягнення заборгованості за кредитним договором № КU018029 від 27.07.12, не стосуються предмета та підстав даного позову.

Посилання ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від у справі № 914/930/15 за позовом ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" до ПП "Шива" про стягнення 500 000 грн. заборгованості, якою припинено провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ "ВіЕсБанк" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.15 про задоволення позову, не заслуговують на увагу суду, оскільки стосуються іншого предмету спору та не впливають на результати вирішення даного спору.

Доводи ПП "Шива" про те, що при укладенні спірних додаткових угод відповідачами не було порушено вимоги ст. 629 ЦК України, тому апеляційним судом безпідставно застосовано положення ч. 1 ст. 203 ЦК України, не відповідають дійсності, оскільки умовами п.п. 2.2 тристоронньої угоди від 27.07.12 передбачено можливість укладення додаткових угод до договору процентної позики лише при наявності згоди позивача, яку не було отримано відповідачами, що є порушенням вимог ст. 629 ЦК України та - підставою для застосування правових наслідків встановлених ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

В решті доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції та не спростовують правильності викладених в ній висновків щодо наявності правових підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод від 01.12.13, від 01.08.14 та від 31.12.14 до договору процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.12, укладених між ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" та ПП "Шива", тому їх слід залишити поза увагою суду, як необґрунтовані.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" та Приватного підприємства "Шива" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі № 914/3389/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик